Кінорежисер з Кіровоградщини готує нову стрічку
У Новомиргороді відбулися кінопроби – письменник та кінорежисер Олександр Жовна готується до зйомок нового фільму за власною книгою «Історія Лізи» (вона ж – «Солодка ілюзія життя»).
Власне, цей сюжет писався як кіносценарій,- проте книга з’явилася першою, про це пише сайт Новомиргород.
Трагічна історія про чисте кохання і шалені пристрасті, про складну долю дівчинки з синдромом Дауна, якій довелося пізнати смак вбивства попри те, що таких дітей називають «сонячними», адже вони вміють тільки радіти життю – і не знають, що таке ненависть чи помста, нікого не залишить байдужим. Книга є в широкому доступі, а от фільм – він тільки на перших стадіях свого народження.
Анонсувати початок зйомок митці не квапляться – всі переживають, чи вистачить спроможності, насамперед матеріальної, довести справу до кінця. Відродження українського кінематографу відбувається поступово і дуже непросто. Як розповідають учасники дійства, економити у кіновиробництві зараз доводиться всім – наприклад, замість запланованих 45 робочих днів зйомок проводять лише 20.
Періодично з підтримкою кінопроектів щастить – наприклад, як Марисі Нікітюк, чий фільм «Коли падають дерева» приїхав знімати оператор з Голівуду без гонорару – просто тому, що йому сподобався сценарій. Але дуже багато фільмів, якими потім будуть пишатися, розпочинали знімати на чистому ентузіазмі – так, як у двадцятиградусні морози проводили кінопроби «Історії Лізи».
Костюм головній героїні, роль якої виконувала київська актриса з театру «Чорний квадрат», знайшли десь серед складів старого одягу вихованців Новомиргородського інтернату ІІ профілю, на базі якого й проводили, до речі, зйомки. Посприяв з локаціями директор закладу Євген Гончаренко. Зйомки проводили за допомогою стаціонарної камери, дрону та машини з вишкою. Останню надало за клопотанням міського голови Ігоря Забажана місцеве підприємство ТОВ ВКФ «Велта». Маленьке цуценя, яке було необхідне для зйомок, по всьому району шукали за допомогою оголошень – не сезон для кошенят і цуценят такого віку.
Для утаємничених процес зйомок був зрозумілий – виправдані півтора десятки дублів, вистраждані пошуки оптимальної локації – щоб і головну героїню було видно, і гілка від дерева красиво виглядала в кадрі. Для неутаємничених зрозуміло було тільки те, що буде фільм, бо керамічна тарілка з автографами учасників першого дня кінопроб, хоч і була дуже міцною, а з третьої спроби розбилася.
«На щастя!» – з полегшенням зітхнула знімальна група.
