Пігулка від несмаку та корупції: як архітектурні конкурси можуть змінити міста 

У матеріалі ви дізнаєтесь:

Як архітектурні конкурси допомагають громаді та запобігають корупції?
Чому у громадах не проводять відкриті конкурси?
Кидок на старті: чому замовник не має претендувати на авторські права
Залучення громади та соціальний ефект конкурсів
Для впровадження архітектурних конкурсів треба політична воля
Успішні кейси: Меморіал Небесної Сотні у Львові
Яким має бути ідеальний склад професійного журі?
Роль Спілки архітекторів у архітектурних конкурсах

Джерело: інтерв’ю «Гречці» Мар’яна Кардаша, секретаря Конкурсної комісії НСАУ, організатора архітектурних конкурсів та керівника платформи contest.com.ua.

Як архітектурні конкурси допомагають громаді та запобігають корупції?

Як пояснює Мар’ян Кардаш, який має досвід організації архітектурних конкурсів, вони є важливим інструментом, який забезпечує якісний розвиток міського середовища, одночасно створюючи бар’єри для корупційних схем та залучаючи громаду до процесу прийняття рішень.

Альтернатива ціновим тендерам

На відміну від звичайних закупівель через систему Prozorro, де основним критерієм часто є лише найнижча ціна, конкурси фокусуються на якості проєкту. У звичайних тендерах виконавці часто демпінгують ціну, що призводить до низької якості документації та проблем при будівництві.

Публічність та неможливість «договорняків»

Конкурс — це відкрита процедура, яка робить неможливим використання архітектури як інструмента легітимізації прихованих намірів. Чесний конкурс тримається на довірі професійного середовища, і будь-які спроби фальсифікації результатів швидко стають публічними.

Професійне журі

Рішення приймає не одноосібно чиновник, а колегіальний орган, де 2/3 складу — це незалежні та професійні архітектори. Це знімає з політиків персональну відповідальність та ризик звинувачень у заангажованості.

Завдяки участі авторитетних архітекторів та чесному змаганню ідей, місто отримує не типову забудову, а унікальні простори, якими громада може пишатися.

Чому у громадах не проводять відкриті конкурси?

На думку Мар’яна Кардаша, багато чиновників сприймають конкурс як непідконтрольний публічний процес. Головне побоювання полягає в тому, що вони не знають, кого саме обере журі та чи зможуть вони потім «домовитися» з переможцем. Це створює відчуття незахищеності для тих, хто звик до ручного керування проєктами.

Муніципалітети часто просто не розуміють, як працює цей інструмент і яка послідовність дій необхідна для його реалізації. Вони бояться невідомого.

Окремий страх перед публічністю та критикою. Політики часто бояться, що публічний процес винесе на поверхню їхні «скелети в шафі» або призведе до того, що їх «розіпнуть» під час відкритих обговорень. Будь-яка публічна активність, як-от громадські слухання, сприймається як джерело потенційного конфлікту та емоційного напруження.

«В чому виграш є в тих цих процедурах? Насправді утому, що політик, чиновник, знімає з себе персональну відповідальність. На жаль, не у всіх є розуміння цих переваг», — каже Мар’ян Кардаш.

Чиновники часто побоюються «незрозумілого» для них журі, тобто людей, з якими вони не знайомі особисто. Замість авторитетних фахівців вони іноді намагаються залучити до складу журі лояльних до себе «красних директорів», які можуть не мати сучасного архітектурного досвіду.

Вони не усвідомлюють, що колегіальне рішення журі, де дві третини — незалежні архітектори, насправді захищає їх від звинувачень у заангажованості.

Кидок на старті: чому замовник не має претендувати на авторські права

Існує практика, коли муніципалітети намагаються відібрати авторське право у переможця ще на етапі конкурсу. 

Така вимога сприймається професійною спільнотою як «кидок на старті». Архітектори, які цінують свою репутацію та творчий доробок, часто відмовляються від участі в конкурсах, де замовник намагається привласнити авторське право.

Замовники часто мають ілюзію, що, отримавши авторські права, вони зможуть замінити переможця іншим виконавцем для завершення проєкту, хоча це неможливо без згоди автора. 

«Жоден фаховий архітектор навряд чи погодиться доробляти чужий проєкт на таких умовах», — каже експерт.

Це нівелює саму суть конкурсу як змагання творчих концепцій, де архітектор прагне саме реалізувати свою унікальну архітектуру та творчі амбіції.

Залучення громади та соціальний ефект конкурсів

Для мешканців міста архітектурний конкурс забезпечує пряму участь у формуванні життєвого простору.

Громада може долучатися ще на етапі формування завдання конкурсу для архітекторів через громадські слухання, обговорення та воркшопи. Це дозволяє зрозуміти, яку саме функцію — відпочинок, ярмарки, заходи — мешканці хочуть бачити, якщо мова про публічні простори.

«Треба розуміти, які очікування громади та яка емоція повинна бути присутня… Це така от комунікація, яка наводить різкість та дає глибше розуміння для архітекторів», — каже експерт. 

Він додає, що першим етапом може стати конкурс ідей, який дозволяє громаді та місту визначити майбутнє складних об’єктів (наприклад, центральних площ чи пам’ятників) ще до початку розробки детальної проєктної документації. Це своєрідна платформа для комунікації.

Результати залучення громади та конкурсу ідей лягають в основу «чернетки» завдання на архітектурний конкурс. Це дозволяє врахувати реальні потреби мешканців (наприклад, необхідність у дитячих майданчиках, питних фонтанах чи публічних туалетах) ще на старті.

Таким чином, конкурс ідей виступає як попередній етап дослідження, який дає відповідь на питання «що саме тут має відбуватися?», перш ніж професійні архітектори почнуть відповідати на питання «як це має виглядати?».

