Мазурок повернувся?

Мільйонний Харків, який ще з радянських часів славиться наднадійним «міліцейським покриттям», не на жарт схвильований суботньої НП. Група заїжджих кілерів, по-звірячому вбивши суддю заштатного місцевого суду та трьох його родичів, відсікла нещасним голови і навіщось прихопила їх із собою.
Повідомлення про виявлення в квартирі чотирьох тіл із ознаками насильницької смерті надійшло до Московського райвідділу міліції Харкова позавчора близько 13:00. На місце події виїхали прокурор області Геннадій Тюрін (постійні читачі «Гречки» добре обізнані з високим фаховим рівнем цієї людини, адже свого часу Геннадій Євгенович очолював Кіровоградську обласну прокуратуру, зокрема, розслідував особливо тяжкий злочин, скоєний екс-нардепом Віктором Лозинським – авт.), начальник ГУ МВС Віктор Козицький, слідчо-оперативна група, судово-медичний експерт. «Загиблими виявилися суддя одного з районних судів Харкова, його дружина, син і співмешканка сина», – зазначили в прес-службі Харківської облпрокуратури.
Злочин було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (умисне вбивство двох або більше осіб).
Обезголовлені трупи у квартирі багатоповерхового будинку № 85 на Московському проспекті, неподалік від загальноосвітньої школи № 19, виявив 40-річний близький родич загиблих. За даними міліції, були убиті: 58-річний власник квартири Володимир Трофимов, його 59-річна дружина Ірина, їх 30-річний син Сергій і його 29-річна співмешканка.
«Ми розглядаємо версії, пов’язані як із його професійною діяльністю, так і з особистим захопленням – колекціонуванням. Швидше за все, воно могло стати причиною злочину. Також ми розглядаємо й інші версії», – сказав начальник Головного слідчого управління МВС України Василь Фаринник. Того ж дня на місце страшного злочину зі столиці виїхала спеціальна група у складі слідчих та працівників карного розшуку.
16 грудня до Харкова прибули Генеральний прокурор України Віктор Пшонка та міністр внутрішніх справ Василь Захарченко. Обидва в ході екстреної наради в прокуратурі Харківської області, за неофіційною інформацією, сварили підлеглих за позавчорашню розслабленість у день професійного свята. Так уже збіглося, що звіряче вбивство було скоєно саме в День працівників суду; напередодні ті щедро частували з цієї приємної нагоди і міліціонерів, і митників, і прикордонників, і чекістів, і прокурорських, і податківців.
По завершенні наради відбувся брифінг за участю глави СБУ Ігоря Калініна (його прибуття до Харкова не афішувалося, позаяк, самі розумієте, секретна служба…), Генпрокурора Віктора Пшонки та міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка. За твердженням пана міністра, ймовірними мотивами жорстокого вбивства є: 1. професійна діяльність судді Трофимова; 2. намір заволодіти особистим майном родини Трофимових; 3. «замовлення» глави сім’ї кимось «ззовні».
Злочин скоювався у часовий проміжок між 9.30 та 11.30. Якихось слідів пошкодження замків на дверях квартири Трофимових експерти не помітили, що вказує на наступне: господар (чи господиня) власноруч відкрив двері злочинцям. Вбивць було щонайменше двоє. Найжахливішим є те, що Сергію, синові судді, відрізали голову, коли він був іще живий. Незабаром експертиза покаже, чи був він при цьому у свідомості. «На його тілі були виявлені сліди поранень», – зазначив генерал внутрішньої служби Захарченко.
Згідно з даними, що зберігаються у Єдиному держреєстрі судових рішень, своє останнє засідання загиблий суддя Фрунзенського районного суду Володимир Трофимов провів 12 грудня. Суддя розглядав цивільний позов про сплату аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Всього в держреєстрі міститься близько 3000 його рішень в якості судді Фрунзенського району Харкова. Перше з них датоване 9 січня 2007 року.
Один з харківських адвокатів, які працювали з Трофимовим, охарактеризував суддю так: «Володимир Сергійович дуже скромний був чоловік, суддя старої формації. Ніяких компрометуючих справ я про нього ніколи не чув. Він навіть одягався скромно і на роботу їздив, по-моєму, на метро».
Харківські обивателі не вірять в запущену міліцією версію про хобі покійного, що нібито стало фатальним для його родини. У чому ніхто не сумнівається – так це у «не слобожанському» походженні головорізів. «Перша Столиця» настільки щільно обплутана мережею позаштатних інформаторів – міліцейських, митних (бо ж до кордону з Росією лишень якихось 2 години їзди!), СБУшних та інших, – що місцевих виконавців групового теракту вирахували б іще на етапі отримання ними авансу.
У Головному слідчому управлінні МВС напевно кусають лікті через передчасне знищення/«самогубство» горезвісного Мазурка, – суперкілера, котрий наприкінці вересня хвацько перестріляв охоронців київського гіпермаркету «Караван» і переховувався від правоохоронців півтора місяця. Такий персонаж нині став би у пригоді! Бо в нього і походження західноукраїнське, і прізвище та по батькові – польські, до того ж зброю виготовляв самостійно. А тепер потрібно шукати, на кого б «повісити» вбивство чотирьох людей. Вбивці могли спокійнісінько перебратися за кордон (без відтятих голів у важких валізах, зрозуміло); а ще могли б із шиком прокататися в швидкісному Hyundai назад до Києва, де вміст багажу провідники на вході ніколи не перевіряють.
Тож народ вже заздалегідь готовий до підсумку кропіткої слідчої роботи: знищення чотирьох харків’ян – справа рук якихось бомжів, котрі позиціонували себе як «Ганнібали Лектори» і колись були скеровані непідкупним суддею Трофимовим до місць не надто віддалених. Звісно, через певний час їхні замерзлі трупи у лісопарковій зоні якогось міста (може, навіть на березі річки Інгул у Кіровограді) знайде місцевий інтелігент, вигулюючи собаку. І ДНК в обох головорізів, звичайно ж, співпадуть з «потрібними» для слідства, незалежно від того де робитимуть оті аналізи, в Києві або в Харкові.
Наостанок – цікава закономірність. Тіло Ярослава Мазурка виявили у Сирецькій рощі Києва напередодні 10 листопада – Дня радянської міліції. Вбивство Володимира Трофимова та трьох його рідних вчинено 15 грудня, у День працівників суду. Якщо це справді новонароджена тенденція, то 20 грудня (День утворення ВЧК-НКВС-МДБ-КДБ) комусь треба бути гранично пильними…
Олег БАЗАК