Понад 350 учасників: у Кропивницькому відбувся забіг «Шаную воїнів, біжу за героїв України»

Захід розпочався з реєстрації на меморіальному комплексі «Фортечні вали». Ті, хто обрали бігти 2 кілометри, спочатку вшанували хвилиною мовчання загиблих у російсько-українській війні, потім долучилися до загальної руханки, — передає журналістка «Гречки».

Під час вшанування на меморіальному комплексі «Фортечні вали» мама полеглого воїна Олексія Жалоби Інна Єрмакова зауважила, що цей забіг — не просто спортивний захід, а дорога пам’яті.

«Кожен крок, кожен метр цього шляху символізує те, що герої живуть серед нас, у наших серцях і у нашій щоденній боротьбі за життя та свободу. Кожен із нас біжить з іменем героя, щоб показати – вони живі. Вони живуть у наших серцях», — наголосила Інна Єрмакова.

Водночас 20 учасників та учасниць, які обрали дистанцію у 10 кілометрів, вибігли першими та раніше.

За словами Сергія Ковальова, під час 10-кілометрового забігу о 9:00 учасники забігу зупинилися на хвилину мовчання посеред дороги та перекрили рух, щоб вшанували загиблих також і водії. Важливо те, що всі бігли в одному темпі, щоб попереду були прапори із фотографіями полеглих воїнів. Водії сигналили та підтримували учасників.

Після цього всі 359 учасників вирушили по вулицях Святослава Хороброго, Соборній та Великій Перспективній до площі Героїв Майдану.

Наталія Гуралюк розповіла, що вирішили пробігти 5 кілометрів заради троюрідного брата Василя Козуба. Військовий із початку повномасштабного вторгнення добровольцем спочатку доєднався до підрозділу Територіальної оборони Києва. Після визволення Київщини продовжив службу.

31 травня 2022 року Василь Козуб поліг у бою поблизу селища Комишуваха Луганської області.

«Для нас він герой України. Ми його дуже любимо, шануємо, пам’ятаємо. Він пішов добровольцем захищати нас. Я вважаю, що 5 кілометрів — це не дуже багато. Вася поклав своє власне життя за нас усіх, і весь шлях, який він із народження пройшов до своєї смерті, заслужив набагато більше», — зауважила Наталія.

Біля Центрального скверу до учасників та учасниць долучились рідні полеглих і зниклих безвісти військових. Усі вони вирушили до площі Героїв Майдану. Попереду колони діти несли синьо-жовті прапори.

На площі Героїв Майдану присутні вшанували пам’ять загиблих військових. Також дітям полеглих воїнів вручили відзнаку «Батьківське серце». Пам’ятний срібний кулон отримали:

• донька полеглого захисника Андрія Ковальчука Ксенія;
• діти полеглого захисника Сергія Суєтіна Поліна та Сергій;
• донька полеглого захисника Сергія Лижнюка Наталія Сергіївна;
• донька полеглого захисника Володимира Кутового Анастасія;
• син полеглого захисника Юрія Мудрія Ярослав;
• син полеглого захисника Артема Корнієць Ілля Артемович;
• син полеглого захисника Віталія Сержецького Микита.

Олександр Гайдаш пробіг 10 кілометрів у пам’ять про свого одногрупника Максима Горшкова.

«Ми з ним навчалися у Дніпрі. Були курсантами. Потім він випустився і пішов у “Лють”. І в перший свій бойовий вихід він загинув. Йому були 23 роки. У нього залишилися дружина та маленька дитина», — розповів Олександр.

Минулого року хлопець брав участь у забігу, але в честь іншого воїна. Говорить, що такі події важливі, аби не забувати про тих, хто віддав своє життя заради нас.

23-річний Антон Дубовик біг сьогодні 5 кілометрів.

«Біг за свого дядька Канделу Володимира Васильовича, який загинув у 2014 році при виконанні бойового завдання на Савур-могилі. Йому було 25 років. Я вперше біг для вшанування пам’яті, адже мій дядько більше ніколи не зможе пробігти», — зазначив Антон.

Кропивничанин Роман Пикалюк пробіг 10 кілометрів у пам’ять про двох воїнів-студентів Центральноукраїнського державного університету.

«Біжу заради всіх, хто загинув і хто воює. На номері у мене ім’я Сергія Мигалатія. Я знав його ще з часів, коли він навчався у ліцеї “Науковий”. Недовгий час товаришували. Він цікавився журналістикою, був дуже творчою особистістю», — згадує він.

Сергія Мигалатія знають за псевдонімом «Олег Мрієнко». З початку повномасштабного вторгнення він вступив до лав ЗСУ. Цієї весни у віці 30 років, воїн загинув на Харківщині.

«Ілля Мєдвєдєв навчався на перекладача, але з другого курсу пішов воювати та служив у 3-й штурмовій бригаді. Довгий час вважався зниклим безвісти й навесні надійшла новина, що він загинув. Всі, хто його навчав, говорять, що він був дуже талановитою людиною, міг би за своїм фахом дуже багато чого корисного зробити», — говорить Роман Пикалюк.

З його слів, найменше, що цивільні можуть зробити, — це нагадувати імена полеглих.

«Щоб вони не перетворювались просто на цифри втрат. Щоб через багато-багато років люди знали про Сергія Мигалатія, про Іллю Мєдвєдєва і про ще багатьох», — зазначив він.

Про кількість учасників та учасниць цьогорічного забігу «Гречці» повідомили у пресслужбі Кіровоградської ОВА.

Як минув забіг «Шаную воїнів, біжу за героїв України» у 2024 році, — читайте на «Гречці».

Фото: Сергій Ковальов, Ірина Бегер