Зварювальники-чарівники та парасолька над трубою: як у Кропивницькому працюють теплоенергетики

Усміхнена диригентка та режисер-інженер

«Можна сказати, що я як режисер-постановник тут, а ось диспетчерка Ірина — вона диригентка всього процесу», — пояснює головний інженер «Теплоенергетика» Валерій Челядінов, проводячи у кабінет диспетчерської. 

Це звичайна кімната з двома робочими місцями та диваном. Велике вікно виходить на ворота підприємства: звідси видно, як техніка виїжджає і приїжджає назад після робіт.

 За столом з компʼютером посміхається пані Ірина — та сама «диригентка». 

«Зараз я приходжу на роботу з 7:30, тому що ще не почався опалювальний сезон. А як почнеться — то весь сезон диспетчери позмінно працюють цілодобово. А раптом аварія — ми ж не можемо лишити людей без тепла», — пояснила вона.

Частина її роботи — це приймати дзвінки від абонентів. Буває, що містяни повідомляють про пориви, і тоді на місце для перевірки виїжджають працівники. Іноді пориви справді є, проте на іншій мережі — водопостачання. Тоді диспетчерка звʼязується з водопостачальним підприємством і повідомляє про це.

«Але іноді телефонують і геть не по нашій компетенції. Одна, наприклад, телефонувала поскаржитися, що у неї сміття не вивозять. Інша людина якось дзвонить і починає здалеку — “я ось покупалася”. Ну я й кажу “вітаю вас з цим”, а я чим можу допомогти?”. Кінець кінцем виявилося, що в неї щось там з проводкою вдома сталося», — зі сміхом розповідає пані Ірина і додає вже серйозніше — «Різні люди бувають, та ми відповідаємо всім».

Для теплоенергетиків місто Кропивницький поділене на інші райони: це не звичні для нас Некрасівка чи Новоолексіївка. Тут район — це певна ділянка тепломережі, за яким закріплений підрозділ, де працюють певні бригади. І одне з завдань диспетчерки — це тримати звʼязок з майстрами бригад, з підрозділами і мати уявлення про те, де і яка робота запланована на цей день, яка куди техніка потрібна. За цими потребами вона складає таблицю, де з однієї сторони — назва теплоенергетівського району, далі — які роботи заплановані на наступний день і яка для цього потрібна техніка тому чи іншому підрозділу.

«Та все одно постійно на звʼязку лишаюся, адже все може помінятися. Ось, наприклад сьогодні частину запланованих вже робіт перенесли на інший день, тому що пішов дощ. А деякі роботи небезпечно в таких умовах проводити», — пояснила пані Ірина.

Цю таблицю із планом роботи на день вона передає головному інженеру підприємства Валерію Челядінову, який проводить з очільниками підрозділів «планірку» о 7:30. Крізь скельця невеличких окулярів цей вже сивий чоловік звично проглядає папери з таблицею досвідченим поглядом. Пізніше він розповість, що прийшов працювати на теплопостачальне підприємство у Кропивницькому ще юнаком — одразу після строкової служби в армії. 

Тепер же він на керівній посаді, готується до планірки, під час якої надаватиме розпорядження підлеглим. При цьому тримається з ними по-дружньому.

«Ми узгоджуємо, який підрозділ які роботи проводитиме сьогодні, яка техніка кому для цього потрібно. Зараз йде підготовка до опалювального сезону, тому вже о восьмій ранку всі беруться до роботи», — пояснив Валерій Челядінов.

Далі керівники підрозділів повідомляють план роботи бригадам, і ті вже виїжджають на місце ремонтів з відповідним обладнанням.

«І під дощем працюємо, тільки деякі планові роботи переносимо через погоду. Наприклад, асфальтувальники під дощем стелити асфальт не будуть. А то люди обуряться, ще й “Гречка” про це напише», — жартує головний інженер.

Хто слюсарю чаю принесе? 

У той дощовий і холодний день у Кропивницькому завдання працювати на виїздах після планірки отримали декілька ремонтних бригад. Ремонтували труби тепломережі за двома адресами. Перша — по вулиці Степана Бандери. На місці працює екскаваторник, з іншого боку від вже виритої траншеї — цистерна з водою.

Біля траншеї зварювальник обробляє краї металевої латки для труби. Поруч — слюсар подає шланг від автоцистерни на дно траншеї, де пролягає труба.

