Душа у небі, серце — у фіордах: пам’яті кропивницького льотчика Владислава Савєльєва

Він не уявляв своє життя без неба і літака

Владислав Савєльєв народився у Кропивницькому 14 серпня 1996 року. Тут він вчився у гімназії №9. Ще у шкільні роки він побачив авіашоу, і відтоді вирішив, що стане пілотом. З першої спроби поступити на льотний факультет йому не вдалося, та від поставленої мети Владислав не відступав. Тож з другої спроби він став студентом Харківського національного університету повітряних сил вже як майбутній пілот, був одним із найкращих на курсі. Зі своєю коханою Любов’ю вони вчилися в одній школі, а одружилися в той же рік, коли він закінчив виш з відзнакою — у 2019.

«У першу чергу він був людиною, яка обрала свою професію ще до того, як взагалі подумав створити свою сім’ю. І я його за це дуже поважаю. Він не уявляв своє життя без літака, без неба», — поділилася з «Гречкою» Любов Савєльєва.

За направленням Владислав Савєльєв приєднався до лав бригади в Івано-Франківську.

«Ми переїхали до Івано-Франківська разом, там одружилися, там же народилася наша донечка Кіра», — розповіла дружина льотчика.

Там же Владислав знайшов і нових друзів, серед яких й Олександр. Вони навчалися разом в одному виші, згодом Владислав був командиром Олександра, а той — хрещеним батьком маленької Кіри Савєльєвої.

«Влад був чесний. Він був моїм командиром, тож трохи прискіпливий, звісно. Але справедливий. Був відданий своїй справі і своїй родині. Завжди рвався до них: тільки відпрацює політ — і додому, до родини», — поділився Олександр.

У 2021 році Владислава Савєльєва відрядили до США, де він проходив дворічний курс льотчика-винищувача на авіабазі у місті Коламбус, штат Міссісіпі. Тоді дружина з донькою, якій було на той час декілька місяців, проводжали його в аеропорту. Проте вже наступного року через повномасштабне вторгнення росії їм довелося покинути Україну, і вони прилетіли до Владислава.

На той час він вже був досвідченим пілотом МіГ-29, мав бойовий досвід, адже брав участь в АТО/ООС.

«Він був курсантом-іноземцем там. Але багато хто з інструкторів в США казали, що у них було відчуття, наче вони літають зі своїм бойовим товаришем. Адже у нього було більше бойового досвіду, ніж навіть у тих, хто його вчив. Влад спокійно відчував себе у небі, це була його стихія», — згадує Любов Савєльєва.

Там Владислав отримав позивний Nomad, який перекладається з англійською як «кочівник». 

Від початку повномасштабного вторгнення Владислав Савєльєв рвався на Батьківщину, щоб захищати українське небо. Та для цього потрібно було завершити курс підготовки.

«Пам’ятаю, як у березні 2023 року Влад після кожного відпрацьованого вильоту приходив додому і перше, що робив — це викреслював зі списку політ. Так він рахував, скільки йому залишилося відтренувати, щоб нарешті повернутися в Україну, щоб працювати зі своїми», — поділилася його дружина.

Весною 2023 року Владислав Савєльєв завершив курси підготовки і родина повернулася до України. Льотчик одразу приступив до роботи, встиг здійснити сім бойових вильотів. За кілька тижнів ротації він знищив кілька ворожих засобів ППО, збив російський дрон «Орлан», неодноразово прикривав українську штурмову авіацію.

Восьмий виліт став останнім: літак Владислава Савєльєва збила російська зенітна ракета.

Останній політ Владислава Савєльєва

Владислав Савєльєв разом зі своїм другом, військовим льотчиком Андрієм Пільщиковим на псевдо «Джус» добивалися реформування Повітряних Сил України, щоб українські льотчики переймали західні тактики і техніку, відходячи від застарілих радянських, писала «АрміяInform».

За два дні до загибелі, просто між бойовою роботою, Владислав склав тестування першої групи кандидатів на перенавчання пілотування західними літаками-винищувачами.

У червні 2023 року Владислав Савєльєв здійснив восьмий бойовий виліт на Донеччині, під час якого знищив ворожий штаб. Проте на зворотному шляху його літак збили росіяни.

