Прагнув стати найкращим: історія полеглого естонця-спецпризначенця «Оллі» з кропивницького полку
Полеглий захисник, естонець Олев Роост прагнув стати найкращим воїном, щоб захистити Естонію. Він був воїном кропивницького полку спецпризначення. Допомога Україні у війні проти російських загарбників мала стати найважливішою історією його життя.
На Facebook-сторінці 3-го полку спецпризначення імені князя Святослава Хороброго розповіли історію воїна із посиланням на статтю естонського видання «Postimees».
«Він завжди знав, що треба робити»
У підрозділах Сил спеціальних операцій Збройних сил України боролися та продовжують боротися кілька добровольців-естонців. 37-річний Олев Роост, який загинув у серпні на війні в Україні, був одним із найдосвідченіших серед них. Він був старшим, тобто — правою рукою командира інтернаціональної групи однієї із рот 3-го полку Сил спеціальних операцій України.
«Він завжди знав, що треба робити, і що важливо — умів донести це до інших, – зазначив командир роти Рооста, 34-річний Володимир. — Оллі не боявся при виконанні завдання брати на себе відповідальність, пропонувати конкретне рішення і доводити його до кінця».
«Оллі» — військовий позивний Олева в Україні.
Специфіка спецпідрозділу, що воює на передовій, — це захоплення позицій противника (або їх відбиття контратакою), організація засідок або допомога в обороні складних ділянок.
У роботі багато непередбачуваного. Командир групи, яка йде на виконання завдання, завжди має бути готовий до стрімкої зміни обстановки.
«Йдеш із розумінням, що треба обороняти позицію, а на місці з’ясовується, що вже треба її штурмувати», — описав командир роти Володимир роботу свого підрозділу в умовах, що швидко змінюються. — Або думаєш, що до нуля ще 500 метрів, а просунешся — і розумієш, що вже за нулем».
У таких ситуаціях солдатам додає сили усвідомлення того, що в їхнього командира не просто залізні, а сталеві сили і нерви. Оллі, який завжди виконував завдання разом зі своєю командою, мав і те, й інше — найвищого класу, зі сталі.
«Contra Omnes Dissident» — «Попри все»
Командиру загону Оллі — міцному 48-річному офіцеру із позивним Farmer — глибоко запам’яталося, як естонець розробив та здійснив зачистку лісосмуги між полями від російських солдатів. Це сталося влітку на Донеччині, поблизу Покровська, в Удачному, де було зупинено наступальний порив росіян. Рота Оллі все літо вела бої за оборону стратегічно важливого міста Покровська.
Оллі йшов на штурм лісосмуги зі своєю групою. Командир групи зазнав поранень, і Оллі довелося взяти командування на себе.
«І навіть коли вже був прямий вогневий контакт із противником, він продовжував організовувати атаку. Він сам працював і одночасно координував своїх бійців, які перебували поряд», — розповів Farmer.
За словами командира роти Володимира, у подібних ситуаціях особливо проявилися найкращі якості Оллі як солдата, який приєднався до спецпідрозділу у березні цього року.
«Він умів правильно оцінювати обстановку та одразу знаходити рішення, при цьому беріг життя своїх», — сказав Володимир.
Оллі вмів берегти життя своїх — у прямому значенні слова: він мав дуже гарні навички фронтового медика. Він завжди був одним із перших, хто надавав пораненому першу домедичну допомогу. При цьому до власних ран він ставився без метушні.
«Навіть якщо отримував легке поранення, він не залишав виконання завдання, поки воно не було завершено, — зауважив Farmer. — Наскільки пам’ятаю, за допомогою він звернувся лише один раз, коли був поранений. Але лише на 15 хвилин — потім повернувся у бій».
Оллі на сто відсотків відповідав девізу загону українського 3-го полку Сил спеціальних операцій — «Contra Omnes Dissident» — «Попри все».
Можливо, це звучить дивно для звичайної людини, але Оллі отримував задоволення від самого ведення війни, особливо проти російських загарбників. Кожною клітиною він хотів боротися з російськими військами та накопичувати досвід — на випадок, якщо він колись знадобиться на батьківщині.
Він вірив, що боротьба в Україні стане важливою історією його життя, яку зможе розповідати дітям і онукам, так само як у дитинстві він слухав сімейні історії про боротьбу естонців під час Другої світової війни.
«Він трохи про це говорив, але я зрозумів, що у нього були свої рахунки з російською владою, — сказав датський доброволець із позивним Baal, який бився в одній групі з Оллі. — Мені здавалося, що в Україні він почував себе дуже добре. Тому що зробив свій внесок, робив усе, що міг».
Разом з Олевом Роостом у тому ж загоні 3-го полку воювали ще двоє естонців. Один із них був безпосереднім начальником Оллі, командиром групи. Обидва — у віці за тридцять. Справжніх імен вони не побажали називати через службу у спецпідрозділі. Один воює в Україні сумарно два роки, інший — один рік.
