Як нащадки нескорених в Оникієвому втілюють мрію про ветеранський центр
«Було цікаво поїхати кудись за межі рідної домівки. Окрім Волинської та Закарпатської областей я рідко де бував, хотілось побачити центральну Україну і Кіровоградщину зокрема»,— ділиться враженнями 18-річний Владислав Формазюк, який разом з 30 іншими волонтерами приїхав з Луцька до Оникієвого, що на Кіровоградщині, аби здійснити мрію місцевої громади про культурний простір для молоді. «Гречка» розповідає як громаді вдалось втілити проєкт без копійки бюджетних коштів.
Спочатку був гуманітарний хаб
В Оникієвому, як і у більшості українських громад, від початку повномасштабної війни місцеві люди гуртувались, аби спільними зусиллями допомагати своїм землякам, які долучились до лав ЗСУ. Випічку та різні смаколики спочатку кожен готував та випікав по своїх домівках. Згодом їжу готували у місцевих дитсадку та школі для тероборонівців. Але для того, аби зберігати та фасувати гуманітарну допомогу, сухі супи для захисниць та захисників бракувало приміщення.
Так само не вистачало громаді простору для молоді. У селі для них був лише місцевий будинок культури, в якому від початку повномасштабної війни працював тільки гурток танців та народно-фольклорний колектив. На базі школи для учнівства були три гуртки виноградарства, лісництва і волейбольний гурток.
Місцеві волонтери гуртувались довкола спільної мети — допомагати армії, але це вимагало окремого приміщення, де могла б зберігатись та сама гуманітарна допомога чи продукти. Однією з активістів у громаді була вчителька англійської мови Оникіївського ліцею Тетяна Подоліч. Вона вирішила звернутись до керівництва громади, щоб для потреб гуманітарного хабу їм надали кімнату.
«В сільраді мені пояснили, що в комунальній власності школа, дитсадок та будинок культури й надати мені в користування нічого не можуть», – говорить жінка.
Тоді вона на чолі з командою однодумців та активістів офіційно зареєструвала громадську організацію. Щоб обрати назву провели голосування. Так і стали називатись «Нащадки Нескорених».
Тетяна звернулась до місцевого фермера Ігоря Вишневського, у приватній власності якого був місцевий колишній гуртожиток. До цього вона з ним співпрацювала, оскільки він фінансово підтримував учнівські заходи та свята.
Фермер у травні 2022 року офіційно на безоплатній основі до 2029 року передав приміщення в оренду громадській організації «Нащадки нескорених». Спочатку будівля, яка у 1970-х роках була гуртожитком, слугувала гуманітарним хабом. Але молодь, яка долучалась до волонтерства, казала, що їм бракує спілкування з однолітками й розваг.
Громадська організація вирішила облаштувати молодіжний простір на базі гуманітарного центру, шукаючи на це фінансові можливості.
Знаючи, що є програми фінансової підтримки від міжнародних партнерів, у кінці липня «Нащадки нескорених» подали заявку на участь та залучила грантові гроші програми «Тримай». Завдяки програмі, яка допомагає облаштовувати центри для підлітків та молоді в Україні, відремонтували одну кімнату, яку надалі використовували як місце зустрічі для молоді та учнівства та спільних кінопереглядів.
Відтоді виникло бажання відремонтувати й решту кімнат для потреб молоді та ветеранів.
Як команда долучилась до «ВідНОВА:UA»
Випадково натрапивши у стрічці Facebook на національну програму залучення молоді до відновлення країни «Віднова:UA», Тетяна вирішила подати заявку як учасниця обміну.
Жінка на п’ять днів поїхала у Нововолинськ, де спільно з іншими учасниками з усієї України вони відновлювали молодіжний простір та частково приміщення на базі бібліотеки.
«Спочатку це виглядало дивно і незрозуміло: навіщо чужим людям їхати кудись щоб відновлювати якийсь простір? Проте навіть за шпаклюванням та розклеюванням шпалер було помітно, що кілька людей не змогли б за такий короткий час зробити потужну роботу. А 30 людей за п’ять днів зуміли», — говорить Тетяна.
Тоді жінка усвідомила, що на базі їхнього волонтерського приміщення і можна облаштувати повноцінний молодіжно-ветеранський простір. Цього разу команда громадської організації вирішила подати заявку до програми, щоб претендувати на фінансування для облаштування ветеранського центру.
«Хотілось показати місцевим, що в нашій громаді також можна робити щось безоплатно та безкорисно і на це погоджуються грантодавці, які готові підтримувати корисні ініціативи. А я це знала зсередини, адже долучалась як учасниця», — наголосила Тетяна Подоліч.
За її словами, організатори погодили заявку, яку подавали для «Віднова:UA» та попросили представити свою команду та написати мотиваційний лист.
«Саме мотиваційний лист, у якому ми прописали бажання та бачення у своїй громаді волонтерського простору «Без обмежень» і стало рушієм того, що нас відібрали на навчання», — стверджує Тетяна.
На тренінги до столиці поїхала команда з п’яти людей: координаторка, будівельний менеджер, освітній менеджер, комунікаційниця, бухгалтер.