«Це ми воду відкачуємо. Порив стався внизу труби. Тому ми зверху вирізали широку дірку, щоб мати доступ до пориву зсередини труби, а не підкопуватися знизу. Приберем воду, і зварювальник зможе залатати порив, а потім вже і те місце, де ми вирізали», — пояснює слюсар Андрій, притримуючи шланг від автоцистерни ногою у гумовому чоботі.

Працівники пояснюють, що оскільки опалювальний сезон ще не почався, то вони тут працюватимуть звичайний робочий день — до 17-18:00. Після відженуть техніку назад на підприємство, помиються, перевдягнуться — та й по домах. Але і розтягувати роботу на тиждень не збираються, адже треба встигнути все «полатати» до початку опалювання домівок у Кропивницькому.

«Ось так і працюємо — і в спеку, і в холодний дощ, і по коліна в багнюці та глині. А як інакше?», — додає слюсар Андрій, поправляючи окуляри.

Друга адреса, за якою в той день робили ремонт  — по проспекту Університетському. Роботу працівників «Теплоенергетика» тут чутно здалеку: поруч з новенькою автівкою для аварійних робіт, в якій гудить генератор, стоїть стареньке авто з іншим обладнанням, яке дирчить ще гучніше. Це потрібно для того, щоб на місці працювали зварювальне устаткування, помпа та інше обладнання для ремонту труби. 

Над розділеною на дві частини траншею, глибиною у близько два метри, видно групу людей. Раз у раз вони то спускаються у траншею, то виринають з неї. Перевіряють дроти, які йдуть від генераторів, перегукуються між собою. Це дві бригади, в якій є два майстри, слюсарі, зварювальники, водії техніки.

Як пояснили робітники, за допомогою гідровипробувань в неопалювальний сезон визначають, на яких ділянках є пориви. Зокрема через вимірювання тиску води: якщо тиск десь падає, значить, на певній ділянці труба протікає. Далі «слухачі» (як їх називають колеги) за допомогою спеціального обладнання «прослуховують» ділянки труб, щоб визначити, де саме прорвало. І вже тоді на відповідному місці екскаваторники виконують траншеї до самої труби теплопостачання.

 «Ось тут, наприклад, нас попередили, що посередині проходять кабелі, тому копати не можна. Тож ми вирили з двох сторін траншею, щоб мати доступ до труби», — пояснив майстер бригади Максим Маруценко. 

Як виявилося, тут заміняли частину труби.

«Ось з одного боку опустили трубу, під кабелями проштовхнули, і там приварюють на стику», — додав слюсар.

На трубі у траншеї вже працює майстер зварювальник. Над ним, зачеплена за краї землі, висить широка парасолька. Робітники пояснюють, що так можна працювати під дощем.

Питаємо, а що роблять, якщо сильна злива? «Тоді більше парасольок берем», — віджартовуються вони.

«Робота майстра — забезпечити роботу бригади. Отримати завдання, забезпечити необхідну техніку на місці. Коли ось така погода, або понаднормова робота, слюсарі та зварювальники змерзли — то і за чаєм гарячим збігаємо, і піци привеземо. Всі ми люди, на одну задачу працюємо», — додає майстер бригади Володимир Попов.

Бо взимку — це період, коли на місці аварії можуть працювати і посеред ночі, і понад добу.

«Взимку у нас часто робочий ранок починається ще зночі. І працюємо на місці не до кінця робочого дня, а поки не полагодимо і не відновимо теплопостачання», — додає Максим Маруценко.

Те, як працюють ремонтники на виїздах, бачать всі містяни. Це робота на видноті. Проте, щоб на місці траншею вирив екскаватор, було чим заправити генератор для зварювального апарату, щоб слюсар отримав зарплату — все це і багато іншого робиться іншими працівниками «Теплоенергетика». Щоб дізнатися, як вони працюють, ми заглянули у кабінети підприємства.  

«Наші труби, ваші кабелі»

Коли після планірки всі розʼїхалися, у диспетчерський залишається головний інженер. В цей час йому приносять різні внутрішні документи на підпис, та дзвонять з інших комунальних служб міста. Ось тому він і порівнює себе із режисером-постановником. 

Як пояснив Валерій Челядінов, йому так само потрібно координувати роботу різних підрозділів та служб.

«Наприклад, дзвонять попередити, що поруч з нашою трубою йде кабель “Міськсвітла”, або труби “Дніпро-Кіровоград”. Ми можемо домовитись, щоб заплановані ремонти на одній ділянці робити в один час, і двічі розривати не доведеться. Або знати, де рити, щоб той кабель не зачепити», — розповів він.

