Третю Кіровоградську міську лікарню таки закриють?
Взимку моя бабуся лікувалась в 3-й міській лікарні Кіровограда. Я її щодня навідувала та приносла поїсти, бо те, що дають в медичному закладі, навіть на вигляд не дуже підходить для вживання, а на смак, то краще не буду розповідати. В палаті лікувалися ще сім бабусь, тобто моя була восьмою.
Хто б міг подумати, що в лікарських палатах можна дізнатися про всі новини, як в місті, так і в світі. По-перше, найголовніші новини – це чим закінчилась “Обручка” і чи вийде ще один такий цікавий серіал, бо не буде що робити ввечері, а на лавці зараз не посидиш, бо на вулиці холодно.
По-друге, політика, але з цієї розмови часто виходять сварки, бо баба Дуся вважає, що наш президент Вітор Янукович найкраща людина на світі і правильно зробив, що засадив до в’язниці “цю паразитку Юльку”, а для баби Каті – Юлія Тимошенко – це янгол, посланий Богом, щоб врятувати Україну. Третьою темою для пліток, яка змогла мене зацікавити, стало “Закриття 3-ї Кіровоградської лікарні”. Мені стало цікаво дізнатися справжня це історія чи просто одна з пліток бабусь.
Центральна міська лікарня №3 м. Кіровограда, яка знаходиться на вулиці Дворцовій 45/35, була відкрита ще у 1957 році.
Поліклінічний фонд обслуговує 47074 чоловік. Тож її закриття може торкнутися багатьох.
Дізнатися більше змогла у працівників медичного закладу:
«Наші пацієнти – це без перебільшення наша родина. Зараз у нас лікуються діти і навіть онуки наших перших пацієнтів і тому ми особисто зацікавлені в їхньому здоров’ї, гарному самопочутті, працездатності. Це мета нашого життя. Це ті цінності, що ми втілюємо своєю працею. Але влада вважає, що замість лікарні краще побудувати торгівельні центри. Нам дали рік, а потім 75% працівників будуть звільнені, а інших переведуть до інших лікарень».
“Щодо закриття лікарні, то як не сумно, але це правда… Крім жителів міста, в стаціонарі лікуються жителі сіл. В лікарні стоять на обліку і проходять постійне стаціонарне лікування 500 інвалідів, яким наша лікарня є найзручнішою, адже знаходиться в центрі міста. А наш персонал та хворих збираються переводити в лікарню, яка знаходиться на Кущівці. Це додаткові незручності особливо для інвалідів. Та і невідомо чи зможуть всіх цих 500 інвалідів туди перевести, адже там і своїх хворих достатньо. Лікування для цих людей – це можливість їм більш-менш нормально почуватись. Воно зменшує хронічні болі і повертає їх до нормального життя. Без належного протирецидивного лікування 2 рази на рік, ці люди будуть приречені на страждання. Серед інших категорій населення, що проходять лікування, – чорнобильці, діти війни, пенсіонери, працездатне населення. Ніхто не думає ні за медичний персонал, які втратять роботу, ні за хворих, яким потрібно буде ставати в чергу, щоб лягти на обстеження.”
Ось такі прикрі новини обговорювали взимку пацієнти та працівники 3-ї міської лікарні.
З надійних джерел в міському управлінні охорони здоров’я я дізналася, що в планах чиновників лише оптимізація, а не скорочення медичних працівників.
Щож відбудеться насправді, покаже час, проте вислів: “Ломати – не будувати” лишається актуальним і в даному випадку.
Марія Синько
