«Двохсотий, який повернувся»: історія кропивницького снайпера-спецпризначенця
Легендарний офіцер 3-го полку імені князя Святослава Хороброго «Енейко» став амбасадором кампанії Сил спеціальних операцій. 5 центр рекрутинг Сил спецоперацій підготував інтервʼю із Героєм України де розповів його історію.
***
22 червня 2022 року. Вибух
…Поблизу Сєвєродонецька та Лисичанська на Луганщині тривали запеклі бої. Мобільна група 3-го полку Сил спеціальних операцій, в якій снайпером працював офіцер Микола Кобільник з позивним «Енейко», вела розвідку визначеної ділянки, коригувала дії нашої артилерії, а паралельно ще й сама встигала вести вогонь по ворогу.
«Уночі був дуже сильний артобстріл, — пригадує той день «Енейко». — А ще противник здійснив дистанційне мінування району протипіхотними фугасними мінами, забороненими Женевською конвенцією. Ці «Пелюстки» рашисти випускають ракетами. Міни падають на землю, а через деякий час активізуються і стають у бойове положення. Під час вибуху сильно калічать, відривають кінцівки. На жаль, найбільше від них страждає мирне населення. Якщо не надати першої медичної допомоги, то від кровотечі можна померти. Тоді в посадці таких мін було дуже багато. І під листям ми не всі побачили…»
Спецпризначенець розповідає, що того дня, коли підірвався, 22 червня, через рацію інстинктивно передав: «Вишня, Вишня, Енейко двохсотий», але потім, трохи оговтавшись, зрозумів, що живий, і виправився — сказав «трьохсотий».
«Зміг на адреналіні надати собі мінімальну медичну допомогу, — каже офіцер. — Причому лежав пораненим і відчував ці міни з усіх боків — біля голови, під правою кінцівкою, поруч із плечем. Неправильний рух міг спричинити повторну детонацію! Ситуація була вкрай непростою.
Попри всі ризики, хлопці акуратно витягли мене звідти, наклали турнікет на уражену ліву ногу та евакуювали до стабілізаційного пункту. У шпиталі лікарі ще говорили про якісь варіанти зберегти кінцівку, але я сам відчував: урятувати її шансів було небагато — з основних елементів уцілілим залишився тільки один великий палець. Утім, зараз, з часом, я всім говорю, що не біда, коли втрачаєш руку чи ногу. Треба боятися не фізичного поранення, а духовного».
15 жовтня 2022 року. Повернення
Не минуло й чотирьох місяців після ампутації частини лівої ноги, як «Енейко»… повернувся до лав ССО! Причому одразу із трьома протезами, виготовленими в клініці Protez Foundation штата Міннесоти за кошти української діаспори в США, — зі ступнею, біговий і… ведмежий.
«Свого часу я захоплювався полюванням, і друзі подарували мені незвичний сувенір у вигляді підставки — ведмежу лапу, — розповідає «Енейко». — Стояла у мене на каміні, як підсвічник. Коли повернувся із шпиталю додому, лежу і дивлюся на ту лапу, думаю: «Може, протез з неї зробити?» На той момент я уже подав заявку на протезування, але вирішив навздогін відправити до Штатів світлину унікальної лапи. А там і підхопили мою ідею…
Тепер лапа іноді під час стрільби виконує роль опорної точки, триноги. Такий собі своєрідний девайс. Деякі сприймають це як жарт, але гумор, хай навіть чорний, на війні десь захищає, розряджає обстановку…
З восени 22-го і до сьогодні продовжую службу у своєму полку. Завдяки командирам і друзям я відчуваю, що можу бути корисним. Скажу більше: поранення мене загартувало, зробило сильнішим. Іноді побратими, буває, пропонують допомогу під час виконання завдань — зброю підхопити чи рюкзак, за що дякую і відповідаю, мовляв, за потреби ще й вам, хлопці, зможу підсобити. Хочу довести, що життя не зупиняється і після поранення».
1 березня 2025 року. Амбасадор
У ролі амбасадора «Енейко» долучився до рекрутингової кампанії ССО. І підкреслив, що для нього це дуже почесна, важлива і відповідальна місія. Своїм прикладом офіцер показує, що мотивація — понад усе!
