Про дитячі інфекції без міфів: як інфекціоністка з Кропивницького пояснює медицину в Instagram

Грип, ковід і дитячі малюнки в кабінеті

«Насправді я ніколи не мріяла стати лікаркою, проте з дитинства обожнювала лікувати», — зізналася Ольга Скакун.

Ольга Скакун родом із Малої Виски. Сьогодні вона — дитяча лікарка-інфекціоністка у Кропивницькому, де працює вже майже дев’ять років. 

Після Дніпровської медичної академії вона отримала направлення на інтернатуру до  Центральної міської лікарня Кропивницького. Тут вона працювала і під час епідемії грипу, і пандемії COVID-19.

«Після тяжких ковідних хворих я зрозуміла, що смерть мені дається дуже важко. А з дітьми мені комфортніше — я знаходжу з ними спільну мову», — пояснює вона.

Тож Ольга пройшла спеціалізацію з дитячої інфекційної медицини і вже п’ять років працює з маленькими пацієнтами.

Залишитися в Кропивницькому її спонукала не лише робота. У 2019 році в рамках програми «Перспектива міста» їй, як молодій спеціалістці, надали службове житло.

Для Ольги Скакун головна мотивація в роботі — емоційний відгук від дітей і їхніх батьків.

«Коли вони виписуються, коли діти обіймають — це дуже дорого вартує. Навіть у найскладніший день достатньо почути: “Дякуємо, що все пройшло добре” — і це тримає», — каже лікарка.

У її кабінеті зберігається колекція дитячих малюнків — вдячні подарунки від маленьких пацієнтів.

Навіщо лікарці блог

Ольга Скакун почала вести Instagram-сторінку у 2019 році не як медіапроєкт і не з планом стати блогеркою. За її словами, спершу це був спосіб висловлювати емоції — про війну, роботу, медицину — у час, коли напруга і втома накопичувалися щодня.

Перші дописи були текстовими: короткі професійні пояснення, нотатки з лікарської практики, реакції на події. Аудиторія була невеликою, але активною — люди читали, ставили запитання, писали в особисті повідомлення. Саме тоді Ольга відчула, що інформація, якою вона ділиться, потрібна.

«Я зрозуміла, що мамам і татам заходить формат, коли складні речі пояснюють простими словами. І коли бачиш, що це справді допомагає — хочеться відповідати на ці запити», — пояснює Ольга Скакун.

Лікарка почала системно розповідати в Instagram про дитячі інфекції, вакцинацію, алгоритми дій для батьків у різних ситуаціях — від температури до сезонних спалахів захворювань.

Особливо це проявилося під час пандемії COVID-19. За словами Ольги Скакун, підписники об’єднувалися, шукали вакцини, тести, препарати. Блог став спільнотою, де батьки отримували не лише інформацію, а й підтримку.

«Коли тобі пишуть: “Дякую, ми зробили так, як ви пояснили, і це допомогло”, — це зобов’язує. Навіть коли немає настрою, ти виходиш і пояснюєш — бо знаєш, що тебе чекають, що ти допомагаєш», — каже лікарка.

Ольга Скакун підкреслює: її блог — це не заміна лікаря, а доповнення до системи, у якій часто бракує пояснень батькам щодо здоровʼя їхньої дитини. 

Лікарка розповіла для «Гречки» відповіді на запити, з якими найчастіше до неї звертаються батьки дітей та про які вона розповідає у своєму блозі.

Про вакцинацію і «віспяні вечірки»

Робота інфекціоністів — це постійний контакт із пацієнтами, які мають заразні хвороби. Ольга Скакун запевняє: «чарівних пігулок для імунітету» не існує.

Основу захисту медиків складають засоби індивідуального захисту — маски, респіратори, окуляри, рукавички. Другий ключовий елемент — вакцинація.

Ольга Скакун щороку вакцинується від грипу, має повний курс вакцинації проти COVID-19 і наголошує: за весь час роботи не хворіла на грип і не перехворіла на коронавірус — навіть коли вагітною працювала в ковідному шпиталі.

«Це не якась сліпа віра у вакцини — це розуміння їхньої ефективності, доведеної клінічними випробуваннями. Звісно, бувають побічні ефекти, про які можна проконсультуватися з лікарем. Але ці побічні не йдуть у порівняння з ускладненнями від хвороби», — каже вона.

Які щеплення варто зробити дитині

Окрім обов’язкових безплатних щеплень за Національним календарем, дитяча інфекціоністка Ольга Скакун радить батькам звернути увагу і на додаткові вакцини. Вони допомагають зменшити ризик тяжких інфекцій і ускладнень у дітей.

Інфекціоністка рекомендує такі щеплення:

• Ротавірусна вакцина
  Її потрібно зробити дітям до 6 місяців життя (зазвичай дві дози).
  Ротавірус є найчастішою причиною кишкових інфекцій у дітей раннього віку та може призводити до тяжкого зневоднення й інтоксикації.
  
