Любов, пам’ять та молитва: Архієпископ Марк про сенси Провідної неділі
Провідну неділю (Проводки, Гробки) у 2026 році відзначатимуть 19 квітня. В окремих громадах дата може варіюватися протягом тижня після цієї дати. Про трапези на кладовищі, штучні квіти та як вшанувати померлих, якщо їхні могили перебувають на окупованих територіях чи знищені — про все це «Гречка» поспілкувалася з Архієпископом Кропивницьким і Голованівським Православної церкви України Марком.
Джерело: Архієпископ Кропивницький і Голованівський, настоятель Свято-Успенського кафедрального собору ПЦУ Марк.
Цитата:
«Провідна неділя — це продовження циклу святкування Великодня. Бо перший тиждень після цього свята — світлий тиждень, який вважають для християн святковим, як відлуння тієї радості воскресіння Христа. Натхнені цим святом ми відвідуємо могили своїх рідних. З одного боку — це привід помолитися, з іншого боку — утвердження нашої віри, що прийде час, коли ми всі зустрінемось», — розповів священнослужитель.
«Могила — сакральне місце, а не пікнік»
Архієпископ наголошує, що могила — це сакральне місце, де потрібно помолитися, а не створювати пікнік.
«Дуже негарно, коли там лишають їжу, яку потім розносять дикі тварини. Якщо хочете в пам’ять про померлих комусь віддати їжу, знайдіть тих, хто потребує цього, або ж почастуйте сусідів. Адже частування дають у пам’ять про когось, як добру справу. Краще нужденним віддати, чи придбати необхідні харчі для тваринок у притулках», — уточнив він.
Настоятель Свято-Успенського кафедрального собору закликає не купувати та не нести пластикові квіти та вінки.
«Воно ніби довго лежить, ніби красиве, але це пластик, він засмічує навколишнє середовище. І це зовсім не гарна річ, коли ми так турбуємося про померлих, а шкоду наносимо собі та майбутньому поколінню», — зауважив він.
Архієпископ Марк зауважив, що пластикові квіти можна замінити живими — посадити ті рослини, що цвітуть рано, чи придбати у магазині вже зрізані.
«Краще, щоб місце спокою наших рідних, які відійшли у вічність, було прикрашене живими квітами. Вони ж природні, полежать, зів’януть, розсиплються на порох і зникнуть. Як наше життя, але в тому є символізм», — наголосив священнослужитель.
Щодо охайності могил — часом люди з різних причин не встигають приїхати завчасно поприбирати та приїжджають у Провідну неділю. Архієпископ наголосив, що навести лад на могилах у поминальну неділю — не гріх.
«Робота і праця не є ніколи гріхом. Я би хотів, щоб ті люди, хто встиг і гарно прибрав, не осуджували тих, хто це робить в час поминальних днів. Ви ж не знаєте, чому так сталося. Треба бути більш співчутливим один до одного, з розумінням ставитися», — зауважив він.
Священнослужитель зауважує, що кожен і кожна може запропонувати свою допомогу, але не повчати.
«Втрата могили рідних — одна з найбільших трагедій війни»
Через війну є випадки, коли кладовища як і населені пункти знищені чи опиняються під російською окупацією. Мільйони українців виїхали за кордон чи переїхали в інші міста та області. Вони не мають змоги відвідати могили рідних.
«Це одна з найбільших трагедій від цієї війни. Бо вона ніби руйнує зв’язок людини зі своїм корінням. Коли не можеш відвідати могили своїх батьків», — зауважив Архієпископ Марк.
Але все ж треба памʼятати, що могила — це захоронення тіла. Тоді як християни вірять, що душею своєю людина після смерті перебуває у Царстві Небесному. Кладовище — це видимий знак єдності, тому молитва та спогад про людину — це вже вшанування, навіть якщо ви не можете прийти до могил померлих.
Архієпископ говорить, що молитва може бути приватною вдома. Зауважує, що відвідування кладовища, будь-яке перебування біля могили своїх близьких — це привід помолитися, а у молитві ми згадуємо цю людину. Якщо ж можливості до цвинтаря добратися немає, тоді простір храму — це теж хороший спосіб згадати померлих спільною молитвою.
«У поминальний день у церквах від ранку проходять поминальні служби. І люди, котрі не мають можливості приїхати до могил рідних, можуть завітати до храму та помолитися», — уточнив він.
Архієпископ говорить, що висловом «Вічна пам’ять» ми утверджуємо, що спогади про людей лишаються в наших спогадах назавжди. Ці спогади ми передаємо наступним поколінням. Звичайно, з часом деталі губляться, тому що з’являються інші про інших людей. Якщо про бабусю пам’ятаємо багато чого, то вже про прабабусю — менше. Але попри загублені деталі, ці спогади продовжують жити у нащадках.
«Але що є спонукою до того, щоб ці спогади підживлювати? Молитва. І тому, коли ми молимося за когось, то таким чином перед Богом проявляємо любов до цієї людини. Чи вона жива, чи вона вже мертва. Немає різниці. Ми любимо, а любов — це наш вибір. Ми любимо незалежно від того, чи ця людина поруч, чи вона розділена з нами простором, чи відійшла у вічність. І тому ми молимося. А це є постійне підживлення спогаду», — зауважив Архієпископ Марк.
І ці спогади та любов, що несемо у них, ми підживлюємо і запланованими, і спонтанними молитвами.
«Христос Воскрес!»: чи доцільно говорити на Провідну неділю
Традиційно на Великдень ми під час привітання кажемо: «Христос воскрес!». На що отримуємо відповідь: «Воістину воскрес!».
«Привітання “Христос воскрес!” триває аж до Вознесіння, тобто протягом 40 днів після Великодня. Це ствердження нашої віри», — зауважив священнослужитель.
За його словами, християнські вітання можна вживати будь-яке та будь-коли. Наприклад, «Слава Ісусу Христу» ми говоримо в будь-який момент. І коли б ми не сказали, відповідь буде «Навіки слава».
Проте є певні знакові дні, де вітання відрізняються, щоб підкреслити конкретне свято.
«Коли ми скажемо “Христос воскрес” в будь-який час року, ми не помилимося. Так само і з “Христос народився”. Не буде гріхом, якщо ми вживаємо ці вітання в інший час, а не на ці свята. Головне, щоб ці вітання були щирі, відкриті, сповнені поваги і любові один до одного», — наголосив він.
Архієпископ Марк говорить, що кожне християнське вітання є сповідуванням віри, завдяки яким ми знаємо, що перед нами християни.