«Наразі чимало військ ЗСУ займаються рекрутингом, і Сили спеціальних операцій — не виняток, — каже офіцер. — У центрах рекрутингу в Києві, Дніпрі та Хмельницькому всі бажаючі можуть отримати всю необхідну інформацію, підібрати посаду і оформити документи.
Посад багато — з різним рівнем знань і підготовки. Головне — бажання працювати та вчитися. Поруч завжди досвідчені побратими, є навчальні центри, інструктори. Коли вони з тобою, жодна перешкода не зупинить умотивовану людину на шляху до ССО.
Дуже важливо пояснити кандидатам, що головним буде постійне навчання. Ніхто без відповідної підготовки нікуди їх не відправить. Спочатку — базова, згодом за потреби — фахова. Навчальні центри, полігони, стрільбища, знайомство з усіма видами озброєння — невід’ємні атрибути процесу служби. Зокрема, в ССО всім цим нюансам приділяється максимум уваги.
Навчитися снайперському мистецтву? А чому ні? Якщо є бажання й хист, фізичні можливості й витримка, маєте всі шанси».
Доленосна зустріч із Героєм України
Він брав участь у боях на Київщині, Донеччині, Луганщині. Кавалер орденів Богдана Хмельницького II та III ступенів, ордена «За мужність» III ступеня. Наразі має звання майора.
«Енейко» не цурається поділитися своїм досвідом і розповісти про епізоди своєї бойової біографії.
«Враховуючи певні навички до військової служби через своє мисливське минуле, після Майдану і початку війни розумів: маю бути на передовій, — пригадує офіцер. — На той час мав статус депутата районної ради, але прийняв для себе рішення вирушити із хлопцями на схід — заради дітей, батьків, заради майбутнього України. Адже на кону — наша історія, прапор, тризуб, гімн. Нелегким завданням було пояснити плани й мотиви дружині, оскільки тоді ми вже виховували трьох синів, і весь сімейний тягар, по суті, лягав на її плечі. Довелося навіть вдатися до певних хитрощів у перемовинах. Утім, насправді вона все розуміла…»
***
«Звідки позивний «Енейко»? З поеми Котляревського, звісно (посміхається). У рідному Дрогобичі на Львівщині тренувався, а згодом працював наставником в одному з найвідоміших спортивних клубів під назвою «Еней». У 2000-х започаткували із дружиною маленький сімейний бізнес — відкрили продуктовий магазин. З назвою нічого вигадувати не стали. Так і пішла вона поруч по життю. Парубок моторний — десь про мене. Ніколи не зупиняюсь, рухаюсь вперед».
***
«Перші бойові кроки робив у складі 80-ї десантно-штурмової бригади. Можна сказати, що у 2014-му реалізував заповітну дитячу мрію. Ще малечею хотів бути десантником, марив стрибками з парашуту. А вже під час служби в ДШВ познайомився зі спецпризначенцями. Їхні місії завжди відблискували своєрідною таємничістю, інтригою, загадковістю. Так з’явилася нова ціль — стати членом цієї сім’ї, і я до неї прагнув — і фізично, і духовно. Сказав собі: ти маєш бути в цій зграї! І в 2016-му таки перевівся до Сил спеціальних операцій.
Якось з-під Щастя мене відправили від ДШВ до Житомира на тримісячні іноземні курси снайперів. Коли їхав, устиг заскочити до Кропивницького, де зустрівся з легендарним командиром 3-го полку ССО, Героєм України Редутом. Розповів про свою мотивацію. Згодом пройшов певний відбір, перевірки, фізичні випробування. І уже вісім років маю честь служити в ССО — без перебільшення, еліті ЗСУ».
Специфіка снайпера і 50 цілей за добу
«Що таке група ССО? Це, передусім, злагоджена бойова одиниця. Незалежно від того, якою є кількість бійців — 5, 7, 10, вона здатна виконати будь-яке завдання — на перший погляд, навіть нереальне. Це більше, ніж група. Це справжня сім’я, де побратими розуміють один одного з півслова.
