“Чекаємо”: у Кропивницькому відбулась акція на підтримку військовополонених та зниклих безвісти 

Попередньо акція почалася пробігом від Меморіалу слави, що на Фортечних валах до площі Героїв Майдану. На площі зібралися більше сотні містян з плакатами “Поверніть сина додому!”, “Чекаю тата вдома”, “Безвісти зниклий – не означає забутий!”, “Повертайся живим, ми тебе чекаємо!”, “Поверніть морську піхоту!” та багато інших, передає кореспондентка “Гречки”. 

Також містяни тримали прапори України та військових бригад, де служили їхні рідні. Учасники викрикували гасла в підтримку полонених: “Не мовчи, полон вбиває! Слава Україні – Героям слава! Україна понад усе!”.

Всі присутні хвилиною мовчання вшанували всіх полеглих у війні.

Акція тривала впродовж години.

“Мій брат – солдат 57-ї окремої мотопіхотної бригади, був на Бахмутському напрямку. Безвісти зник з 27 на 28 лютого 2022 року, з його бригади безвісти зниклими вважаються 32 людини. Декілька чоловік з його бригади вийшли з полону, але не підтвердили, що брат був з ними”, – стверджує жінка.

За її словами, вона зверталась в Координаційний штаб, товариство Червоного Хреста, до керівництва бригади, але там говорять, що інформація про нього закрита, немає підтвердження ні про його загибель, ні про полон. Сестра разом з дружиною безвісти зниклого Сергія Павлова виходили на попередні акції у Кропивницькому, а також Миколаєві та Києві.

“Минулого тижня були на Майдані Незалежності в Києві”, – додала кропивничанка.

“Через два дні буде рівно два роки, як мій син зник. Він пішов добровольцем, казав “Я піду, бо тато онкохворий”. Служив в 57-ій бригаді, був поблизу селища Новотошківське, що на Луганщині, їх обстрілювали від початку війни. А 22 квітня, був важкий бій, тоді зникло безвісти дуже багато захисників і він перестав виходити на зв’язок. Командир казав, що мій син загинув, але в соцмережі я бачила відео з ним, думала, буде другий інсульт. Я чекаю його. Ми підтримуємо один одного, всі діти і внуки в нашій організації, рідні 57-їй організації спільні”, – розповіла “Гречці” Валентина Непоменко, голова громадської організації “Сім’ї на захист воїнів 57-ї бригади”.

“Мій син вже півтора року вважається безвісти зниклим. Ми воювали разом, але в різних бригадах. В Пісках я отримав поранення, а він безвісти зник. Я лікувався по шпиталях, а потім реабілітації. Щодо сина робили офіційні запити, але він не перебуває в списках загиблих і полонених, вважається зниклим безвісти”, – зазначив ветеран війни Олександр Чорний.

“Кіровоградщина займає одне з перших місць за кількістю полонених і зниклим безвісти військових. Ми хочемо донести до суспільства, що родини безвісти зниклих та полонених потребують підтримки та розголосу їхнього горя, щоб якнайшвидше повернути рідних додому, щоб влада робила все можливе для цього. Тільки обʼєднавшись ми маємо силу боротись в тилу за наших рідних, які боролись за нас”, – зазначила кропивничанка Людмила Воронова, яка чекає додому рідного брата Олександра.

Основна вимога учасників акції – не мовчати про військовополонених, які перебувають два роки у ворожому полоні. Так намагаються нагадати про необхідність повернути українських полонених.