• Пневмококова вакцина
  В Україні доступні вакцини Синфлорикс, Ваксньюванс, Превенар 13 — вони відрізняються кількістю штамів. Пневмокок спричиняє до 60% бактеріальних інфекцій, зокрема пневмонії, отити та інфекції верхніх дихальних шляхів.
  
• Менінгококова вакцина
  Захищає від бактеріальних менінгітів, у тому числі блискавичних форм, які найчастіше вражають дітей до п’яти років і можуть мати летальні наслідки.
  
• Вакцина проти вітряної віспи (вітрянки)
  Лікарка наголошує, що вітрянка — це вірус герпесу, який може викликати неврологічні та бактеріальні ускладнення. Вакцинація дозволяє уникнути тяжкого перебігу хвороби. У щеплених дітей захворювання, якщо і виникає, зазвичай обмежується кількома елементами висипу без інтоксикації.
  
• Вакцинація проти гепатиту А
  Особливо рекомендована дітям і дорослим, які подорожують Україною або за кордон.
  
• Вакцина проти вірусу папіломи людини (HPV)
  Рекомендована і дівчатам, і хлопцям. Вакцинація знижує ризик розвитку онкологічних захворювань, пов’язаних із HPV.
  

Ольга Скакун підкреслює: вона радить лише ті вакцини, які зробила власній дитині, і в щоденній роботі бачить різницю між перебігом хвороб у вакцинованих і невакцинованих дітей.

«Деякі вважають, що краще дітям перехворіти реальною хворобою, навіть “віспяні вечірки” влаштовують. Насправді ж щеплення — це те ж саме “тренування” імунітету розпізнавати хворобу і виробити антитіла, тільки без ризику важких ускладнень», — наголосила вона.

Профілактика гельмінтів і як не купити «фуфломіцин»

Реклама часто обіцяє «вбити вірус за три дні», але більшість таких препаратів не мають доведеної ефективності. 

За словами Ольги Скакун, термін «фуфломіцин» у професійній сфері використовують для препаратів, які:

• не проходили повноцінних клінічних досліджень;
• пройшли дослідження, але не довели ефективність в лікуванні;
• не входять до жодних міжнародних чи національних протоколів лікування.

За словами лікарки, дієві противірусні препарати існують, але їх небагато і всі вони застосовуються за чіткими показами та протоколами. Серед них:

• препарати проти герпесвірусних інфекцій;
• противірусні засоби проти грипу (не варто плутати із засобами, які усувають симптоми грипу, а не лікують саме захворювання);
• препарати для лікування гепатиту С — це захворювання сьогодні повністю виліковується, зокрема за державною програмою;
• антиретровірусна терапія при ВІЛ, яка знижує вірусне навантаження до нуля;
• протокольні препарати для лікування COVID-19 у визначених групах пацієнтів.
  

«Мазі проти герпесу на губах насправді не лікують. Герпес — це вірус, який атакує нервову систему, а “вавка” — це його прояв. Мазь — це зволоження ранки, а не лікування самого вірусу. Є препарати, які прописують курсами, якщо герпес починає проявлятися частіше», — наголошує інфекціоністка.

Інфекціоністка радить кілька простих кроків, які допоможуть не витрачати гроші на неефективні засоби:

1. Не займатися самолікуванням. Противірусні препарати мають призначатися лікарем, а не за пошуком в інтернеті чи порадами працівників аптек.
2. Читати інструкцію. Якщо вказано «БАД» або «гомеопатичний засіб» — це не ліки.
3. Перевіряти протоколи лікування хвороби, яку діагностували. Вони є у відкритому доступі — якщо препарат туди не входить, доказів ефективності немає.
   

«Я поважаю батьків, які читають інструкції і ставлять запитання лікарям. Вони мають право розуміти, що дають своїй дитині», — підсумовує лікарка.

Також Ольга Скакун наголосила, що профілактикою гельмінтів, зокрема тих же гостриків, є зрізані нігті, миті руки, чиста білизна і гігієна. Протигельмінтні засоби не можуть використовуватися профілактично. 

«Гельмінти лікуємо тільки, якщо ми їх побачили в калі або підтвердили  лабораторними дослідженнями. Протигельмінтні засоби — це по суті отрута для паразитів. Які не можуть діяти так, коли паразитів в організмі немає», — наголосила вона.

Антибіотики — лише за показами

Антибіотики не діють на віруси. Їх призначають тільки при бактеріальних інфекціях. За словами лікарки, ключовий орієнтир — загальний аналіз крові:

• якщо формула крові свідчить про вірусну інфекцію, антибіотики не потрібні;
• якщо є ознаки бактеріального процесу — тоді лікування обґрунтоване.

