Історія українських правописів і навіщо їх змінювали під тиском росії – пояснює філологиня

Коротка історія українського правопису

У самому центрі східнослов’янського світу було перше руське письмо. Разом із хрещенням на праукраїнські землі прийшов болгарський правопис Кирила і Мефодія – стара церковна абетка. Вона не зовсім відповідала місцевим потребам, проте дещо змінюючи вимову, її пристосували до тогочасних українських реалій.

Перші ж саме українські ознаки наш правопис отримав у 15-17 столітті. Канцелярійною мовою стала мова жителів півночі України. Упорядником нового більш-менш вживаного українського правопису став уродженець Поділля (сучасної Хмельниччини) Мелетій Смотрицький. Його граматика побачила світ 1619 року і на півтора століття стала чи не головним джерелом граматики на українських землях.

У той же час мова, якою писали книжки і якою розмовляли люди різняться.
Кирилиця використовувалася у в тогочасній російській імперії. Після окупації України Петром І, до використання було розроблено так звану “гражданку”- максимально спрощене кириличне письмо. Цей правопис орієнтувався перш за все на російську мову, проте послуговуватись ним змушені були і українці.

“Отже, уявість, розвивався наш правопис, розвивався, і це кириличне письмо уже підлаштовували під норми розмовної української мови, а тут бах – приходить “гражданка” і повністю перебиває ось цей розвиток і повністю йде такий ухил у російський напрям” ,- пояснює Ольга Кирилюк.

Більше про історію правописів та їх зміни у подкасті нижче.

Також слухайте подкаст “Є різниця” на платформах:

• Spotify
• Apple Podcasts
• Google Podcasts
• НВ.подкасти
• МегогоПодкасти

Також слухайте попередні випуски подкасту, про те як і навіщо  радянський союз знищував українську сільську еліту та чому довелось міняти український правопис, а також як перейти на українську мову у побуті.