«Люди не уявляють, яку людину ми втратили»
«Оллі був одним із найпрофесійніших і компетентніших солдатів, яких я знав», — розповів естонець, який попросив називати його Рагнаром. Вперше він приїхав допомагати українцям ще влітку 2022 року. — Він умів майже все. Міг бути і медиком, і виготовляти вибухівку, якщо потрібно. Чого не знав — те з’ясовував чи вигадував сам».
Данець Baal підтвердив: Оллі «шалено багато» знав про все, що стосувалося ведення бою, і охоче передавав ці знання товаришам по команді, підкріплюючи особистим прикладом.
«Він зробив із мене, не просто солдата, — воїна», — сказав Baal.
Понад два роки, проведені в боях, дали Олеву Роосту величезний бойовий досвід проти російських підрозділів.
«Коли треба було, у бою він дуже грамотно керував людьми. У всьому відчувалося, що має тут великий досвід», — сказав естонець, командир групи, який попросив називати його Ніко.
Як старший у команді спецпідрозділу, Оллі відповідав за моральний дух, щоденну підготовку та готовність до операцій.
«Завдяки його досвіду, він був для мене великою опорою, — сказав Ніко. — Опираючись на його поради, я ухвалював найкращі рішення».
За словами Рагнара, попри те, що у питаннях війни Оллі був гранично ґрунтовним, він, спираючись на свій український досвід, операції не опрацьовував надмірно детально — у цьому не було сенсу.
«Тут рівень невизначеності набагато вищий, ніж у колишніх операціях, де я бував», — сказав Рагнар, який, як і Оллі, служачи в Силах оборони Естонії, брав участь у місії до Афганістану.
По суті їхній спецпідрозділ був штурмовою групою, що складається з дуже досвідчених, висококласних і чудово оснащених солдатів.
«Якщо росіяни робили на фронті якийсь маневр і потрібно було очистити від них певну ділянку, це були ми, — розповів Рагнар. — Оборона без наступу — це просто віддача території противнику».
Ніко додав, що дрони на фронті стають все ефективнішими у знищенні противника, але незважаючи на це, зрештою солдат повинен поставити ногу на землю, щоб підтвердити: ділянка тепер наша.
«Це і була наша робота», — сказав він.
Дуже добре підготовлений солдат, з величезною працездатністю, гранично відданий розвитку своїх навичок, психологічно дуже міцний і завжди позитивний, сміливий і рішучий, тактично грамотний, як лідер команди завжди спокійний і прямий. Так характеризували Оллі його товариші по службі та командири.
«Читачам може здатися, що про загиблих завжди говорять як про найкращих воїнів, але Оллі справді таким і був. Люди не уявляють, яку людину ми втратили», — сказав Рагнар.
«За ті пів року, що він був у нас, він уже став українцем…»
Оллі також добре характеризує те, що він вивчив українську мову. Це вдячно відзначали і командир роти, і командир загону. На передовій знання мови було особливо важливим, тому що операції спецпідрозділу часто проводилися спільно з іншими українськими частинами.
«Він міг безпосередньо координувати свої дії з іншими підрозділами», – сказав командир загону з позивним Farmer.
Вивчення нових технологій, які використовуються у війні в Україні, було пристрастю Оллі. В Україні він пройшов навчання пілота дрона. Він умів керувати будь-якими типами БПЛА, але його улюбленими були невеликі дрони-камікадзе, так звані FPV-дрони. Керувати ними — найскладніше з усіх видів дронів, але саме з їхньою допомогою сьогодні в цій війні вражають найбільше цілей.
Олев Роост загинув 28 серпня на ділянці фронту під Покровськом у Донецькій області. Його групі було доручено захопити одну з позицій російських військ та утримувати її. Будь-яке подібне завдання пов’язане з високим ризиком, тому що ймовірність несподіванок дуже велика. На цей раз несподіванкою став російський дрон.
«Прилетів ворожий FPV – і все …» – сказав командир загону Farmer. Дрон-камікадзе FPV миттєво вбив Олева Рооста.
«Робота триває. На жаль, втрати тут закладено у сам характер нашої роботи», — додав естонець Рагнар.
Голос суворого за натурою Farmerа став дуже теплим, коли він говорив про бажання Оллі боротися за Україну та про те, як той вивчив українську мову.
«За ті пів року, що він був у нас, він уже став українцем, — сказав Farmer. — Але ясно, що найбільше він переживав за Естонію. Адже він хотів тут боротися, щоб набратися досвіду для захисту Естонії, якщо це знадобиться».
Нагадаємо, раніше «Гречка» розповідала про історію льотчиків Пархоменків. Як кропивницькі спецпризначенці врятували батька та евакуювали полеглого сина-Героя.
