Шерстяна донечка: як українці заводять тварин під час війни та чого їм бракує
Зараз Марла зірка. Вона має кілька тисяч підписників у Інстаграмі, знімається у соціальній рекламі й потіках «Телебачення Торонто», допомагає збирати на дрони та має прихильниць, які в’яжуть їй светри. А ще кілька років тому вона була однією з безіменних тисяч собак у притулку, які не мали дім. Що спонукає і що зупиняє українців від того, аби взяти відповідальність за собаку під час війни, розбиралась «Гречка».
У матеріалі ви дізнаєтесь:
Пет-батьківство: собака як дитина, а не як власність
Якщо раніше тварин розглядали як власність, де люди були господарями, то нині дотримуються концепції пет-батьківства: тварину «всиновлюють» (іншими словами це зветься адопція) у родину.
Олександра Гонтар називає Марлу «шерстяною донечкою».
«Я хотіла завести собаку ще, коли був ковід, але це було складно, бо я мала інший спосіб життя. Як не дивно, він трохи унормувався під повномасштабного вторгнення», — розповідає Олександра.
Вона не мріяла про певну породу, а цілеспрямовано хотіла брати собаку з притулку, бо вважає це більш людяним — подарувати дім тварині, яка страждає і змушена жити в клітці.
«Бо немає різниці, яка собачка. Може бути проблемна собачка, яку ти купуєш десь у заводчиків, тому що генетичні різні приколи можуть бути, які ти не спрогнозуєш. А в притулку можна з різними собачками познайомитись і відчути яка собачка твоя», — каже вона.
Процес вибору був емоційний. У серпні 2022 року, коли родина прийшла до притулку «Сіріус», там було дуже багато собак із прифронтових міст.
«Ти ходиш і плачеш від того, що тобі шкода всіх собак. Я дуже інфантильна людина плакала весь час, бо вони скавчать, просяться до тебе, і всіляко тиснуть на емоції», — згадує Олександра.
У кожної собаки там була своя історія. Марла була з Миколаєва, їх там якось знайшли з її іншими братами й сестрами.
Перед тим як взяти собаку потенційні пет-батьки можуть провести з нею час у закритому вольєрі, придивитись.
«Вона була не дуже активна і не дуже якась забита. Ми вирішили, що вона поміркована, і взяли її на прогулянку. Вона йшла на контакт, на відміну від іншого цуценяти, яке ми також взяли погуляти».
Після того як оформили всі папери, цуценя забрали додому.
«Чоловік сам з нею поїхав додому, а я поїхала у справах. А він сидів з нею дві години на балконі, чекав доки я приїду додому з шампунем, бо вона дуже смерділа», — згадує Олександра.
Цуценя, яке не знало дому, звісно, було дуже збентежене. Але акліматизацію довелось пройти й родині.
«Було дивно жити із кимось третім, кому треба приділяти багато часу і уваги. Перший тиждень-два дуже мало є якоїсь приватності, тому що тобі треба розважати собачку та інтегрувати її в життя», — ділиться Олександра.
Вона теж була заручницею стереотипу, що собаку треба вигулювати о 6 ранку.
«Я з такими складнощами прокидалась і тягла її на вулицю, а вона не розуміла, що я від неї хочу. Ми ходили, гуляли годину, а вона не хотіла ходити в туалет. Потім ми почали її виводити пізніше і це спрацювало», — каже вона.
З перших днів Марла їздила з нею на роботу, аби цуценя не сумувало саме у квартирі.
«З появою собаки, хочеш ти цього чи ні у тебе більшає знайомств. Виявляється, половина твого будинку — собачники, хоча раніше ти навіть їх і не помічала. І ти не знаєш їхніх імен, але імена їхніх собак так», — сміється Олександра.
Що зупиняє охочих завести собаку
У той час як через війну кількість безпритульних тварин збільшилась, у Кропивницькому є два притулки для тварин і вони переповнені та потребують корму для тварин, ветеринарної допомоги та ліків, а ще волонтерів.
Так, згідно з дослідженням, на початок 2023 року в Україні існувало 510 притулків для тварин, де було понад 25 тисяч собак та 19 тисяч котів.
Водночас війна і спиняє багатьох від того, аби взяти тварину в родину. Адже з собакою складніше евакуюватись і людям з тваринами неохоче здають житло.
«Я жодного разу не спускалась у сховище, бо не лишу Фунта самого, а з гігантом в тісному підвалі з купою людей — не варіант. Ми ніколи не відпочиваємо разом усією сімʼєю, бо хтось мусить лишитись з собакою. Перетримка — не варіант. В пса хворе серце і йому не пояснити, що ми їдемо не назавжди. Але з ним я — найщасливіша людина», — каже Олена, власниця пса породи вовкодав.
Декого зупиняє потреба приділяти собаці більше уваги ніж, наприклад, коту. Зокрема, гуляти двічі на день. Також на догляд і харчування можуть бути немалі затрати.
Для багатьох проблемою є часті відрядження і те, як організувати перетримку тварині, адже не хочеться просити постійної послуги у друзів та родичів, а закладів куди можна віддати песика на кілька днів у багатьох містах взагалі немає.
Навіть у відпустку взяти з собою тварину складно. Багато готелів не приймають з тваринами. Ще до літа 2023 з крупною собакою складно було їздити залізницею, але нині правила спростили.
