Материнство чи карʼєра: чому жінок досі змушують вибирати

Звідки береться розрив в оплаті праці?

Згідно з  даними Уряду, станом на 2015 рік розрив в оплаті праці між чоловіками був 26%, тобто наразі скоротився на 7%.

Гендерний розрив в оплаті праці – це різниця у відсотках між середнім заробітком чоловіків та жінок. Він розраховується із середньої по ринку та у галузі зарплати і є типовим по всьому світу, а не лише в Україні.

Звідки ж береться розрив в оплаті праці, адже чоловіки і жінки на однакових посадах отримують однакову зарплатню? Насправді, це не завжди так. Наприклад, у низці приватних фірм навіть обговорювати з колегами зарплату заборонено, адже цілком можливо, що люди на однаковій позиції мають різну платню.

Скандальна ситуація склалась нещодавно у Лондоні, коли канал Sky News запросили чоловіка і жінку обговорити тему мізогінії і експертці запропонували оплату в  75 фунтів стерлінгів (3,3 тисячі гривень), а згодом виявилось, що експерту платили 200 фунтів (8,9 тисячі гривень).

На це впливає і нижча погодинна оплата праці в певних сферах, і  більш поширений неповний робочий день серед жінок, а також те, що жінки переважають на низькооплачуваних роботах.

У 2023 Нобелівську премію з економіки отримала Клаудія Голдінг, яка досліджувала основні чинники, через які досі зберігається гендерний розрив.

Голдін переглянула архіви та зібрала дані зі США за понад 200 років, що дозволило їй продемонструвати, як і чому гендерні відмінності в доходах і рівнях зайнятості змінювалися з часом.

Вона виявила, що історично вважалось, що гендерний розрив у зарплаті можна пояснити відмінностями в освіті та виборі професії. Однак Голдін довела, що основна частина цієї різниці в доходах зараз припадає на жінок, які працюють в одній професії, і що вона в основному виникає з народженням першої дитини. 

Штраф за материнство

Штрафом за материнство називають явище, коли жінки з дітьми стають менш затребуваними на ринку праці і опиняються у програшній ситуації навіть порівняно із бездітними жінками та чоловіками.

За даними Gender action portal, у США роботодавці часто сприймають матерів як менш компетентних і відданих роботі, а їх шанси на найм чи підвищення по службі нижчі, як і рівень рекомендованої зарплати.  

Зокрема матерів в 6 разів рідше, ніж бездітних жінок, і в 3,35 рази рідше, ніж бездітних чоловіків рекомендують до прийому на роботу.  Водночас до мам ставлять вищі вимоги, наприклад, щодо відсутності запізнень. Матерям було рекомендовано на 7,9% нижчу стартову зарплату, ніж нематерям  і на 8,6% нижчу ніж чоловікам з дітьми. Серед чоловіків тенденція протилежна, і батькам пропонували значно вищу початкову зарплату, ніж бездітним чоловікам.За даними сайту з пошуку роботи Work.ua у 2023 році у 37% жінок при співбесіді на роботу питали про плани щодо народження дітей. У той же час про плани на поповнення родини питали лише в 6% респондентів.

Роботодавці часто відмовляють матерям з маленькими дітьми і тим, хто планує йти в декрет, у роботі, адже хвилюються, що поєднувати виховання дитини та професійних обов’язки якісно не вийде, а жінка часто відлучатиметься з роботи (треба забрати дитину зі школи, відвести на гурток, піти на лікарняний).

У той час не враховують, що жінки з дітьми зазвичай є постійними працівниками, які не поспішатимуть змінювати робоче місце.

За даними дослідження в рамках проєкту ПРООН, яке провели в 2017 році в Житомирі та Кременчуці, жінки під час проведення фокус-груп та глибинних інтерв’ю виокремили такі бар’єри для працевлаштування: 

• відмови роботодавця через часту хворобу дітей та ймовірну декретну відпустку; 
• небажання роботодавця брати до уваги виконання обов’язків щодо догляду за дітьми;
• відсутність гнучкого графіку роботи; 
• відсутність роботи, яку можна виконувати дистанційно; 
• втрата кваліфікації;
• неможливість перенавчитися; 
• далеке розташування місця роботи. 

Що могло б змінити ситуацію для мам?

Згідно з останніми дослідженнями Міжнародної організації праці (Empowering Women at Work. Government Laws and Policies for Gender Equality, 2021), універсального способу вирішити проблеми гендерного розриву в оплаті праці не існує.

Проте, при розробці національної стратегії врахували низку факторів, які могли б покращити ситуацію. 