За словами головного інженера, у Кропивницькому служби навчилися домовлятися між собою про співпрацю: щоб не зачепити комунікації одне одного, узгодити спільні роботи, допомогти в разі потреби технікою. Хоч інколи це буває незручно. Наприклад, по вулиці Євгена Чикаленка, біля Ковалівського парку, стався порив тепломережі. І над тією трубою якраз встановили раніше світлофор.

«“Міськсвітло” попередило нас, де там кабелі проходять. То ми підкопалися до труби з двох сторін. А отой шматок землі зі світлофором не чіпали. Ось так і працювали: по боках траншеї, і посередині над слюсарями світлофор працює», — посміхається він.

Після останніх вранішніх узгоджень з диспетчеркою Іриною головний інженер підприємства показує, що ж знаходиться у дворі підприємства.

«Наталко, дай гровера!»

У дворі «Теплоенергетика» можна помітити, як зустрічається радянський спадок із сучасністю. Тут поруч стоять корпуси, вікова різниця між побудовами становить 50 років. 

На стоянці у дворі підприємства стоять старенькі «ЗІЛи» поруч з новими екскаваторами та автомобілями для аварійних робіт. 

По дорозі на склад, який стоїть неподалік інших адмінбудівель, Валерій Челядінов показує майстерню механіків, гараж для ремонту автотехніки. 

Тут, серед полиць вже три роки панує комірниця Наталія. Раніше вона носила однострій, адже служила на посаді комірниці в армії. Ще три роки тому вона чула «Наталко, запиши бушлат, одну одиницю!». Та потім вона звільнилася, і перейшла працювати комірницею у «Теплоенергетик» — а тут запити геть інші. 

«Наталко, випиши мені гровера!», — каже кремезний чоловік в той момент, коли ми відчиняємо двері складу. Це водій екскаваторника Олександр. Як жартома представляє його головний інженер «найбільший водій найбільшого екскаватора».

Наталія (тепер не в однострої, а у мʼякому светрі з назвою столиці Франції) швидко знаходить необхідне.

На запитання, а що ж то таке — гровер, пояснює: деталь для екскаватора, пружинна шайба така. Щоб різні різьбові деталі від вібрації не розкручувалися в машині.

«Тут у мене склад з дрібними деталями — всілякі величезні труби на іншому складі. Звісно, на початку було складно розібратися в усіх цих детальках, бо я вперше з ними стикнулася. Та я швидко вчуся», — каже вона, записавши у звітний щоденник, яку деталь і кому видала. 

Каже, що зазвичай працює стандартно — з 8:00 до 17:00. Та в опалювальний сезон буває різне.

«Якщо якась термінова ситуація, треба якась деталь з мого складу — то і посеред ночі подзвонять і я виїду. Тому що ніхто не має права просто взяти тут щось без мого контролю», — додала вона.

Чесно, прозоро і з обліком

Щоб пройти від диспетчерської до кабінету головного інженера, треба подолати декілька коридорних рукавів та сходи на другий поверх. По дорозі проходимо повз кабінети електриків, механіків, акумуляторну… На одній з дверей написано «метролог». Заглядаємо і з порогу питаємо — а що метролог робить? За дверима —  невеличкий кабінетик з двома столами і однією шафою. 

«Метролог перевіряє прилади обліку газу, води, тепла, автоматикою безпеки на котельнях — всього, що рахує. Ми займаємося повіркою, налаштуванням, заміною. У нас є майстри, є лабораторія. А ще окремо майстри, які працюють з обладнанням котелень», — пояснив головний метролог «Теплоенергетика» Олександр Великий.

Поруч з ним інший Олександр присів на стілець — коли ми заглянули у кабінет, він якраз обговорював, куди має виїхати сьогодні. Він — один з фахівців, який працює з котельнями у Кропивницькому.

«У кожній котельні є свої майстри, які забезпечують роботу. Я ж відповідаю десь за половину котелень міста. Коли щось виходить з ладу — виїжджаємо, діагностуємо обладнання, ремонтуємо чи замінюємо», — пояснив майстер.

Мапи, таблиці та діряві труби

Від кабінету метрологів підіймаємося на другий поверх і проходимо повз величезну монстеру, яка майже сягнула листям стелі, повертаємо до кабінету головного інженера і його заступника. 

Валерій Челядінов прийшов працювати на теплопостачальне підприємство у Кропивницькому у 1973 році. Був слюсарем і зізнається, що допомагав побудувати деякі з корпусів адмінбудівель. Тепер же він — головний інженер з власним просторим кабінетом. Тут він працює разом із заступником — Олександром Матюхіним. 

