В Кіровограді Кувалдін перекладав російською
Напевно не мені одному доводилося чути як дратують двомовні ведучі. Ця Штепселівсько-Тарапуньківська традиція ведеться ще з часів радянщини, коли під соусом інтернаціональної дружби «братніх» народів впроваджувалася нав’язлива русифікація.
19 травня ведучі танцювального марафону з нагоди річниці перемоги Кіровограда в проекті «Майданс» цю проблему вирішили по-своєму, щоб не дратувати публіку двомовністю зі сцени філармонії, обидва були російськомовними! Орієнтувалися, напевно, на перших осіб міста і області, що були присутні в залі, а заодно й показали всім, що стоїть за донецьким «двуязичієм», за яке вони так ревносно виступають!
Це та сама банальна русифікація, проти якої ще в 60-ті роки виступав Іван Дзюба (теж донеччанин, до речі) у своїй статті «Інтернаціоналізм чи русифікація». Наведемо одну цитату:
“Якби якийсь народ відмовився від своєї мови, це означало б, що він відмовляється від самого себе. Ясно, що такого бути не може. Історія досі не знає прикладів добровільної відмови народів від самих себе, тобто добровільного самогубства народів. Не було і не може бути такого ніколи, як не може людство хотіти самознищитися.
Немає і тепер добровільного зречення українського народу чи його частини від самого себе, своєї мови. Те, що на поверховий погляд здається добровільним, насправді таким не є. Маємо вимушену, під тиском обставин і дією серйозних причин відмову частини українців від своєї мови і всі пов’язані з цим ненормальні наслідки для суспільства” (Іван ДЗЮБА).
Та нинішні донеччани не Дзюба! В своїх публічних виступах на святі того дня (і не лише того дня!) від них лунала лише російська. Та й місцеві державники від них не відставали. Воно здавалося б і нічого, говорять люди так, як їм зручно, втім є два АЛЕ:
1. На захід було зібрано дітей зі шкільних хореографічних ансамблів міста, що дає право розцінювати його як позашкільний розважально-виховний захід для учнів. А будь-яка виховна робота з українськими школярами повинна здійснюватися українською мовою! Якщо цей проект чужомовний, то він працює на інтереси іншої, а не своєї держави. В цивілізованих країнах недержавною мовою він можливий лише за сприяння посольства інших держав або об’єднаних громад національних меншин.
2. Якщо ж у ньому беруть участь представники влади, то вони, апріорі, і є носіями усіх атрибутів держави, а найпершим з них є мова.
Найбільш прикро мені від того, що я маю пояснювати ці, й так усім зрозумілі речі, нашим чиновникам і нагадувати їм, що вони наша УКРАЇНСЬКА влада, яка повинна бути українською, шанувати українське або іти геть.
Відстояв того вечора українську зі сцени (хто б ви думали?) – Мирослав Кувалдін! Він проспівав українською власну пісню про Кіровоград, а на запитання ведучого «Когда же будєт кліп на ету пєсню?», відповів, що вже працює над цим і до липня планує завершити цю роботу, а тоді іронічно додав: «Це буде десь, як це по-вашому, «в іюлє»»!
Найбільше мене зворушило оте по-вашому із його уст. Хлопець не лише з українськими коренями довів усім присутнім в залі й на сцені, що знати українську мову МОЖЕ І ПОВИНЕН КОЖЕН, ХТО ПРОЖИВАЄ НА ЦІЙ ЗЕМЛІ…
Кандидат педагогічних наук Олександр Ратушняк
