Чемпіонство у “спікеріаді” дістанеться найбагатшому?

СТАТИСТИКА ЗНАЄ ВСЕ!
Партія регіонів перемогла в 10 регіонах:

Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Харківській, Херсонській областях та Севастополі. Крім того, Партія регіонів випередила опозицію в трьох округах Закарпатської області, по одному – в Житомирській, Кіровоградській, Полтавській, Сумській та  Чернігівській областях.

В одному з округів Херсонської області найбільше голосів набрала Комуністична партія України.

ВО «Батьківщина» перемогла у 16 регіонах: у Вінницькій, Волинській, Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях та Києві. Крім того, ВО «Батьківщина» більше всіх набрала голосів у двох округах Закарпатської області.

Серед інших опозиційних партій перемогли: ВО «Свобода» – в 6 округах у Львівській області, трьох – в Івано-Франківській області і в одному окрузі в Тернопільській області; партія «УДАР» – по одному округу в Закарпатській та Київській областях.

Провладні партії перемогли у 114 округах, опозиція – у 111 округах на території України. За партійними списками та в одномандатних округах до парламенту обрані 445 народних депутатів, з них від Партії регіонів – 185, ВО «Батьківщина» – 101, партії «УДАР» – 40, ВО «Свобода» – 37, КПУ-32, партії «Єдиний центр» – 3, Народної партії – 2, партії «Союз» – 1, Радикальної партії Олега Ляшка – 1, а також 43 самовисуванці.

«ВТІШНІ ЗАЇЗДИ» ВІДБУДУТЬСЯ НЕ РАНІШЕ БЕРЕЗНЯ-2013

Лишилося «розібратися» з п’ятьма проблемними округами № № 94 (Обухів, Київська область), 132 (Первомайськ, Миколаївська область), 194 і 197 (Черкаська область) та 223 (Шевченківський район міста Києва). По них ЦВК прийняв нестандартну постанову: мовляв, у цих одномандатних округах встановити результати волевиявлення громадян неможливо. У зв’язку з цим Верховна Рада рекомендувала ЦВК призначити в цих округах повторні вибори.

Крім цього, Вищий адміністративний суд України відкрив провадження у справах «Об’єднана опозиція проти ЦВК» щодо незаконних рішень Центральної виборчої комісії про визнання переможцями в округах №№11 та 14 провладних кандидатів. ВАСУ заборонив ЦВК офіційно оприлюднювати результати виборів в округах №№ 11 та 14 до вирішення справи в суді та заборонив редакціям газет «Голос України» та «Урядовий кур’єр» публікувати повідомлення ЦВК про результати голосування в цих округах. Суд також витребував у Центрвиборчкому всю виборчу документацію щодо цих округів, зокрема всі протоколи засідань та рішення окружних та дільничних комісій.

Поза всяким сумнівом, у березні на Черкащині, Київщині та Миколаївщині «у втішному заїзді» фігуруватимуть декілька теперішніх депутатів ВР, які не зуміли «пролонгувати» свої повноваження на наступну парламентську каденцію. Серед них напевно будуть лідери опозиційних партій Павло Жебрівський (Українська платформа «Собор») і Юрій Кармазін (Партія захисників Вітчизни).

Як уже заявив Президент України Віктор Янукович, попервах парламент може цілком ефективно працювати, маючи у своєму складі не чотириста п’ятдесят «багнетів», а чотириста сорок п’ять. Не погодитися з таким твердженням неможливо. Позаяк відомо, наскільки регулярно депутати «прогулюють» пленарні засідання, змушуючи своїх відносно більш дисциплінованих колег під час голосування тиснути на кілька кнопок одночасно. Президент також зазначив, що ВР 7-го скликання повинна буде виправити ті недоліки закону про вибори, які привели до виникнення нинішніх проблем при підрахунку голосів на мажоритарних округах. Висновки міжнародних спостерігачів, котрі в пух і прах розкритикували українські вибори, за твердженням Віктора Федоровича, «багато в чому збігаються з висновками влади». Чи означає це неминучість кадрових змін у вищих ешелонах тої ж влади, глава України уточнювати не став.

