Справа Діани Хріненко: як у суді довели провину обвинуваченого у вбивстві дівчини

Кропивницький апеляційний суд відхилив апеляційну скаргу адвоката Миколи Середніцького, засудженого за вбивство школярки з Суботців — Діани Хріненко, яке сталося 25 серпня 2018 року. Таким чином, вирок про довічне позбавлення волі для Середніцького залишився в силі.
«Гречка» ознайомилася з ухвалою апеляційного суду та розповідає про докази, на яких ґрунтується справа.
Убивство в Суботцях
За матеріалами справи, 25 серпня 2018 року близько 01:40 ночі 16-річна Діана Хріненко поверталася додому після святкування Дня Незалежності в міському клубі.
У цей час у попутному напрямку на червоних «Жигулях» проїжджав 26-річний обвинувачений Микола Середніцький.
Він родом із села Гнатівка колишнього Добровеличківського району. Проживав у цивільному шлюбі, виховував неповнолітню доньку. Офіційно не працював, мав середню освіту. У 2012 році його звільнили з колонії за амністією — відбував покарання за крадіжку. У віці 20 років, перебуваючи в Києві, він уночі викрав три автомобілі марки «Жигулі». Тоді на суді пояснив, що просто хотів на них покататися. На момент скоєння злочину він жив у Трепівці колишнього Знам’янського району.
Як встановило слідство, у ніч вбивства Діани Хріненко він їхав з села Високі Байраки до Трепівки. На прохання троюрідного брата відвозив його з друзями додому. Після того вирішив покататися. Проїжджаючи Суботці, він побачив Діану Хріненко, яка йшла узбіччям.
Підсудний був напідпитку і захотів зґвалтувати дівчину. Трохи проїхавши, зупинив авто і пішов їй на зустріч. Підійшовши ближче, вдарив її по голові невстановленим предметом, що має тупі тверді властивості. У момент нападу дівчина говорила телефоном зі своїм хлопцем. Вона встигла сказати йому, що знаходиться неподалік свого дому й у неї тече кров. Просила зателефонувати своїй матері.
Унаслідок удару Діана впала на землю й спробувала опиратися. При цьому вона голосно кричала й просила її не чіпати. Тоді Середніцький ще двічі вдарив її по голові. Злякавшись, що на крик прийдуть сусіди, він полишив дівчину й пішов до машини. Рушивши, почув, що крики припинилися. Він повернувся, поклав тіло дівчини на заднє сидіння авто. Щоб приховати злочин, закопав тіло в полі неподалік села Новополяна. З собою забрав золоті й срібні прикраси, що були на дівчині.
У березні 2019 року тіло дівчини знайшли під час боронування землі. Судово-медична експертиза виявила, що Діана загинула унаслідок черепно-мозкової травми. У неї був перелом черепа й неповний перелом правої кисті.
Апеляційні скарги
Фортечний (тоді ще Кіровський – авт.) районний суд Кропивницького у березні 2025 року визнав Середніцького винним у крадіжці, незавершеному замаху на зґвалтування й умисному вбивстві. Суд призначив йому довічне позбавлення волі, а також стягнув на користь матері вбитої дівчини 4 мільйони гривень моральної шкоди.
Прокурор у справі оскаржував вирок в частині покарання за крадіжку прикрас. Згідно із законом, суд мав звільнити обвинуваченого від відповідальності за цим епізодом, оскільки на момент розгляду справи сплив строк давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Адвокат підсудного наполягав, що провину його клієнта не довели належним чином і ставив під сумнів докази обвинувачення. Вказував, що жоден з опитаних свідків не бачив момент вбивства. Наголошував, що зі слів цивільної дружини обвинуваченого, у травні 2019 року правоохоронці обшукали автомобіль Середніцького без дозволу суду й не склали протокол. Натомість у липні того ж року вилучили речі з автомобіля для експертизи. Також вказував, що свідка, яка чула крики дівчини й бачила силует чоловіка, не говорила про автомобіль. Сумнівався адвокат й в інформації від мобільного оператора про те, що телефон підсудного «світився» в місці вбивства й захоронення тіла. Адвокат наполягав на ангажованості експертиз, що проводилися в підвідомчих МВС експертних установах. Відтак захисник просив про скасування вироку.
Середніцький також просив скасувати вирок через порушення законодавства. Вказував, що його право на захист було порушене, адже в ізоляторі тимчасового тримання його допитували без адвоката й, з його слів, під тиском поліцейських.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений заявив, що перебував у Польщі з серпня по листопад 2018 року. Він доводив, що не переховувався. Вдруге він виїхав до Польщі навесні 2019 року. Рештки тіла Діани Хріненко знайшли у березні 2019 року. Зі слів підсудного, у лютому 2019 року йому телефонував поліцейський і цікавився його поверненням до України.
Середніцький також стверджував, що під час його затримання в Польщі документ, який йому надали, не переклали українською. У своїх поясненнях він наполягав на відсутності доказів його присутності на місці злочину. Також вважав, що зразки крові, знайдені в його автомобілі, могли сфальсифікувати, оскільки поліція мала доступ і до місця злочину, і до машини.