Менше стереотипів і більше відповідальності для тат

Зокрема, автори вважають, що ситуація могла б змінитись, якби стереотипів було менше, адже нині дуже часто доглядову працю і опіку над дитиною покладають виключно на мам і мало залучають батьків. 

Як варіант вирішенням цієї проблеми, міг би бути декрет, який батьки не могли, а зобов’язані були б ділити 50 на 50, як це, наприклад, відбувається у Швеції.

Для України традиційними є і думки про те, що з дитиною в декреті треба бути до трьох років. За цей час багато жінок втрачають навички у своїй професії.  У той час, як, наприклад, у Франції декрет триває 4 місяці, а далі дитину можна віддати у яслі.

Ранні дитсадки біля дому

Поєднувати материнство і кар’єру мамам було б набагато легше, якби була розвинена якісна мережа державних і приватних дитсадків і ясел з раннього віку, яких наразі немає.

Кропивничанка Таміла вийшла на роботу, коли її доньці було 1,5 роки. Каже, зіштовхнулась не лише з тим, що у місті немає садочків для таких малюків, а й осудом суспільства.

«Мені казали: “що ж ти наче мачуха, покинула таку малечу“», – згадує вона. 

Доньку доводилось залишати з бабусею і щотижня возити за 70 кілометрів від дому.

Коли через рік змогла віддати доньку в дитсадок, то і тут зіштовхнулась із незручностями. Її робочий день триває до 17.00, а забирати доньку із садка  треба о 16.00.

«Це незручно. Добре, що мій роботодавець пішов на зустріч і моя робота дозволяє допрацювати дистанційно. А що робити тим, у кого робота до 18.00 чи 19.00 і такої змоги немає?” – каже вона.

Розвивати систему державних та приватних дитячих садочків, а для дітей старшого віку – розвивати такі організації як Пласт, Українська академія лідерства тощо –  якраз є у планах урядової прогами, яку мають втілити до 2030 року. 

Окремий вплив має і місце розташування дитсадків та їх якість. Наприклад, садок де тепло, якісне харчування і малі групи поблизу дому більше заохочує віддати туди малечу, ніж холодний з заклад з групою на 30 дітей, куди мамі треба везти дитину на інший кінець міста.

Няня як державний сервіс

Окрім дитсадків, проблему могли б вирішити і няні, але знайти їх дуже складно, особливо в невеликих містах. З одного боку мало попиту, а з іншого наявна пропозиція теж бажає кращого. 

Кропивничанка Світлана вперше спробувала знайти няню для сина, коли йому було 1,5 роки і зіштовхнулась з низкою проблем. 

«Пошук почали через знайомих, далі через ОЛХ. Зазвичай хороша няня на розхват. Ми знайшли таку, але на той час нам не треба були її послуги на цілий день, а погодинно було не вигідно їй з точки зору заробітку”, – каже Світлана. 

Також є складність у тому, що не всі няні, які ти знаходиш насправді є нянями. 

« Зазвичай це просто мами або бабусі з багатьма дітьми, які мають досвід побути з дітьми, або вихователі садочків, які звільнилися і пішли у вільне плавання. Але підтвердити кваліфікацію цих нянь майже нереально. Тобто просто покладаєшся на інтуїцію. І фактично ти пускаєш в дім людину про яку нічого не знаєш, окрім як паспортних даних», – каже Світлана. 

Крім того, навіть у невеликому місті потенційній няні неохоче їздити працювати в інший район та і не кожна згодна доглядати за малюком. Також варіюється і сітка оплати: у Кропивницькому це від 50 до 250 гривень година.

Світлана каже, що було б зручно, аби існував певний сайт, де можна було б знайти перелік нянь, відгуки про них, якісь резюме.

Не спрацювала в їх випадку і послуга «Муніципальна няня», яка мала б допомогти відшкодувати частину грошей за послуги няні, адже знайти няню-ФОПа практично не реально.

«Ми знайшли лише одну людину, яка мала ФОП з такими послугами, але по факту не надавала їх, а була готова провести через себе офіційну оплату», – каже Світлана.

***

Варто відзначити, що представники уряду усвідомлюють, що покращення умов праці для матерів, як і рівня оплати праці також є важливим чинником, який сприятиме поверненню українських біженок з-за кордону.

Ілюстрації Катерини Гусєвої

Матеріал був створений завдяки підтримці недержавної організації NESEHNUTI в рамках Програми трансформаційного співробітництва Міністерства закордонних справ Чеської Республіки.