«Ми чекаємо»: у Кропивницькому рідні військовополонених і зниклих безвісти вийшли на мирну акцію
У неділю, 18 січня 2026 року, в центрі Кропивницького на мирну акцію вийшли рідні військовополонених і зниклих безвісти воїнів та воїнок. Учасники акції приїхали з різних громад не тільки Кіровоградщини, а й інших областей.
Нагадаємо, щонеділі о 12:00 на площі Героїв Майдану у Кропивницькому проходить акція на підтримку військовополонених і зниклих безвісти. Сюди приїжджають люди з різних громад Кіровоградщини — з портретами тих, на кого вдома чекають роками.
Із Маловисківської громади на акцію приїхала Світлана Гусєва. У руках вона тримає прапор із фотографією Сергія Гусєва, її сина.
Він проходив службу у 34-му батальйоні 57-ї бригади імені Костя Гордієнка. Повідомлення про те, що Матвій зник безвісти, жінка отримала 21 квітня 2022 року.
«Вже скоро чотири роки невідомості. Та я вірю в диво. Я їжджу на акції щонеділі — і в своїй громаді, і тут. Ми не маємо права дати забути про наших дітей», — говорить Світлана.
Поруч із портретом сина стоїть і кропивничанин Володимир Бобков. Його син Дмитро доєднався до війська ще у 2019 році, є учасником АТО/ООС. Отримав позивний «Боба».
Востаннє батько говорив із Дмитром 7 лютого — два роки тому. Тоді син сказав, що має відвезти побратимів і швидко повернеться. Це було в районі Богданівки на Донеччині.
«Він мав за кілька днів, десятого числа, приїхати додому. А потім подзвонили й сказали, що Діма зник безвісти», — згадує Володимир.
Чоловік приходить на акцію щотижня — іноді сам, іноді разом із донькою.
«Коли машини сповільнюються, сигналять, люди зупиняються — я відчуваю цю підтримку. Може, і не дарма ми тут стоїмо», — каже він.
Неподалік стоїть Тетяна Комарчук — мати двох військовослужбовців, учасників АТО/ООС. На прапорі в її руках — фото одного із синів, Вадима. Він зник безвісти 5 серпня 2025 року в районі Горіхового на Донеччині.
«Другий син уже списався зі служби, повернувся додому. А ми чекаємо. Чекаємо звістки. Виходимо тут, у Кропивницькому, їздимо до Києва, до Координаційного штабу. Ми маємо знайти своїх рідних. Ми не можемо опускати руки», — говорить Тетяна.
Цього дня на площі стоїть і Юна. Вона родом із Сумщини, а її чоловік Сергій Армаш — з Кіровоградщини. Сергій зник безвісти у липні 2025 року під час виконання бойового завдання.
Юна регулярно виходить на акції у своєму рідному місті Ромни. Цього разу вона приїхала на Кіровоградщину — подолала сотні кілометрів, щоб і на малій батьківщині коханого тримати прапор з його імʼям.