Що розповіли свідки
У суді першої інстанції допитали низку свідків. Зокрема матір загиблої Діани Хріненко. Вона повідомила, що ввечері 24 серпня 2018 року її донька попросилася на святкування Дня Незалежності до центру села. Приблизно о 23:20 вона зателефонувала доньці й поцікавилася, чи буде хтось її проводжати. Діана відповіла, що її супроводить однокласник. Близько 2:20 ночі до матері прийшла подруга Діани та повідомила, що їй телефонував хлопець, який на той момент спілкувався телефоном із Діаною. За його словами, він почув гавкіт собак, крики дівчини та її слова: «Я вся в крові, дзвони моїй мамі». Мати разом із подругою одразу вирушили на пошуки Діани, а близько 4-ї ранку повідомили поліцію. Під час пошуків знайшли телефон дівчини та плями крові. Згодом правоохоронці виявили срібний ланцюжок. Вранці, близько 9–10 години, мати бачила, як повз місце події проїжджав обвинувачений на червоному автомобілі. Вона детально описала, в чому була одягнена її донька: блузка, білі брюки, червоний кардиган. На дівчині були золоті й срібні прикраси та червона нитка на руці.
Подруга і хлопець вбитої дали аналогічні свідчення.
Троюрідний брат обвинуваченого розповів, що 24 серпня він разом із друзями відпочивав у селі Великі Байраки. Близько 23:00 він зателефонував обвинуваченому, щоб той відвіз його до села Трепівка в бар, а його друзів — до Байраків. Середніцький усіх розвіз і, як сказав свідок, поїхав додому.
Приблизно о 2-й годині ночі троюрідний брат знову намагався зв’язатися з обвинуваченим, щоб той забрав його додому. Він телефонував близько 15 разів, але Середніцький довго не відповідав. Коли нарешті вдалось додзвонитися, обвинувачений приїхав, і вони вирушили додому. Свідок зазначив, що родич був роздратований і не хотів їхати вночі. Наступного дня він дізнався про зникнення Діани Хріненко й запитував у обвинуваченого, чи той не причетний до цього. Він усе заперечував.
П’ятеро мешканців з Байраків і Трепівки підтвердили, що того вечора бачили підсудного на червоних «Жигулях», коли той привозив і відвозив родича. Один з них вказав, що Середніцький був у вкорочених бриджах.
Серед свідків у справі — жінка, яка 24 серпня була в гостях у своєї сестри. За її словами, близько 01:50 або 2-ї години вона почула крики приблизно за три-чотири хати від себе. Підійшовши до вікна, вона побачила дівчину. Коли та зникла за кущами бузку, знову почулася: «Не бийте мене». Після цього свідка вийшла до воріт. За її словами, на вулиці було добре видно — світив місяць. Вона побачила високого чоловіка у футболці та шортах, який йшов вулицею та світив ліхтарем собі під ноги. Звуку автомобіля в той момент вона не чула.
Свідок, що є родичем обвинуваченого, повідомив, що 25 серпня близько 10–11 години ранку бачив Середніцького. Той приїхав на червоному автомобілі ВАЗ-2105. Коли свідок сів у машину, відчув характерний запах із металічним присмаком, схожий на запах крові. Озирнувшись, помітив плями крові на задньому сидінні. Середніцький сказав, що побився з якимось хлопцем. З його слів, він ударив того по голові, а потім нібито відвіз до лікарні. Свідок зауважив, що поведінка родича була знервованою та нестабільною — він кілька разів приїжджав і кудись від’їжджав, виглядав збудженим.
Свідок, який уночі 25 серпня близько 01:00 повертався додому через Суботці після зміни, повідомив, що бачив автомобіль, припаркований на узбіччі дороги. Людей поруч із машиною не було.
Свідок — дядько Середніцького, повідомив, що раніше подарував йому «Жигулі». Підтвердив, що поліція перевіряла цю машину. Він відчинив гараж, а сам вийшов, бо було тісно.
Поліцейський, який перевіряв номери телефонів, що «світилися» в місцях скоєння злочину, засвідчив: контакт обвинуваченого був серед цих номерів. Правоохоронець з’ясував, що Середніцький виїхав до Польщі. Також він розповів, що зовні оглянув машину підсудного. Під час огляду весь час був присутній дядько обвинуваченого.
Свідка, яка з 2014 року проживає з обвинуваченим у цивільному шлюбі, повідомила, що 24 серпня вони були вдома. Вночі, за її словами, обвинувачений виїхав, щоб забрати свого брата, але коли він повернувся не знає. Побачила його вже близько 6-ї ранку. Жінка підтвердила, що крім обвинуваченого більше ніхто не користувався червоним ВАЗ-2105. Вона зазначила, що 25 серпня обвинувачений не мив автомобіль і не прав одяг. Розповіла, що 30 серпня чоловік виїхав на заробітки до Польщі. За її словами, ця поїздка була запланована ще за місяць до зникнення Діани Хріненко.