За два тижні до початку відновлення простору у громаді, будменеджера також мобілізували. Проте його служба на Харківському напрямку не завадила реалізувати задумане та провести молодіжний обмін.
Молодіжний обмін
Протягом 25-29 липня в Оникієвому до роботи в рамках програми «Віднова:UA» долучились 30 людей з різних куточків України: Вінниці, Луцька, Дніпра, Чернігова, Рівного, Харкова, Запоріжжя, Сумщини та Олександрії, що нам Кіровоградщині. Згідно з умовами проєкту, до обміну мають долучитись семеро місцевих мешканців, а 23 з інших областей.
18-річний Владислав Формазюк про програму дізнався від свого куратора у виші. Закінчив перший курс Луцького національного технічного університету зі спеціальності «Архітектура та будівництво» і мріяв про те, щоб це літо провести з користю. Тоді куратор запропонував йому, як старості групи, анонсувати про проєкт, до якого залучають молодь, щоб відбудовувати та ремонтувати приміщення для молодіжних просторів.
«Я розказав усім, але не був впевнений, чи погодиться хтось: багато моїх одногрупників мають підробіток, а проєкт не передбачає оплати, тому їм було не цікаво. Я ж єдиний тоді з універу долучився, другу розказав», — говорить «Гречці» Владислав.
За його словами, разом з товаришем їхали до Оникієвого близько 15 годин трьома видами транспорту: потягом, автобусом та автівкою.
«Насамперед було цікаво: по-перше, інше місто та архітектуру побачити, по-друге, зробити хорошу справу. Я мріяв, щоб цим літом не згаяти часу, а зробити щось корисне, тим паче долучитись до волонтерства. Як бонус я отримав нові знайомства, спілкування, відпочинок, позитивні враження. Таким чином я спільно з однодумцями відновили простір і себе, бо «перемикатись» у житті дуже важливо», — стверджує Владислав з Луцька.
Дар’я Насеннік — волонтерка із Сумщини – дізналась про молодіжну програму минулого року, коли в її Ямпільській громаді на базі будинку культури відновлювали та облаштовували укриття.
«Наразі підвал слугує укриттям, але воно облаштоване так, що в ньому проходять всі заходи для молоді: майстерні, лекції, семінари, спілкування. І це важливо з безпекових міркувань, адже ми — прифронтова область. А до цього в підвалі не було нічого, він був в занедбаному стані. Я зрозуміла, наскільки важливим було те, що ми тоді гуртом зробили і вирішила долучитись до програми, добре, що випала можливість доєднатись цього року та іншій громаді відновити просторі, як це ми зробили в себе», — поділилась 18-річна Дар’я.
Програма з відновлення для учасників складалася з двох компонентів: власне самої відбудови приміщення та навчально-культурної програми.
Учасники проєкту мали втілити за п’ять днів повну реалізацію проєкту. Протягом першої половини дня молодь активно відновлювала приміщення (обдирали та зачищали стіни, шпаклювали, стелили лінолеум, клеїли шпалери, з палет зробили лавки, оновили та фарбували шафи).
Після волонтери знайомились з Кропивницьким: відвідати місцевий парк, освітньо-культурний «Гончаренко-центр». Також був час на рефлексію, ментальну підтримку, спілкування та активний відпочинок на природі.
Коли запрацює простір і що в ньому планують робити
Зараз у молодіжно-ветеранському просторі «Без обмежень» місцева молодь має змогу долучитися до різних івентів, які проводить освітній менеджер Едуард Піскарьов: тематичні майстер-класи, перегляд кінофільмів, тренінги.
Оскільки від ветеранів був запит про психологічну та юридичну підтримку, волонтери планують в центрі надавати психологічні та юридичні консультації, залучивши спеціалістів.
«За домовленістю, із 1 жовтня у нашому центрі працюватимуть психолог та юрист. Юрист зможе консультувати онлайн, оскільки він військовий, а психологиня приїздитиме із Кропивницького. Наразі також вирішується питання стосовно грант-менеджера, якого плануємо долучити для того, щоб він міг консультувати й допомагати з грантами для військових та їхніх родин», — говорить Тетяна.
За її словами, витрати на зарплату спеціалістам покриватиме громадська організація шляхом членських та донорських внесків.
Тетяна Подоліч також додає, що вона подала заявку до української волонтерської громадської організації «Будуємо Україну Разом». Учасники цієї організації із 2014 мандрують між громадами України, допомагаючи створювати молодіжні та громадські простори та відновлювати будинки для сімей, що цього потребують.
«Нам погодили заявку, тому очікуємо волонтерів «БУРу» з 16 серпня. Ми долучились до програми, оскільки хочемо відремонтувати ще дві кімнати в будівлі під заняття спортом. В одній із них розмістимо столик для настільного тенісу, щоб в нього могли грати ветерани. В іншій облаштуємо кімнату для спортивних занять. Таким чином ми відремонтуємо приміщення повністю і воно буде повноцінно відновленим і сучасним», — зауважила Тетяна.
Фото: Тетяна Подоліч, Владислав Формазюк.
Вона пише для вас
