“Газпром” не відступає. Україна розрахується “натурою”?

Це стало відповіддю на заяву секретаріату Європейського енергетичного співтовариства, в якій було сказано: «Європа не отримувала звернень від України з питання участі в газовій суперечці Києва і Москви, але готова цю допомогу надати в разі необхідності».

Одночасно міністр додав, що Україна як і раніше вважає недоцільним платити «Газпрому» $7 млрд. – для цього немає підстав. «І на цьому поки що крапка. Тому питання щодо звернення за допомогою зараз не варте уваги. Ми зараз перебуваємо в переговорному процесі, я б не став драматизувати ситуацію», – сказав Ставицький.

До речі, в такому ж спокійному тоні прокоментували вимоги російського монополіста й перші особи держави. Однак до кінця тижня стало зрозуміло: «Газпром» не відступить.

В інтерв’ю Financial Times заступник голови російського газового холдингу Олександр Медведєв заявив, що Україна повинна сплатити рахунок за недобір газу. «Я не можу собі навіть уявити настільки зухвалу думку, що Україна відмовиться виконувати свої зобов’язання. Принцип “бери або плати» – це навіть якщо не хочеш, все одно доведеться платити», – сказав він. При цьому Медведєв зазначив, що штрафні санкції, виставлені Україні, значно менші, ніж передбачено за контрактом від 2009 року. За його словами, «Нафтогаз» зобов’язаний купувати 42,5 мільярда кубометрів газу в рік, проте минулого року він придбав лише близько 60%, або 24,9 мільярда кубометрів. О. Медведєва навіть не збентежив той факт, що в кінці року його шеф – Олексій Міллер – заявляв, що Україна повинна викупити 33 млрд. кубометрів блакитного палива. Саме стільки Україна й закупила газу.
 
Коментар експерта

Директор енергетичних програм Центру НОМОС Михайло Гончар:

– Як мені здається, цей крок «Газпрому» спрямований, з-поміж іншого, на втілення наступного сценарію.

Для України формується новий віртуальний борг у $7 мільярдів, який вона не зможе сплатити. Як казав керівник аналітичного центру «Психея» Геннадій Рябцев, до Міжнародного арбітражу у Стокгольмі бажання в уряді звернутись не буде. Тому пізніше Росія примушуватиме сплачувати цей борг. Будучи не в змозі розплатитись (позаяк сума – абсолютно не підйомна!), Україна отримає від Росії пропозицію у вигляді варіанту «розрахунку натурою». Себто «трубою» – українською ГТС.

За деякою інформацією, саме в таку приблизно суму, у 7 мільярдів доларів, росіяни й оцінюють ГТС у її теперішньому стані.

Якщо ГТС потрапить у такий спосіб під контроль «Газпрому», то тоді проекти видобутку нетрадиційного газу, – не важливо, чи з Shell на Юзівській площі, чи з Chevron  на Олеській площі, чи інші майбутні, пов’язані з видобутком на шельфі Чорного моря – виявляться заблокованими. Тому що видобутий газ не потрапить до газотранспортної системи. ВАТ «Газпром», контролюючи українську ГТС, не допустить «конкурентний» газ, так само як і в Росії не допускають своїх виробників, обмежуючи їх.

Звісно, це наразі лише сценарій. Тут надто багато чинників прямої та непрямої дії, щоб зараз говорити про те, що цей сценарій буде стовідсотково успішний для «Газпрому» та поразкою для України.

25 лютого Росія через «Газпром» незадовго до саміту «Україна-ЄС» хоче показати Європейському Союзу (варто нагадати: РФ мала минулого року 2 такі саміти на найвищому рівні, Україна ж – жодного…), що він перейшов своєрідну «червону лінію», вторгся до їхньої сфери впливу. Мається на увазі і Давоська угода з Shell, і майбутні угоди по шельфу Чорного моря та Олеській площі. Це ніби зондаж і позиції Євросоюзу. Відповідно до реалій ЄС розгортатиметься відповідний сценарій у Росії.

Україна, з притаманним їй позиціонуванням себе в ролі «страуса, що сховав голову у пісок», ніяких контраргументів Росії не протиставлятиме.

– Чи можливе «закручування газового вентилю», як це Росія робила за часів президентства Віктора Ющенка?

– В разі критичної ситуації ми зможемо протриматись на рахунок підземних сховищ газу. Але Росія чекає моменту, коли вона зможе звинуватити Україну в порушенні транзиту свого енергоносія до країн ЄС.
                                                                                                                                          
 Олег БАЗАК
Фото автора