Тільки коли злагодження відпрацьоване до автоматизму на навчаннях, групу можуть направити в зону бойових дій. Ба більше, шліфується взаєморозуміння уже на передовій, де за підтримки командирів остаточно формується психологія воїна».
***
«Скільки живеш — стільки навчаєшся. Снайперів ця стала фраза стосується не менше за інших. У нашій професії взагалі своя специфіка роботи. Всі хочуть, щоб ми влучали в ціль ледве не з першого пострілу, але не всі знають, скільки для цього потрібно ресурсу — фізичного, психологічного, фінансового. Снайпінг вимагає ретельного вивчення всіх деталей. Найдрібніша з них може виявитися ключовою і доленосною! Свої нюанси є вночі, за несприятливих погодних умов, у забудовах, на замінованій території. А романтика приваблює хіба що в кінофільмах, де умовний Зайцев завдяки пропаганді знищує сотні ворогів…
Колеги, буває, жартують, що за нинішніх часів, коли давно в моді FPV і скрізь ставку роблять на різні безпілотні системи, ми, наче мамонти, досі бігаємо з гвинтівками. Однак не стану перебільшувати, коли скажу, що свого часу снайпери зіграли важливу роль у багатьох операціях — і в 14-му, і в 22-му».
***
«Мій робочий інструмент — гвинтівка Cadex калібру 338. Вага? Кілограмів під дев’ять. Нелегка зброя, утім, надійна. На ній розміщений вітчизняний тепловізійний приціл ARCHER, який кращий з-поміж інших — перевірено війною.
50 цілей за добу? Була така історія в одному з боїв біля Авдіївського коксохімічного заводу, але маю підкреслити: це був урожай не лише нашого підрозділу, а загальний улов групи зведених сил, до якого долучилися і снайпери, і оператори FPV. Командна робота».
***
«Страх? Він певною мірою є в кожної людини і десь акумулює стриманість, знання, здібності, аби ти не пірнав у вир з головою, проаналізував обстановку, прийняв правильне рішення і мав більше шансів залишитися живим. Головне — опанувати страх і робити свою справу.
А ось орки бояться історії України. Бо коли ми вже мали свої гроші і конституцію, у них на болотах ще жаби квакали. Ви подивіться на їхню поведінку: вони свідомо і цілеспрямовано знищують нашу культуру — школи, садочки, бібліотеки, церкви. Наше призначення — боротися проти цієї навали. І зупинити її».
Подобався Робін Гуд — заявився на стрільбу з лука
«2023 року перебував на Донеччині в Бахмуті під час активної фази бойових дій, коли прийшло повідомлення від командира підрозділу, що маю бути готовим до виступу в національному відборі до Ігор нескорених (спортивному заході з адаптивних видів спорту серед ветеранів та військовослужбовців, які отримали поранення, травми чи захворювання, виконуючи свої військові обовʼязки. — Прим.).
Накази не обговорюються (посміхається). Заявився на стрільбу з лука. Воно й не дивно — в дитинстві подобалися фільми про Робін Гуда, малим майстрував луки та арбалети, робив з очерету стріли. Тому цього разу вирішив обрати саме цей вид спорту. Тим більше, що з ведмежою лапою швидко не побігаєш…»
«Двохсотий, який повернувся». Емоційне відеоінтерв’ю легендарного снайпера ССО «Енейка»
«Наразі, крім своїх безпосередніх обов’язків, виконую роль амбасадора ССО. У рекрутингової кампанії Сил спеціальних операцій є слоган — «Звичайні люди. Надзвичайні задачі». Сенс цього гасла чітко відчуваю і в своїй душі. Українці вже довели всьому світу, чого варті. Так, звичайні люди. Але із сильними можливостями. Бо знають свою історію. Цінують її і відстоюють на полі бою».
5 центр рекрутингу ССО
Контакти:
Адреси:
- м. Київ, Оболонська набережна, 7, корпус 1
- м. Дніпро, проспект Олександра Поля, 2
- м. Хмельницький, вулиця Соборна, 16
- м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 53/35
Нагадаємо, раніше «Гречка» розповідала, що робити строковикам, у яких закінчується відстрочка.
