Чи готові кіровоградці відмовитись від звичної назви свого міста?

– Сумніваюсь, що буде «хвиля», якщо в нас 90 відсотків – одна підтримка, 60 відсотків – інша підтримка, – з усмішкою відповів директор соціологічної групи «Рейтинг» Олексій Антипович. – Хвиля дискримінації може бути у випадку коли є якість спірні питання. В даному випадку щодо громадської думки жодних питань не може бути, питання лише в самій декомунізації. Тобто – робимо чи не робимо. Якщо є Закон, прийнятий Верховною Радою – значить робимо.

– Якщо якесь дослідження комусь не сподобалося, зазвичай пишуть, буцімто соціологічна компанія продалася якомусь замовнику, який сплачує… – додав генеральний директор київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто. – В даному випадку здається, що буде менше таких дорікань, ніж при політичних дослідженнях (коли є якась політична партія і тоді кажуть, що продались цій політичній партії). В даному випадку важко зрозуміти, кому могли продатися наші два центри…

Як вже інформувала «Гречка», темою прес-конференції, що відкрила поточний робочий тиждень агенції «Укрінформ», була: «Думки і погляди жителів Кіровограда стосовно перейменування міста.

Результати спільного опитування КМІС і Соціологічної групи “Рейтинг”». Опитування проводилося з 6 по 11 квітня і було спричинене «певним опором серед певних прошарків населення» наміченому на 2016 рік обов’язковому перейменуванню міста Кіровограда.

Зауважу: розмови про недоцільність подальшого використовування в назві обласного центру прізвища людини, жодного разу не поміченої на території УРСР, точаться не одне десятиріччя.

Скажімо, команда одного з попередніх мерів – Олександра Нікуліна – мала твердий намір провести у 2001-2002 роках загальноміський референдум, на який були б винесені дві можливі назви – Кіровоград і Єлисаветград. Той план перекреслили відомі багатьом події кінця лютого 2001 року…
Нині варіантів значно побільшало.

Тому КМІС із групою «Рейтинг» розробили, так би мовити, три списки для опитування.

Список №1 передбачав залишення теперішньої назви (попри те, що це неможливо з огляду на «декомунізаційний» Закон). Уявіть собі: 57% кіровоградців висловилися за незмінність назви улюбленого міста! Себто – за Кіровоград. За назву «Єлисаветград» столичні соціологи нарахували 31%, за «Кропивницький» – 4%.

Список №2 вже не містив варіанту «Кіровоград». В цьому разі за «Єлисаветград» висловилися 55% містян, за «Кропивницький» – 8%.

Список №3 був складений без слів «Кіровоград» і «Єлисаветград». ¾ опитаних не знають, який варіант вони б тоді підтримали.

– Також ставилося запитання: «Який варіант між «Єлисаветград» і «Кропивницький» жителі підтримали б більшою мірою?», – сказав керівник відділу кількісних досліджень КМІС Антон Грушецький. – І в даному випадку переважна більшість – 68% – підтримують саме варіант «Єлисаветград». Варіант «Кропивницький» підтримали б 13 відсотків жителів міста.

В такому контексті на цілком зрозуміле запитання «Чи підтримує населення рішення профільного комітету Верховної Ради щодо перейменування на «Кропивницький» 82% сказали, що вони скоріше або повністю не підтримають таке рішення. Підтримають таке рішення 14 відсотків жителів.

Чверть кіровоградців готові до участі в масових акціях, якщо знадобиться відстоювати власний вибір. Як вважають столичні соціологи, для міста з 200-тисячним населенням це доволі вагома кількість потенційних протестувальників.
Чим продиктований вибір міста для презентації соціологічного дослідження?

– Наш офіс територіально знаходиться в Києві, – відповів Антон Грушецький. – Тому це зручніше. Можливість зібрати нас усіх (себто керівних працівників обох компаній – авт.) в Кіровограді була б значно нижчою. Враховуючи ж можливості сучасних ЗМІ, проведення прес-конференції саме в Києві додасть цій інформації більшого розголосу. 

– … власне, замовник соціологічного опитування й не наполягав на тому, аби ми їхали до Кіровограда, – додав Володимир Паніотто.

Соціологічна група «Рейтинг», як зауважив її керівник Олексій Антипович, працює в Кіровограді не вперше. Торік її співробітники теж «замірювали» настрої мешканців обласного центру щодо перейменування.

– Ситуація за цей час не змінилася, – констатував пан Олексій. – Більшість людей не хочуть ніякого перейменування; а якщо й хочуть – то мінімум третина воліли б зватися «єлисаветградцями».

От такий от «тупик». Імені Кірова.

Звичайно, найбільш гарячі противники «Єлисаветграду» можуть і далі наполягати на неприпустимості ототожнення їх міста з «кривавим московським царатом».

– «Єлисаветгред» аж ніяк не підпадає під дію закону про декомунізацію, – нагадує
Володимир Паніотто. – Немає в нас і законів про дерусифікацію або ж про деімперіалізацію. Якби на місцях все ж почали вчиняти подібні дії, виявилося б, що в країні дуже багато назв, набутих за часів Російської Імперії. Однак факт їхнього надання саме в той час ще не означає, ніби вони й понині залишаються свідченням приналежності населених пунктів до вже неіснуючої імперії.

Олег БАЗАК