У багатьох містах немає спеціальних місць для вигулу собак, як і для поховання чи кремації тварини, яка померла.
«Тепер можу вести курси, як непомітно сховати труп не привертаючи уваги оточення», — каже Ірина, у якої днями померла від старості 15-річна собака, яку родичі на початку війни залиши на «два-три тижні».
Але буває саме війна і підштовхує до рішення.
«Я була проти собаки, бо розуміла відповідальність. А тоді сталась Буча. Одного ранку я прокинулась і зрозуміла, що завтра може не бути, і що мрія моєї дитини може не здійснитись. Так у нашій сім’ї з’явився Річард», — каже кропивничанка Євгенія, власниця спанієля.
«Марла бере від цього життя усе і було би непогано у неї повчитися», — Олександра Гонтар
«Вона швидко перетворилась з сором‘язливої песині на хазяйку жизні, яка топчеться по голові, випихає з ліжка, бо їй мало місця, свариться, коли ми не берем її з собою у магазін чи на якусь здибанку з друзями
вона така тусовочна, що одного разу сама зайшла у кав’ярню, куди я не планувала йти, і мабуть замовила собі кави, бо в мене спитали, чи два лате
ну а як вона подарувала собі торт на день святого валентина, який знайшла у службовому приміщенні іншої кав‘ярні та зжерла, годі й розповідати
марла бере від цього життя усе і було би непогано у неї повчитися
звісно, її життя не тільки кавою і тортом наповнене, але і какашками — сьогодні на честь нашої річниці вона з‘їла трохи гімна у парку і радісно прийшла лизатися
рік назад здавалось, що треба почекати цілу вічність, перш ніж ми звикнемо одне до одного, але марла якось швидко справилась. ну і потім ми теж
зараз складно уявити життя без цієї собакині, бо хто ж тоді буде посміхатися нам кожного ранку і радіти, що можемо нарешті тусить
беріть собак з притулку, якщо хочете завести собі шерстяного друга, бо це збс. марла тільки підтвердить», — Олександра Гонтар про перший рік пет-батьківства у своєму Інстаграм.
5 причин взяти собаку з притулку
- Врятувати життя. Притулки часто переповнені, і багато тварин потребують домівки.
- Різноманітний вибір. У притулках можна знайти собак різного віку, розміру, породи та характеру, що дозволяє вибрати саме того, хто вам підходить.
- Менше бездомних тварин на вулицях. Прийнявши собаку з притулку, ви звільняєте місце для інших тварин, які потребують допомоги. Це ваш внесок у те, щоб на вулицях вашого міста було менше бездомних тварин.
- Менше клопоту. Багато притулкових собак уже стерилізовані, вакциновані та соціалізовані, що зменшує витрати й час на їхню підготовку до життя в новій домівці.
- Приклад для інших. Усиновлення собаки з притулку є прикладом гуманного ставлення до тварин, що може надихнути інших зробити те ж саме.
Як підготуватись до «усиновлення» тварини: поради фахівчині із поведінки тварин
Адопція собаки – це не лише приємний момент, а й велика відповідальність. Вона потребує вашого часу, любові та терпіння, але водночас може стати чудовим досвідом і подарувати вам відданого друга.
Підготовка до адопції собаки з притулку – важливий крок, що потребує відповідального підходу. Представниця школи для собак Pink Puppy Pet School Рія Смульська дає кілька порад, які варто врахувати:
1. Вибір собаки
Обираючи собаку, подумайте про її вік, розмір і темперамент. Цуценята активні й потребують багато уваги для навчання, тоді як дорослі собаки можуть бути більш врівноваженими. Також зверніть увагу на темперамент собаки та ваші можливості для догляду за нею: людині, яка звикла до розміреного життя, може бути складно з надто енергійним песиком. Також зверніть увагу на те, що часто важко визначити, якого розміру виросте безпородний песик, якщо ви берете зовсім малюка.
2. Знайомство з особливостями поведінки
Багато притулкових тварин мають складний досвід, через що можуть бути сором’язливими чи навіть тривожними. Поспілкуйтеся з працівниками притулку, щоб дізнатися більше про характер собаки, її звички та можливі особливості.
3. Підготовка житла
Собака потребуватиме власного куточка, де почуватиметься в безпеці. Підготуйте місце для сну, зону для їжі та прогулянок. Миска для води та корму, повідець, ліжечко та іграшки — основні речі, які знадобляться для забезпечення комфорту тварини. Собакам особливо важлива стабільність, тому намагайтеся не змінювати розташування її речей на початку. Згодом можна буде спокійно переставляти речі.
4. Ветеринарна перевірка та догляд
Після приходу додому зверніться до ветеринара для медичного огляду. Це допоможе переконатися у здоров’ї собаки, отримати рекомендації з догляду та уникнути можливих проблем у майбутньому.
5. Соціалізація та терпіння
Дайте собаці час для адаптації. Перші дні можуть бути складними: пес може проявляти стрес або боязкість. Дайте йому змогу поступово звикнути до нових умов, будьте терплячими та послідовними у встановленні правил. Не залишайте його на тривалий час самого, поступово знайомте з новим середовищем та членами сім’ї.
Будьте готові, що, можливо, вам доведеться звернутись до спеціалістів-кінологів, аби налагодити поведінку.
У матеріали для колажу використані фото Насті Телікової, фото надані Олександрою Гонтар та з Інстаграму Марли
Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.
