У Кропивницькому презентували світовий бестселер “Школа Майбутнього” (ФОТО)

Презентував книгу директор львівського видавництва “Літопис” Михайло Комарницький.

“Чому ми презентуємо книгу в Україні? Ми живемо на початку 21 століття, де у системі освіти є надзвичайно важливі виклики. Тому нам треба розуміти як долати ці виклики. Книга саме про це й говорить”, – почав розповідь видавець.

Кен Робінсон вважається одим з найбільших новаторів у системі освіти. Він входив до складу чотирьох радників-консультантів уряду Сінгапуру, працював викладачем в університеті, Королева Великобританії нагородила Робінсона лицарським орденом. