Ірена Карпа розказала як терапевтичне письмо привело її в Кропивницький

Найперше, Ірена пояснила, що книга народилась з курсу «Терапевтичного письма». Авторка, проконсультувавшись із психологинею Ларисою Волошиною, створила видання, щоб допомогти учасницям навчитися проговорювати пережитий біль війни та виплескувати емоції у власноруч написаних історіях. 

Однією з авторок збірки стала кропивничанка Марина Лазовік. Власне вона і запросила відому письменницю Ірену презентувати збірку у рідному місті. 

“Одна студентка повторювала, що чекає всіх у Кропивницькому на пікнік. Збірки тоді ще й не планувалось. Та і час був, м’яко кажучи, супер неспокійний. Ми ще всі тоді не адаптувались до воєнного часу і ідея поїхати на прогулянку в центр України, сприймалася, на той момент, як чорний жарт. Але! Монтажна склейка! І от – ми тут»”, – жартує письменниця.

“У вас завжди під рукою є безкоштовний психолог – чистий лист”. Як народилася збірка

Ірена говорить, що онлайн-курс терапевтичного письма почався ще влітку 2022-го. Учасниці були знайомі лише віртуально. Поділившись особистими історіями, дівчата почали підтримувати одна одну. У чаті курсу, зі слів Ірени Карпи, запанувала дружня атмосфера і захотілось розвіртуалитись, щоб познайомитись ближче

“Коли мої студентки, які зовсім не думали бути письменницями, почали писати терапевтичні вправи, я була просто вражена рівнем написаного: на скільки точними вони можуть бути і я побачила в них обіцянки літератури. Тож вирішила відшліфувати їх тексти вже на курсі «My story»”, – поділилася із “Гречкою” спогадами про перші кроки у створенні збірки письменниця.

Та зазначає, що потім подруга їй запропонувала всі ці історії видати книжкою. Ірена спочатку заперечила, бо подумала, що ніхто на це не погодиться. 

“Це дуже ризиковано. Видавці завжди хочуть розкручені імена. Проте, я таки поговорила зі Світланою Павілецькою, співзасновницею видавництва «Книголав», і вона погодилась видати збірку терапевтичних текстів. Тож, у людей був ще один чудовий стимул писати. Бо ті, хто постарався – увійшли до справжньої книги”, – розповіла письменниця.

Оповідань претендентів було дуже багато (більше ста). Важко було деяким текстам сказати «ні», але люди сприйняли це «ні», як те, що їм ще просто потрібно допрацювати. До книги увійшло 33 оповідання.

“Терапевтичне письмо здатне звільнити: сміхом, проговоренням, фіксацією емоцій та подій, виплескуванням гніву й ненависті, а чи любові та вдячності, збереженням пам’яті про тих, кого варто пам’ятати. Все має значення. У збірці зібрані тексти, які викликають сльози співчуття до героїнь і до самих себе. А ще від деяких оповідань можна плакати від сміху. Бо гумор доречний навіть сьогодні. Це також терапія”, – зауважила Ірена Карпа.

У кінці збірки “Я знаю як про це писати” Ірена й авторки залишили пусті сторінки під заголовком «My story». Кожен читач може стати співавтором тому, що авторки переконані: кожна історія у наш час важлива. Кожен пережитий і описаний момент може стати терапевтичним. Кожна історія повинна зберігатися для наступних поколінь. 

На своїх заняттях Ірена Карпа вчить: 

“У вас завжди під рукою є безкоштовний психолог – чистий лист. Ви можете розказати йому абсолютно все: без страху бути осудженим, незрозумілим чи розкритикованим. Ви можете самі перечитати свою історію, зрозуміти та пожаліти себе. Відтак, пережити важкі моменти і уникнути травм.”

“Допомога військовим дуже важлива”. Про волонтерство і благодійність

Письменниця активно допомагає військовим. У Парижі часто ходить на ефіри теле і радіо новин, щоб донести французам важливість допомоги Україні і запевнити, що перемога тільки за нашою країною. Постійно співпрацює з волонтерськими організаціями,  донатить сама і проводить благодійні збори та аукціони. У Кропивницькому винятку не було. Цього разу гроші збирали на потребу Інтернаціонального легіону.

У Кропивницькому зробили аукціон, де лотами були особисті речі дівчат, які мали відношення до історій, розказаних ними у збірці “Я знаю як про це писати”: 

• прикраси, 
• баночка вишневого варення, 
• домашній пиріг, 
• цукерки прямо з Харкова, 
• і навіть нижня білизна (звісно нова).

Загалом вдалося зібрати силами більше 13 тисяч гривень на мавіки для Інтернаціонального легіону. 

“Допомога цим військовим дуже важлива. Ми всі стараємось підтримувати морально і фінансово близьких і рідних, які беруть участь у бойових діях. Ці ж військові приїхали нас захищати, не будучи громадянами України. Відповідно, родичів, які б допомогли, у них тут немає. Тож, наша з вами підтримка для них дуже потрібна”, – наголосила Ірена Карпа.

“Навіть спальні райони засаджені квітами”. Про враження авторки  від Кропивницького 

«Насправді, доволі чисто. Зараз це, мабуть, найкращий час, щоб будь-які міста відвідувати. Тут все цвіте. Мені сподобались люди, їх зовнішній вигляд. На презентацію прийшли навіть літні люди дуже стильно вдягнені, зі смаком підібрані кольори.  Я звертаю на це увагу, тому що для мене це ознака відходу від совка і я цьому тішусь. Ще на презентації помітила учнів авторки Марини (вона була їх класним керівником в школі вашого міста) і виглядають вони значно краще, ніж їх однолітки в Парижі.
Місто доглянуте. Навіть спальні райони засаджені квітами. Хтось дбає про ці клумби, про ці дерева. Хтось виходить і садить, не дивлячись ні на що. Для мене у цьому українськість. Наче совок старався набудувати потворних будинків, але люди все одно роблять так. Щоб навкруги була краса. Я дуже хочу, щоб це перемогло».

Письменниця обіцяє приїхати до Кропивницького знову. Але вже з презентацією своєї книги, яку планує закінчити до липня.

«У мене є дедлайн, щоб записати і здати нову книгу – до липня. Тож є шанс, що вона вийде у вересні-жовтні». Тоді я зможу поїхати в тур українськими містами і ми зустрінемося знову. Нова історія буде про любов. Про любов в сучасному українському форматі: чи виживе моя кохана людина, чи зустрінемось ми коли-небудь і якими будуть стосунки, коли нарешті це станеться», – анонсувала Ірена Карпа.