Для впровадження архітектурних конкурсів треба політична воля

За словами Мар’яна Кардаша, у Львові архітектурні конкурси почали впроваджувати з 2015 в той час, коли головним архітектором міста став Юліан Чаплінський. Проведення конкурсів було однією з його ключових обіцянок Спілці архітекторів під час вступу на посаду.

Чаплінський зміг переконати міського голову Львова у необхідності цього інструменту, попри початкову обережність та відсутність попереднього досвіду проведення таких процедур у муніципалітеті.

Він взяв на себе відповідальність за запуск конкурсів у той час, коли ніхто не розумів «дорожньої карти» процесу та не мав досвіду проходження повного циклу — від завдання до реалізації.

Завдяки його діяльності, архітектурний конкурс у Львові трансформувався з теоретичної ідеї у дієву процедуру, яка дозволила місту отримувати визначні об’єкти, що створюють ім’я архітекторам та якісний простір для громади.

Успішні кейси: Меморіал Небесної Сотні у Львові

Одним із прикладів успішного архітектурного конкурсу став проєкт Меморіалу Небесної Сотні у Львові.

Конкурс вдався лише з другого разу. Це дозволило підняти планку та отримати дійсно сучасне рішення.

«І конкурс насправді вдався з другого разу. І тут, знову ж таки, я віддаю належне і спасибі журі, яке на першому конкурсі сказали, що ми це будувати не будемо. Там були достатньо багато шаблонних речей з там з попереднього періоду, з різних періодів, і там гігантоманії було, воно було», — каже Мар’ян Кардаш.

Одним із найбільших викликів було поєднати вшанування пам’яті з функціонуванням живого публічного простору. На відміну від «мертвих» площ із пам’ятниками, Меморіал Небесної Сотні став місцем, де люди хочуть перебувати.

Проєкт перетворив захаращену ділянку в центрі міста на якісний простір. Завдяки архітектурному рішенню з консолями на схилах відкрилися нові, раніше невідомі ракурси на центральну частину Львова.

Цей кейс продемонстрував еволюцію самих архітекторів, які вчилися працювати зі складними емоціями та контекстом, шукаючи баланс між ідеологічним складником та урбаністичними потребами міста.

Яким має бути ідеальний склад професійного журі?

Якісні та амбітні архітектори подадуть свої роботи на конкурс лише тоді, коли побачать у складі журі людей, чию думку вони поважають, переконаний Мар’ян Кардаш. Якщо журі не є авторитетним, це не викликає довіри талановитих виконавців.

Тому якісний склад журі архітектурного конкурсу є ключовим фактором, що забезпечує високий рівень результату та довіру учасників. 

• За законодавчою вимогою та професійною практикою, 2/3 складу журі повинні становити незалежні архітектори, а 1/3 — представники замовника.
• До складу архітекторів варто залучати фахівців, які сильні в різних масштабах: від великого містобудування до ландшафтного дизайну та дрібних деталей. Наприклад, для публічних просторів обов’язковою є участь ландшафтних дизайнерів.
• Має бути хоча б один локальний представник, який знає контекст міста. Проте вкрай важливо залучати авторитетних архітекторів з інших міст. Це дисциплінує місцеву спільноту, запобігає «маринуванню у власному болоті» та підвищує рівень дискусії.
• Журі мають складати авторитетні архітектори, які мають досвід реалізації проєктів, а не лише академічні знання. Вони повинні розуміти, як матеріали поводяться в часі, скільки коштують рішення та як архітектура функціонує в реальній економіці.
• У складі журі від замовника корисно мати профільних заступників мера або депутатів. Це допомагає їм краще розуміти проєкт і надалі захищати та лобіювати його реалізацію на рівні міських рішень. Водночас краще обрати невелику кількість осіб, але це мають бути дійсно фахові спеціалісти.

Якісний склад журі перетворює засідання на професійну дискусію,  під час якої проєкт переможця додатково вдосконалюється через фахові рекомендації.

«Засідання журі в мене переважно триває від 5 до 10 годин. Це не простий процес. Коли ти починаєш професійно перебирати і дискутувати, а деколи над одною роботою не одна дискусія, а по декілька разів повертаються. У кінці маєш шорт-лист на 3-5 робіт, а вибрати не так просто. Кожен усвідомлює професійну відповідальність перед громадою», — ділиться досвідом Мар’ян Кардаш.

Роль Спілки архітекторів у архітектурних конкурсах

Вагомою є роль Національної спілки архітекторів України у процесі підготовки та проведення конкурсів. Фактично спілка має погодити процес та бути частиною колегії, яка затверджує завдання конкурсу та конкурсну документацію. Це забезпечує дотримання процедури конкурсу та професійний підхід до формування вимог, щоб проєкт був обдуманим та дійсно необхідним місту. Також спілка виступає платформою для пошуку активних архітекторів та формування робочих груп. Водночас експерт зазначає, що на практиці активність Спілки архітекторів дуже різниться залежно від регіону — у деяких містах осередки існують лише «на папері», що змушує організаторів залучати активних архітекторів напряму. Якщо місцевий осередок Спілки не є достатньо активним, замовник може звернутися до Національної спілки в Києві, щоб залучити професіоналів з усієї України.

***

Мар’ян Кардаш додає, що архітектурні конкурси — це не лише вимога часу, а і вимога законодавства на шляху до імплементації європейських нормативів.  Нині ж триває реформування закону про публічні закупівлі відповідно до вимог ЄС, що має на меті також удосконалити законодавство в частині регулювання конкурсної процедури.

Головне зображення створено з використанням інструментів ШІ