«Підвищена температура може бути і при вірусі, і при бактеріальній інфекції. Тому призначати антибіотик “на всяк випадок” — неправильно», — пояснює Ольга Скакун.

Через безконтрольний прийом антибіотиків бактерії пристосовуються і перестають реагувати на лікування. Це явище називається антибіотикорезистентністю.

«Тобто людина неправильно приймала антибіотики, і може заразити інших бактеріями, які вже не реагують на певний вид антибіотиків, мають до них резистентність», — каже лікарка.

Також антибіотикорезистентні бактерії можуть зʼявитися, якщо людина, що захворіла, не пропила весь курс антибіотиків, призначених лікарем: наприклад, припинила прийом ліків, коли відчула себе краще. 

За словами інфекціоністки, щоб відновити чутливість бактерій, певні групи антибіотиків потрібно взагалі не використовувати 10–15 років, як це колись було з пеніцилінами.

Пацієнтам радить не боятися ставити запитання лікарю, якщо він прописує антибіотик:

• Чи є підтвердження бактеріальної інфекції?
• Який аналіз або тест це показує?
• Чи входить цей антибактеріальний препарат у протоколи лікування дагностованої хвороби?

Як інфекціоністи ставлять діагноз

За словами Ольги Скакун, значну частину інфекційних діагнозів можна запідозрити вже під час візуального огляду.

«У нас є свої клінічні маркери. Наприклад, грип має характерний вигляд — навіть по очах дитини можна запідозрити діагноз. Буває, дитина заходить, і я одразу кажу медсестрі: “Бери швидкий тест, буде грип”», — пояснює лікарка.

Для підтвердження діагнозу та вибору правильного лікування інфекціоністи активно використовують лабораторні та інструментальні методи:

• швидкі тести, які дозволяють за 10–15 хвилин визначити збудника, 
• лабораторні аналізи крові, 
• ПЛР-дослідження для виявлення ДНК або РНК вірусів, 
• рентген — у разі підозри на ураження дихальної системи, 
• ультразвукове дослідження, яке допомагає знайти як інфекційну, так і суміжну патологію.

«Діагностика — це завжди комплекс: огляд, лабораторія, інструментальні методи. І все це разом дає відповідь, з чим ми маємо справу», — підсумовує Ольга Скакун.

Коли звертатися до дитячої інфекціоністки

Для батьків маленьких дітей ключовою людиною в системі охорони здоров’я має бути педіатр. Саме він, за ідеальним алгоритмом, повинен пояснити в конкретному випадку, чи достатньо консультації телефоном і лікування вдома, чи потрібно записатися на прийом або ж коли викликати швидку допомогу або невідкладно їхати до стаціонару.

Проте симптоми проявляються не лише в будні дні і робочі години, а батьки ж в основному не мають медичної освіти, щоб самостійно оцінити тяжкість стану дитини.

До ургентних випадків, коли варто викликати «швидку» або ж негайно їхати до лікарні, належать:

• висока температура, яку не вдається збити за допомогою жарознижувальних засобів;
• ознаки зневоднення;
• підозра на менінгіт;
• різке погіршення стану.

У Кропивницькому дитяче інфекційне відділення у міській лікарні має окремий цілодобовий приймальний покій. Він працює автономно від інших відділень лікарні й приймає дітей у будь-який час доби. Запису на прийом у відділення немає — це виключно ургентна допомога.

Бувають випадки, коли батьки звертаються до відділення і з неургентними станами — наприклад, звичайним висипом або незначним підвищенням температри у дитини.

«Паралельно з обходом стаціонарних пацієнтів ми постійно спускаємося в приймальне відділення, якщо приходять батьки: консультуємо, приймаємо рішення про госпіталізацію дитини або даємо рекомендації», — розповідає Ольга Скакун.

Вона наголошує: не всі інфекційні захворювання потребують перебування у стаціонарі. Навіть такі діагнози, як пневмонія, вітрянка чи грип, у деяких випадках можна лікувати амбулаторно.

«Ключове питання — чи контрольований стан дитини. Якщо контрольований та не погіршується, то можуть і відмовити у госпіталізації: не тому, що дитина “недостатньо хвора”, а тому що деякі стани і хвороби можна лікувати вдома, за прописаним лікарем алгоритмом під наглядом батьків», — каже вона.

На думку лікарки, налагоджена комунікація між лікарями та батьками значно зменшила б навантаження на стаціонари і водночас дала б батькам більше впевненості у своїх діях.

«Ми поступово до цього йдемо. Зараз система працює краще, ніж раніше, але без пояснень і довіри вона не буде повноцінною. Це одна з причин, чому я веду свій блог: щоб батьки могли знайти відповіді на базові питання про здоровʼя дитини», — підсумовує Ольга Скакун.