«Я був на землі, дивився за польотом, слухав радіообмін — чіткий, спокійний, без метушні, усе робив на встановлених місцях у визначений час. А завдання за ієрархією складності, воно вважається найвищим. Влад загинув миттєво через потужний вибух. Загинув гідно, в бою, задоволеним від успішно виконаної роботи», — розповів тоді «Джус».

На наступний день, 3 червня 2023 року, Андрій Пільщиков помстився за друга: під час бойового вильоту він знищив російське ППО у тому секторі. Ще через кілька днів у російський командний пункт на Донеччині поцілила бомба з написом «За Влада»…

Як розповіла «Гречці» Любов Савєльєва, у американців є традиція вшанування полеглих пілотів: у пам’ять про загиблого спалюють фортепіано. Ще при житті «Номад» і «Джус» домовлялися, що після перемоги спалять по фортепіано за кожного загиблого українського військового пілота. Та після загибелі Владислава українські пілоти вирішили не чекати. Після офіційного прощання, коли над домовиною пролітають на низькій висоті два Міг-29 і піднімаються у небо, символізуючи душу пілота, яка йде в останній політ, ввечері на місці дислокації запалав музичний інструмент.

На палаючому фортепіано був напис Nomad, а збоку цифра 12 — його бортовий номер.

У рідному Кропивницькому Владислава поховали на Алеї слави Далекосхідного кладовища 7 червня 2023 року.

Указом Президента України від 4 серпня 2023 року майор Владислав Савєльєв нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

Душа у небі, серце — у фіордах

Владислав Савєльєв захоплювався скандинавською культурою, і разом з дружиною мріяв побувати у Норвегії, побачити славнозвісні фіорди. Тому частина праху Владислава похована на Алеї слави Далекосхідного кладовища у Кропивницькому, а частину Любов пообіцяла розвіяти над фіордом, щоб таким чином здійснити мрію коханого.

Їй вдалося зробити всі необхідні документи і дозволи, організувати церемонію і розвіяти прах коханого над фіордом 27 вересня 2023 року.

«Він мені після цього снився: спокійним і щасливим. Я все зробила правильно. Думаю, ми ще не раз будемо приїжджати з Кірою до Норвегії дивитися на фіорди, як він про те мріяв», — розповіла вона «Гречці».

На авіабазі у місті Коламбус у США також вшановують пам’ять сміливого пілота Владислава Савєльєва. Нещодавно його ім’я додали до списку на пам’ятній стіні авіабази, де він тренувався. На ній висічені імена людей, які загинули, захищаючи інших. Він став першим українцем, чиє ім’я там викарбували, і другим іноземцем у тому списку. 

На церемонію вшанування в Америці приїхала і Любов Савєльєва з донькою.

«Пройшов рік, але вони там пам’ятають про Влада, вшановують його пам’ять. І я не могла не бути там, не подякувати їм за це. Адже це для нашої сім’ї дуже важливо», — розповіла вона.

У роковини загибелі Владислава, 2 червня, Любов Савєльєва разом з рідними і друзями відвідати його могилу на Далекосхідному кладовищі. Приїхав у цей день у Кропивницький й друг та кум Владислава Олександр. Зараз він військовий пілот, який боронить українське небо від росіян.

«Я нещодавно виконав свій сотий бойовий виліт, який присвятив Владиславу. Це був Куп’янський напрямок, і ціль була уражена», — розповів він.

Любов Савєльєва поділилася, що наразі живе з донькою у Кропивницькому, але планує згодом переїхати до Івано-Франківська: саме там вони мріяли жити з Владиславом. Там, де вони одружилися, де народилася їхня донька. 

«Я не знаю, яке є слово, щоб правильно передати: я ним надзвичайно пишаюся. І мені, і дитині — усім нам його дуже не вистачає. Та треба жити. Жити і розуміти, що він нас завжди обороняє. Я доньці кажу: наш папа супергерой, він нас захищає з неба. Кожного разу, коли вона бачить літаки, вона каже — привіт, татку. І я впевнена, що він її чує», — зізналася дружила полеглого військового пілота.