Найчисленнішою в новій Раді, як це вже не раз траплялося, починаючи з 2006 року, буде фракція Партії регіонів, найдрібнішою – фракція Компартії. Вважається, що, об’єднавшись у коаліцію «заради майбутнього улюбленої Батьківщини» і прикупивши пару десятків незалежних кандидатів-мажоритарників, регіонали зможуть контролювати хід будь-якого голосування. Наразі комуністи категорично не погоджуються йти на союз з «експлуататорами народних мас», виторговуючи для себе не тільки конкретні фінансові преференції, а й цілий перелік «хлібних місць» для заслужених партійців.

З мажоритарниками буде простіше. Деякі з них давно відомі лояльністю до Януковича. Решту, а надто тих, хто переміг 28 жовтня завдяки своїй неабиякій бізнес-хватці, «переламати через коліно» особливих труднощів не складе.

БІДНІСТЬ – НЕ ПОРОК. А ЯК ЩОДО БАГАТСТВА?

Відсутність у партійних списках представників простого люду (поодинокі робітники й селяни фігурують хіба що у партсписку КПУ) у ці дні широко обговорюється за межами України. Президент Парламентської асамблеї Ради Європи Жан-Клод Міньйон заявив про українські парламентські вибори наступне: «За словами спостерігачів, демократія занепадає. Це означає, що вона не в стані застою, вона регресує». Глава делегації ПАРЄ Андреас Гросс з того ж приводу зауважив: «Якщо хочете короткий підсумок: ми стали свідками тенденції до нарощування авторитаризму. Сьогодні олігархи і гроші мають ще більше влади, ніж під час виборів у 2007-му, вони контролюють державну сферу. Гроші стали ще сильнішими і впливовішими, а громадяни відчувають себе витісненими на узбіччя і ще сильніше відстороненими від процесу».

Якщо звернутися до персоналій, які в ці дні залучені в неймовірний по інтенсивності і багатоплановості переговорний процес, то можна виділити кількох «багатеньких Буратін»: голову групи «Фінанси і кредит» Костянтина Жеваго (його статок оцінюється експертами в $ 1,8 млрд.) і міністра економічного розвитку і торгівлі Петра Порошенка ($1 млрд.). Петро Олексійович, який набрав у своєму окрузі у Вінницькому регіоні понад 60 відсотків голосів, обгрунтовано претендує на місце спікера Ради. Нагадаю: у 2006 році Петро Порошенко вже висувався на цей високий пост так званими демократичними силами, однак за лічені хвилини до початку рейтингового голосування зняв власну кандидатуру. Цим умить скористалися депутати-регіонали. Вони банально схилили на свій бік депутатів-соціалістів (подейкують, за $300 млн., які, звичайно ж, пішли не в кишені лідерів СПУ, а на поточні потреби партії); в результаті спікером став лідер СПУ Олександр Мороз, а в прем’єрське крісло повернувся опальний Віктор Янукович.

Решта критикованих Європою олігархів виглядають дрібнішими. На Харківщині переміг колишній прибічник Юлії Тимошенко, а нині народний депутат від Партії регіонів Олександр Фельдман ($233 млн.). У Хмельницькій області – самовисуванець, екс-голова Податкової адміністрації Сергій Буряк ($135 млн.), він теж родом з табору БЮТ. У приміських районах Одеси переміг в недавньому минулому найближчий соратник екс-Президента Віктора Ющенка нардеп Давид Жванія ($89 млн.). На Волині домінував колишній глава «Укрнафти» Ігор Палиця ($115 млн.). У Донецькій області перемогли мільйонери-регіонали – колишній голова шахти ім. Засядька, ветеран українського парламентаризму Юхим Звягільський з $256 млн. та рідний брат керівника виборчої кампанії ПР народний депутат Сергій Клюєв (на двох з Андрієм Клюєвим, секретарем Ради національної безпеки та оборони при Президентові України – $850 млн.).

Повернення ж до парламенту Ігоря Єремєєва ($460 млн.) та колишнього «директора-розпорядника Верховної Ради» Олександра Волкова не може не спричиняти у моїх колег передчуття сюрпризів.

