Екологічна інновація: на Кіровоградщині запускають виробництво пелетів із горіхової шкаралупи
У селі Бугове у Гайворонській громаді проживає близько 500 осіб. Діти їздять до школи у сусіднє село, а в самому Буговому проживають переважно люди старшого віку. Це село не є туристичною принадою, хоча й має багатий природній ландшафт та мальовничіі краєвиди. Але тепер Бугове звучить в інформаційному просторі частіше, адже тут запроваджують інноваційне виробництво горіхових пелетів.
Запустити бізнес, який би був підтримкою для батьків
Ольга Кадікова займається творенням фото та відео контенту для бізнесу на замовлення. Обожнює малювати олійними фарбами і має з чоловіком двох доньок. Як і багато інших українців, у перші дні повномасштабної війни її родина покинула Київщину й переїхала до батьків на Кіровоградщину, у село Бугове. Шукаючи можливості для реалізації та підтримки родини у воєнний час, Ольга написала перший у своєму житті бізнес-план, завдяки якому вдалося залучити грантові кошти на розвиток власного бізнесу.
«До ковіду ми думали куди інвестувати гроші, щоб це було прибутково і не вимагало нашого постійного включення, адже батьки вже в літах, а моїм дітям треба навчатися тут, на Київщині. Тому ми долучилися до партнерства з одним горіховим кооперативом і купили лінію по переробці цілого волоського горіху. Ми скуповували горіхи у місцевого населення і лущили їх на різні фракції. Так цікаво складається життя, ніби вже тоді передчували щось. Через ковід трохи призупинили цю переробку, потім знову поновили процеси. Так у нас зʼявилося багато горіхової шкаралупи, яку вже нікуди було дівати», – згадує Ольга.
Грант для започаткування саду
Утім ідея з переробкою горіхових відходів прийшла далеко не одразу, а перші залучені грантові кошти Ольга залучила на започаткування саду на території господарства батьків.
«Завдяки вперше написаному бізнес-плану вдалося залучити 500 канадських доларів. І хоча зазвичай програма не давала грошей на саджанці, я отримала можливість купити 40 саджанців пеканів і започаткувати сад», – розповідає Ольга.
Нині на території домогосподарства свекра і свекрухи є власна пасіка, плодово-ягідні дерева і близько 3 гектарів саду, де висаджено понад тисячу горіхових рослин: мигдалів, пеканів та фундуків. За прогнозами, перший урожай з висаджених саджанців зберуть аж через 3 роки. Утім саме цей перший досвід участі у грантовій програмі дав поштовх розвивати не лише сад, а й інший напрямок бізнесу, який, за прогнозами родини, даватиме швидший прибуток.
«Ми переїхали у Бугове через повномасштабне вторгнення, але через пів року повернулися на Київщину: село невелике, дітям важливі оточення і продовження їхнього творчого розвитку та отримання якісної освіти. На цьому етапі розвитку для нас із чоловіком це можливість дати батькам у віці новий поштовх до життя, згуртувати родину. По батьках бачу, що вони аж помолодшали біля цієї справи, — радіє Ольга. – Тепер усією сімʼєю на відстані керуємо бізнесом: свекор контролює процеси на місці, підбирає персонал, свекруха займається садом, я – медійним висвітленням і залученням ресурсів. Ми зустрічаємося 1 раз на місяць у Буговому, аналізуємо, плануємо і далі йдемо в процеси».
Горіхові сади — сучасний тренд в українському садівництві
Згідно з даними ВГО «Українська горіхова асоціація», площа горіхових садів в Україні стрімко зростає.
Всього на сьогодні в Україні промислових горіхових садів – 14,1 тис. гектарів. Основна частка з яких – 7,9 тис. га фундукові сади, близько 6,1 тис. га сади волоського горіху, близько 0,15 га – мигдалеві. Найбільше промислових садів вирощується у Київській, Закарпатській, Одеській, Вінницькій та Дніпропетровській областях, а от Кіровоградщина в списку областей, де таких садів найменше.
Сад родини Кадікових – молодий, адже висаджений у 2022-2023 роках. Нині родина продовжує освоювати ділянку для посадки горіхових.
«Розвиваючи сад ми робимо акцент на мигдалі, бо нинішній клімат, що прийшов до нас, підходить для цього виду горіхових, — пояснює Ольга. – У нас немає тепер великих снігів, сильних морозів, а мигдаль дуже посухостійка рослина, яка не потребує рясного поливу і добре себе поводить у спеку».