Свідок-спеціаліст пояснював у суді інформацію про з’єднання мобільного телефону з базовими станціями в межах ареолу скоєння злочину. Він зазначив, що фактичне розташування телефону може відхилятись на ±30° від вказаного напрямку, залежно від відстані до базової станції. Також пояснив, що під час дзвінків телефон зазвичай підключається до найближчої базової станції. Саме аналіз з’єднань із кількома станціями дозволив визначити ймовірну траєкторію руху телефону підсудного.
Інші докази
Серед речових доказів у справі — гігієнічна помада та фрагмент червоної мотузки з металевою частиною на кінці, які знайшли 3 липня 2019 року під час обшуку в «Жигулях» Середніцького. Мати загиблої підтвердила, що це речі її доньки. Також слідчі вилучили чохли й килимки з машини Середніцького
Крім того, слідчі долучили до справи довідку про з’єднання SIM-карти підсудного із базовими станціями мобільного зв’язку. На основі цієї інформації та картографічного зображення встановили його переміщення в ніч скоєння злочину.

У справі провели слідчий експеримент. Правоохоронці перевірили показання обвинуваченого щодо маршруту його пересування і встановили хронометраж руху.
Судово-психіатрична експертиза підтвердила, що обвинувачений не мав психічних захворювань й усвідомлював свої дії.
Мотиви апеляційного суду
Апеляційний суд відмовив у дослідженні матеріалів справи й допиті свідків. У своєму рішенні судді вказали, що захист не надав належних доказів, що суд першої інстанції дослідив ці матеріали неповністю або з порушеннями.
Судді апеляційної колегії погодилися з висновками суду першої інстанції про те, що з’єднання SIM-карти обвинуваченого у період 24–25 серпня 2018 року підтверджують його перебування як у місці вбивства Діани Хріненко, так і в місці захоронення її тіла.
Крім того, суд врахував результати слідчого експерименту, який встановив, що обвинувачений мав достатньо часу для скоєння злочину, транспортування, захоронення тіла й повернення додому.
Суд наголосив, що фіксація телефону обвинуваченого в точках, пов’язаних із місцем убивства, захороненням тіла та селом Суботці, не підтверджує його версію про пересування виключно щоб підвезти родича. Навпаки, ці дані ставлять під сумнів щирість його показань.
Апеляційний суд зазначив, що експертизи у справі проведені без порушень законодавства. Захист не надав доказів істотних порушень під час їхнього проведення. Одна з важливих експертиз – генетична. Вона засвідчила, що генетичні ознаки залишків крові, що були на вирізці з заднього пасажирського крісла машини підсудного збігаються із генетичними даними вбитої дівчини.
Апеляційний суд відхилив заперечення адвоката щодо нібито незаконного проведення негласних слідчих дій. А саме запис розмови у камері ІТТ. Колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції та визнала цей запис допустимим доказом.
Суд встановив, що обвинувачений спілкувався в камері зі сторонніми людьми (вочевидь іншими підсудними – авт.), які не мали стосунку до правоохоронних органів. Тоді обвинувачений повідомив подробиці злочину, які знав лише він. Суд зазначив, що ці свідчення обвинувачений надав не під час офіційного допиту, а з власної ініціативи. Тому його право на захист не порушене.
Апеляційний суд відкинув аргументи захисту щодо нібито несанкціонованого доступу поліції до автомобіля обвинуваченого та можливого підкидання зразків крові. Суд підтвердив, що правоохоронець справді оглядав авто у травні 2019 року, однак не знайшов жодних доказів того, що той міг внести сторонні зразки до салону.
Захист не надав пояснень, яким чином зразки крові могли потрапити в автомобіль після тривалого часу — з моменту зникнення потерпілої до виявлення її тіла минуло близько восьми місяців. Колегія суддів погодилась із висновками суду першої інстанції, що ознак фальсифікації нема. Суд також звернув увагу на те, що потерпіла й обвинувачений не були знайомі. Тому сліди її крові на задньому сидінні машини, якою користувався лише обвинувачений, суд визнав доказом його причетності до вбивства.
Суд підтримав висновки першої інстанції, зокрема, показання свідка, який 25 серпня 2018 року відчув запах крові в автомобілі обвинуваченого та побачив плями на сидінні, а також дані мобільного зв’язку, які вказують на перебування обвинуваченого в місці вбивства й захоронення дівчини. Слідчий експеримент підтвердив, що підсудний міг встигнути вчинити злочин, сховати тіло та повернутись додому.
Суд також зазначив, що обвинувачений не надав жодного підтвердження своїй версії про конфлікт з невідомим хлопцем, якого він нібито відвіз до лікарні. Уся сукупність доказів, на думку колегії, доводить його винуватість.
У підсумку суд змінив вирок лише в частині покарання за крадіжку прикрас. Суд звільнив підсудного від покарання за цей злочин через те, що строки давності спливли. Також суд виправив описку у вироку стосовно кваліфікації дій підсудного. Відтак суд ухвалив вважати Миколу Середніцького засудженим до довічного ув’язнення за незакінчений замах на зґвалтування, що спричинив тяжкі наслідки та умисному вбивстві, поєднаному з сексуальним насильством.
Ухвалу можна оскаржити у 3-місячний строк через Верховний Суд.