Ігор Миронович, будучи першим заступником Володимира Литвина по Народній партії, а згодом і керівником однойменної фракції в Раді, не міг не впливати на лінію поведінки свого партбоса-спікера. Колишній «гаманець № 1» Народної партії у разі продовження повноважень Володимира Михайловича на наступну каденцію Верховної Ради знову буде об’єктом пильної уваги українських медіа. Надто його молочно-нафтовому бізнесу як мінімум на перших порах жодною мірою не загрожуватиме Юрій Кармазін. Нагадаю: саме цей політик 11 років тому в ранзі голови парламентського Комітету по боротьбі з корупцією і оргзлочинністю ініціював вал податкових перевірок на ключовий актив Єремєєва – нафтопереробний комбінат «Галичина».

Ну а Олександр Михайлович Волков в період правління «пізнього Кучми» для Президента України був просто незамінний. У другій половині 90-х років у керівництві Ради переважали люті недруги Леоніда Даниловича: соціаліст Олександр Мороз та перший віце-спікер Олександр Ткаченко. Не зумівши залишитись у керівному кріслі після чергових виборів-1998 і доволі тривалої «спікеріади» (себто спроб обрати більш-менш незалежного від Банкової голову парламенту), Олександр Олександрович витончено «відіграв м’яч» на ідеологічного соратника з фракції Компартії. Олександр Миколайович продовжив лінію Мороза і безжально «рубав на корені» всі ініціативи Кучми. Невідомо, чи скоро в надрах Верховної Ради дозрів би повноцінний бунт, якби не мистецтво досвідченого

комунікатора на прізвище Волков. Син Героя Радянського Союзу старшого сержанта бронетанкових військ М. Волкова діяв у Раді майже непомітно для пильного репортерського ока. Та у потрібний момент «підгодовані» ним народні обранці дружно тиснули на кнопки, підкоряючись «невловимій» волі… Леоніда Даниловича. Коли ж комуністи вкінець «дістали» Кучму, Волков за допомогою віце-спікера Ради Віктора Медведчука організував в 2000-му знаменитий «парламентський путч». Ткаченко та його перший заступник-комуніст Адам Мартинюк були позбавлені високих посад. Цікаво, що точного розміру статку Олександра Волкова не знає ніхто. Вважається, ніби великого бізнесу цей олігарх взагалі не має. Насправді ж Олександр Михайлович не без допомоги своїх партнерів чинить істотний вплив на агропромисловий комплекс, торгівлю, нафтогазову галузь, електроенергетику, вугільну промисловість, фінансовий сектор і … лікерогорілчаний ринок. До так званої «групи Волкова» входять, зокрема, згадані вище банкір Костянтин Жеваго і «донецький шахтар» Юхим Звягільський.
ЩО БАРАК ОБАМА ЗАПРОПОНУЄ ДЖ.КЕРРІ – МІНОБОРОНИ ЧИ ДЕРЖДЕП?

За океаном підсумки виборів-2012 особливого ентузіазму не викликали. Але якщо теперішній держсекретар Хілларі Клінтон демонструвала співчуття утримуваним за гратами опозиційним лідерам Юлії Тимошенко та Юрієві Луценку лише «точково», – її наступник може від символічних жестів перейти до куди більш неприємних для Януковича вчинків. Особливо якщо його ім’я Джон Керрі.

– Якщо Джон Керрі дійсно стане держсекретарем США, – прогнозує доцент політології Бейлорского університету Сергій Куделя, – ми можемо очікувати більш жорстку політику по відношенню до України. У 2004-му році цей політик балотувався на пост президента США. Ще в той час Керрі був прекрасно обізнаний в подробицях президентської кампанії Віктора Януковича, що призвела у підсумку до «помаранчевої революції». У наші дні Джон Керрі був ініціатором і спонсором законопроекту, схваленого комітетом у закордонних справах Сенату США, в якому міститься заклик до введення візових обмежень проти конкретних осіб з числа українського керівництва.
Цей же експерт, відомий безпомилковістю своїх прогнозів, назвав лідера «Свободи» Олега Тягнибока політиком національного масштабу. І справді, ще ніколи в історії України у її Верховній Раді не було окремої фракції націоналістів! Від позиції тепер залежатиме, хто з двох лідерів фракцій нової Ради, Арсеній Яценюк чи Віталій Кличко, стане реальним суперником Віктора Януковича на президентських виборах 2015 року.

Олег БАЗАК