Перші саджанці закупили у найближчому великому горіховому розпліднику на Одещині. Спочатку посадили пекани, згодом докупили фундуки й мигдалі. Завдяки коштам грантової програми SEED 2.0 залучили кошти на покупку мінітрактора для обробки міжряддя, власним силами організували полив саду. Цікаво, що фундуки і пекани родина висаджувала за технологією мікоризи, з використанням міцелія чорного трюфелю, що є непопулярною практикою для нашої території.
«Перший урожай із саду буде через 3 роки, піковий — через 8 років. Дерева перші 3 роки потребують хорошого поливу, тож ми облаштували резервуар для збору дощової води, маємо також природне джерело для поливу. Ми також сподіваємося з урожаєм горіхових побачити і чорний трюфель, адже він формується протягом 5 років. І це буде цікавий досвід зайнятися ще й цим напрямком — в Україні зараз дуже популярні настої олії із трюфелем», – розповідає Ольга.
Горіхові пелети — інакший погляд на сміття під ногами
Ольга Кадікова говорить, що значною підтримкою та мотивацією розвиватися у підприємництві для неї стало нове підтримуюче оточення, що формувалося завдяки участі у різних грантових програмах та активностях проєктів та громадської спілки «Бізнес Мережа Сільських Жінок». Остання пропонує багато можливостей для жінок, які прагнуть розвиватися і розбудовувати власну справу не в урбаністичних містах, а в сільській місцевості.
«Далі ти вже як свіжий огірок, який попадає в банку до солоних огірків», — сміється Ольга, згадуючи розвиток себе та сімейних ідей у підприємництві.
Саме в в такому оточенні і зʼявилася ідея з переробкою горіхової шкарлупи. Ольга згадує, як на одній із менторських сесій на навчально-грантовій програмі від Естонської Ради у справах біженців дізналася про український бренд, який займається переробкою кавової гущі. Подібний бізнес вимагав дорогих виробничих процесів і пошуку сировини, тоді як у Буговому вже лежала горіхова шкаралупа у значних обʼємах. Для її переробки потрібно було лиш удосконалити звичайне обладнання для виготовлення пелетів і запустити переробку. Із розробкою апгрейду до такого обладнання допомогла українська компанія, яка пропонує устаткування для переробки сировини.
«До прикладу, для виготовлення найдорожчих на ринку дубових пелетів треба посадити дерева, довго їх вирощувати, а потім вирубувати ліс. Із горіховою шкаралупою ситуація інша — фактично це гроші під ногами, адже часто шкаралупу просто закопують у землю як органічні відходи. Багато хто у Буговому опалює шкаралупою свої будинки. Хочеться після себе лишити не спалене поле, а внести у цей світ щось дійсно важливе», – говорить Ольга Кадікова.
Нові робочі місця в селі
У разі наявної потужності в електромережі та достатньої кількості працівників на наявному обладнанні у Буговому зможуть переробляти до 1 тонни горіхової сировини на день. При випіканні сировини та формуванні гранул будуть незначні втрати у вазі, говорить Ольга, але більш точні прорахунки ще проводять у процесі тестових запусків обладнання.
За словами підприємиці, горіхові пелети будуть орієнтовно на 30% дешевшими, ніж дубові, але майже не відрізнятимуться за показниками тепловіддачі. Це вигідне рішення не лише для приватних домоволодінь, а й для комунальних закладів. А от для села таке виробництво буде ще й працеутворюючим, адже на виробництво пелетів лише на 1 зміну потрібно мінімум 2 людини. Додатково 3 працівників долучають і до обробки саду.
Родина припускає, що на виробництво горіхових пелетів можна буде залучати і мигдалеву сировину із висадженого саду, а не збирати лише шкаралупу волоських горіхів. Утім у перспективі, коли сад даватиме повноцінний урожай, у Буговому можуть зʼявитися і лінія з виробництва корисних горіхових снеків чи мигдалевого борошна. Але наразі родина робить фокус на підтримку і розвиток саду, а також відновлення історичної спадщини села: частина дерев висаджені на території школи, де вчився 80-річний свекор Ольги. Його мрія — відновити занедбану, напівзруйновану споруду і створити краєзнавчий музей на базі цієї будівлі.
Нагадаємо, раніше «Гречка» розповідала, що 70 українських підприємиць стали учасницями програми із розвитку бізнесу «Empowering Women». Із них 16 отримали гранти на цифровізацію та розвиток експорту. Серед переможниць і підприємиці із Кропивницького. Історії трьох кропивничанок, які скористалися можливістю удосконалити свою справу та вже отримали результати від того — за цим посиланням.