У кабінеті на стінах висять дві мапи. На одній зображене місто Кропивницький з позначками котелень та ТЕЦ. Друга ж — це намальована схема тепломережі міста. Над робочим столом — плакат із написом «Україна ненька».

«Чи це картина, чи плакат — не знаю. Це онук з дружиною подарували, і я подумав, що отут воно гарно якраз буде», — поділився Валерій Челядінов.

На стіні ще прикріплені металевими кнопками дві таблиці. На одній з них вказано, якою має бути температура в системі теплопостачання відносно температури повітря. Чим нижче температура повітря — тим вища температура в трубах.

Друга табличка — розрахунки тиску і обʼєму води відносно діаметру труб.

«У трубах воду розігріваємо і до 55 градусів, і вище — доводиться, така система. Зазвичай з такими температурами вже не працюють, адже кисень з води переходить у газоподібний стан і руйнує труби зсередини. А тиск і обʼєм — ці розрахунки потрібні, щоб і на верхніх поверхах було тепло», — спробував пояснити він простими словами низку незрозумілих цифр і позначок.

У кабінеті небагато меблів: великий робочий стіл, кавовий столик з чайником в одному кутку. У протилежному — полиця із бурим залізяччям і стільцями під стінкою на випадок наради. 

Це залізяччя —  фрагменти труб, якими у Кропивницькому тепло транспортують від ТЕЦ  котелень до батарей у школах, лікарнях й багатоповерхівках. Ці труби зʼїдені іржею та грибком. Місцями стінки, які мали понад пів сантиметра товщиною, потоншали до дір.

«Ці труби ще з часів Радянського Союзу, і не оновлювалися нормально. У нас зварювальники просто чарівники, адже навіть на таких трубах примудряються залатати дірки», — пояснює Валерій Челядінов і показує частини таких труб, зʼїдених іржею.

За його словами, попереднє теплопостачальне підприємство не застосовувало в достатній кількості реагенти для води, і тому труби зносилися ще швидше.

«Наприклад, зараз ми додаємо сіль у воду та інші хімзасоби для очищення. Щоб вода була “мʼякою”, мала більшу теплопровідність і менше шкодила трубам», — сказав посадовець.

Заступник головного інженера Олександр Матюхін навів інший приклад майстерності фахівців «Теплоенергетика». Так, під час опалювального періоду отакі дірки у трубі заварюють не «латкою», а звичайним металевим широким болтом. 

«Ці болти рятують в опалювальний сезон. Так ми можемо не перекривати надовго цілу трубу і закрити пробоїну швидко. Та самі розумієте — це все тимчасові заходи. Труби вже давно зношені», — пояснив Олександр Матюхін.

З тим, що система опалення у Кропивницькому потребує оновлення, сперечатись важко. Та наостанок ми вирішили дізнатися — що, на думку фахівців, потрібно з цією системою робити?

«Я радію, коли люди ставлять автономки»

Про необхідність оновити вже двічі застарілу систему теплопостачання у Кропивницькому місцева влада оголошувала ще з 2020 року. 

У 2025 році «Теплоенергетик» працює над запропонованими проєктами зміни системи теплопостачання. 

У Кропивницькому застаріле централізоване постачання не лише через зношеність труб. Йдеться і про неактуальність самої системи. Як пояснив головний інженер «Теплоенергетика», у місті загальна протяжність труб теплопостачання складає 326 кілометрів. І подекуди магістраллю у десятки кілометрів доводиться постачати гарячу воду з котельні у батареї буквально декількох квартир у багатоповерхівці.

«І звісно, це не окупається. Тому я радію, коли люди ставлять у себе “автономки”: це і їм дешевше, і місту. І для людей комфорт та економія. На мою субʼєктивну думку, на централізованому обігріві варто залишити тільки школи, лікарні та інші подібні заклади», — поділився він.

Тому, на думку Валерія Челядінова, найбільш зваженим рішенням є замінити великі котельні з великою протяжністю труб на десяток модульних котелень, які будуть значно ближчими до споживачів. 

«І якщо щось вийде з ладу, то набагато менше абонентів залишатимуться без тепла на час ремонту. А це ж і є головна наша мета: не лишати людей без тепла», — пояснив він.

У цей час до кабінету заходить одна з працівниць з черговим стосом паперів, які потребують підпису головного інженера. Підготовка до опалювального сезону в Кропивницькому в розпалі.

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

Фото: Ірина Требунських