Як у Кропивницькому святкували Геловін 2025

На вже згаданій Театральній можна було зустріти кропивничан і кропивничанок, одягнених у костюми персонажів із кіно, мультфільмів, аніме, комп’ютерних ігор, міфології та релігій різних країн, героїв книжок.

Відзначають цей день теж по-різному: хтось просто отримує задоволення від прогулянок в костюмі чи відзначає на тематичних вечірках у закладах, дехто навіть приходить у тренажерні зали в образах улюблених героїв.

У Кропивницькому цьогоріч заклади тематично задекорували фасади гарбузами, привидами та монстрами, що привертають увагу не лише дітей, а й дорослих.

Після настання вечора у середмісті людей в костюмах вампірів, зомбі, привидів ставало все більше. Не зважаючи на лячні образи, атмосфера була святкова та дружня. Хтось традиційно пригощав цукерками, а перехожі фотографувалися з впізнаваними персонажами.

Історія та традиції свята

Щороку 31 жовтня вулиці міста перетворюються на місце для святкування Геловіну (Halloween). Цей день також відомий як переддень Дня всіх святих, який відзначають 1 листопада. Це — християнське свято, день пам’яті всіх шанованих Церквою святих. Цього дня, зокрема і в Україні, здебільшого на заході, рідні померлих відвідують кладовища, щоб запалити лампадку та вшанувати пам’ять.

Геловін має велику популярність у США, Канаді та Британії. В соцмережах ще з початку жовтня можна побачити, як американці прикрашають свої будинки не лише гарбузами, а й моторошними ілюмінаціями, а діти одягають костюми та ходять від домівки до домівки та промовляють фразу: «Trick or treat» (солодощі або смерть).

Імовірно, Геловін походить із кельтського свята Самайн (Samhain). Люди вірили, що в ніч на 1 листопада межа між померлими та живими розмиється, а мертві ходитимуть серед живих до ранку.

Колядування та Маланка: що схожого із Геловіном?

Українці не відстають від іноземців. Ми маємо свої автентичні традиції та свята, які мають багато спільного із Геловіном.

До прикладу, у Святвечір (переддень Різдва) збираються гурти колядників, які переодягаються в традиційних персонажів, таких як Коза, Чорт, Смерть, Маланка, Василь, Циган, Ангел, Пастушок, Три Царі. Тобто ті герої, які були у вертепі — старовинному пересувному ляльковому театрі, що показував різдвяну драму та побутові сценки та народження Христа. Головним атрибутом колядників є Різдвяна зірка.

Колядники ходять від хати до хати та співають пісень, які прославляють Христа, господаря та господиню, бажають гарного врожаю. За це вони отримують солодощі чи гроші.

До того ж українці, як і кельти, вірили, що в ніч Різдво межа між світами мертвих і живих розмиється, тому залишала на столі тарілку, склянку та виделку чи ложку, а також кутю та кілька страв, щоб померлі родичі могли «навідатися до рідних і повечеряти».

Окрім колядування в Україні є веселе та унікальне дійство — обряд Маланка, коли десятки людей переодягаються у цікаві костюми, не лише з християнської тематики, та гучно щедрують, розігруючи сцени з життя суспільства. Це свято відзначають 31 грудня. А вже 1 січня на Василя посівають. Традицію Щедрого вечора, тобто Маланки, внесли до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України. Зазначимо, що і колядування, й щедрування або маланкування — поширені й на Кіровоградщині. У деяких селах ця традиція жива та процвітає.

Учасниками обряду Маланки є молодь, яка вдягалася у харизматичних персонажів: Маланка, Дід та Баба, Коза, Циган, Жид, Корчмар, Чорт, Лікар та інші. Цікаво, що маланкування — це дійство, коли люди намагаються «прожити» події в країні. Тому меланкарі можуть вдягатися і в політиків. Потім учасники Маланки розігрують повноцінні вистави. За щедрування меланкарям теж давали пригощання: солодощі, фрукти, випічку чи гроші.

Фото: Сергій Ковальов