Тато став зірочкою на небі: історія захисника з Кропивницького, який загинув на Харківщині
Олександр Березовський з Кропивницького працював далекобійником, але на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну твердо вирішив: він має стати на захист своєї сім’ї, свого дому, своєї країни. Його дружина Вікторія розповіла “Гречці” про те, яким за життя був її коханий, про що мріяв та як долучився до захисту країни.
Шукали можливості набутися разом
Олександр Березовський народився 4 березня 1995 року в селі Панчеве, що на Кіровоградщині. З 11 років разом з батьками жив у Кропивницькому, навчався у науковому ліцеї (тоді школа №18), потім в профтехучилищі на слюсаря-автомеханіка. У 2013 році проходив строкову службу.
Зі своєю майбутньою дружиною він познайомився ще в дитинстві.
“Ми жили в одній багатоповерхівці: він на п’ятому, я на восьмому поверсі. А коли Сашко проходив строкову службу, я його чекала з армії, ми листувались, спілкувались телефоном. У нас почали зароджуватись теплі та романтичні стосунки”, – пригадує Вікторія.
Після строкової служби, де Олександр здобув звання сержанта, закохані почали зустрічатись, згодом одружились. А потім чоловік влаштувався далекобійником на одне із місцевих підприємств.
“Ми шукали можливостей набутися разом: я їздила разом з ним у його відрядження, подорожували на море, відпочивали у селі Панчеве в будинку, який лишився йому від бабусі. Він дуже любив в селі щось садити, мамі на городі допомагав. А взагалі був душею компанії, завжди в центрі уваги”, – говорить жінка.
Казав “Я піду добровольцем!”
Коли почалася повномасштабна війна, Олександр Березовський не захотів бути осторонь і пішов до Територіального центру комплектування, щоб стати на захист країни.
“Я його відмовляла: в нас маленька дитина і він мені потрібен тут, вдома. Та він сказав, що піде добровольцем”, – розповіла Вікторія.
І він так і зробив: одного дня прийшов після роботи додому і сказав дружині, що вже пройшов військово-лікарську комісію. В ТЦК йому сказали чекати на дзвінок.
“Його забрали 21 березня: його разом з іншими водіями відправили в “гарячі точки”: Лисичанськ, Донеччина, Луганщина, Херсонщина. Він часто був під обстрілами”, – поділилася Вікторія.
Олександр Березовський долучився до служби в 42-у батальйоні 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Серед його завдань було не тільки возити, а й заправляти військову техніку – іноді прямо на «нулі».
«Олександр дуже любив крутити в машині запчастини. Автомобілі були його пристрастю. Після перемоги мріяв купити власне авто. Казав “Все буде інакше після перемоги, все зміниться на краще!», – пригадує Вікторія.
Любив сюрпризи й мріяв про сина
За словами Вікторії, за весь час служби в армії її чоловік був у відпустці тривалістю в 10 днів вдома і на ротації в Києві.
“Його не було ким замінити, тому відпустки як такої і не було. Був на лікарняному вдома, а в Києві деякий час був на ротації. Тоді ми з донькою приїздили до нього, по місту гуляли“, – пригадує Вікторія.
Та Олександр обожнював свою родину, і вирішив зробити сюрприз на день народження доньки Поліни.
«Він відпросився на одну ніч, щоб влаштувати доньці свято: купив ляльку Барбі, був торт зі свічками. Полінка була такою щасливою», – поділилася Вікторія.
Олександр хотів скорішої перемоги України, мріяв відкрити власну справу. Дуже мріяв про сина. Обіцяв, що як повернеться з фронту, обов’язково купить автомобіль і в донечки з’явиться братик.
Останній раз побути разом Вікторії і Олександру випало 6 листопада: жінка поїхала до чоловіка на зустріч в місто Ізюм на Харківщині.
«8 листопада о 10-й він мене набрав, сказав, що їде на позицію заправити хлопців. А о 13:00 мені подзвонили й сказали, що мого Сашка більше немає», – розповіла вона.
Побратими по зброї розповіли пізніше їй, що Олександра «вів» ворожий безпілотник. який скинув вибухівку на позиції. Олександр отримав осколкове поранення артерії – шансів вижити в нього не було.
Олександр Березовський загинув 8 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання у Куп’янському районі Харківської області.
«Зараз наша донечка Полінка працює з психологом, для неї це велика втрата – жити без татка. Вона малює постійно його, дорогу в село Панчеве, як вони їдуть туди на машині. Вдома є його фотографія, вона часто з ним говорить. Я їй говорю і вона знає, що тато тепер зіронька на небі», – говорить жінка.
Захисника поховали 14 листопада на Алеї Слави Далекосхідного кладовища у Кропивницькому.
“Тепер вона носить йому до могилки кошики з жовто-блакитними квітами, такі, які він любив дарувати їй, і знає, що її татко – Герой“, – додала Вікторія.
Наразі на офіційному сайті Президента України триває збір підписів про посмертне присвоєння полеглому захиснику із Кропивницького Олександру Березовському звання Героя України.
Станом на сьогодні, 26 березня, зібрано 13456 голосів з 25000 необхідних. Збір підписів триватиме ще протягом 43 днів.
“Гречка” повідомляла раніше про те, що на триває збір підписів про посмертне присвоєння трьом захисникам із Кіровоградщини звання Героїв України.
Фото надані для публікації з особистого архіву Вікторії Березовської.
