Переосмислити історію: у Кропивницькому презентували туристичний путівник «Фортеця Святої Єлисавети»
У Туристично-інформаційному центрі Кропивницького у п’ятницю, 10 жовтня, презентували путівник «Фортеця Святої Єлисавети». Під час заходу поговорили про роль фортеці в історії міста, — передає «Гречка».
Автором путівника є кандидат географічних наук і волонтер «Україна Інкогніта» Андрій Домаранський. У коментарі «Гречці» він розповів, що тираж путівника «Фортеця Святої Єлисавети» складає 500 екземплярів.
«Фортеця — об’єкт цікавий, суперечливий і перенасичений маніпулятивними оцінками. Якраз останнього й хотілося позбутися і спробувати подивитися на цю російську фортецю очима українця нашого часу», — зазначив Андрій Домаранський.
Модерував зустріч доктор історичних наук, краєзнавець та екскурсовод Юрій Митрофаненко.
Під час презентації Андрій Домаранський розповів про історію створення фортеці, міфи, пов’язані з нею та цікаві факти про неї.
Подивитися на фортецю з позиції українця
Як зазначив автор путівника, лише з 2004 року в інформаційному просторі почала з’являтися назва «Фортеця Святої Єлисавети», до цього це місце частіше називали «валами».
«З того часу звичний для нас і навіть призабутий об’єкт включився в інформаційне поле. Цей своєрідний тригер сильно розділив містян — частина почала використовувати образ фортеці та її історію для просування інтересів, у першу чергу, тих, що стосувалося російської присутності тут», — зауважує Андрій Домаранський.
За його словами, відтоді фортеця почала асоціюватися з проросійським впливом в Україні.
«Мені здається, що ми ввійшли в таку фазу, коли мусимо подивитися ще раз на фортецю, її історію з позиції українця, який живе зараз у 2025 році, який усвідомлює, що фортеця є, вона нікуди завтра не подінеться, залишиться в місті», — говорить Андрій Домаранський.
Це не перший путівник про Кіровоградщину — раніше створювали присвячені «Хутору Надії», старовинним козацьким цвинтарям, єврейським метрополіям та театру — «Марко Кропивницький. Театр корифеїв. Початок». Зі слів автора, путівник про фортецю було створити найважче, адже цей об’єкт будували росіяни, за свої гроші, під російські інтереси, як російський проєкт, спрямований проти українського населення.
«Знайти постать, фігуру, яка б одночасно уособлювала фортецю та була постаттю українською, було непросто», — зізнається Андрій Домаранський.
Проте таку людину знайшли, нею стала постать Петра Калнишевського — кошового отамана Війська Запорозького Низового, який жив в ті часи та активно комунікував з керівництвом, яке будувало фортецю, та відстоював українські інтереси.
Саме портрет Калнишевського розмістили на обкладинці та розвороті путівника.
Міфи про унікальну та козацьку фортецю
Андрій Домаранський говорить, що одним із міфів, які стосуються фортеці — це те, що вона унікальна.
З його слів, фортецю будували за тогочасною модою епохи Ренесансу — у XIV столітті найдієвішою силою на полі битви в Європі стала артилерія та голоси митців, філософів і релігії. Саме завдяки цьому по Європі почали проєктувати міста, щоб вони були функціональним, безпечними та естетичними.
«І от тоді з’явився проєкт такої геометрично правильної шестикутної зірки, яка б захищала з усіх боків місто, а всередині мали бути резиденція правителя, церква, головні споруди», — розповів Андрій Домаранський.
І така мода на фортеці протрималася кілька століть. Такі споруди стали типовими проєктами, часто їх можна зустріти, до прикладу, у Бельгії.
Андрій Домаранський зауважує, що часто можна почути, що фортецю будували для козаків. Справді, споруду будували руками козаків, але водночас це не робить її українською.
«Це російська фортеця, побудована в рамках колонізаційного проєкту російської імперії. Ця окупація була спрямована на асиміляцію місцевого населення, його витіснення, на захоплення частини території Війська Запорозького», — наголошує він.
Що робити із фортецею?
За словами Андрія Домаранського, нині Фортечні вали стають місцем пам’яті про полеглих на війнах українців. Нині тут — два меморіали пам’яті полеглих у Другу світову та під час російсько-української війни.
Окрім цього на валах розміщений пам’ятник «Жертвам Голодомору», також тут є багато поховань, які досі не ексгумували, зокрема євреїв, яких розстрілювали в часи Другої світової війни.
«Ніякою відпочинковою зоною фортеця не має бути. Ті могили людей, яких ми знаємо, не можуть у цьому місці перетворитися в якийсь розважальний, відпочинковий комплекс. Нікому там не зайдуть ні шашлики, ні щось інше, тому місту і містянам треба, мені здається, цей об’єкт розвивати тільки як меморіальний», — висловив свою думку автор путівника.
Путівник можна побачити у Туристично-інформаційному центрі (вул. Гоголя, 91/46, навпроти Головпоштамту).
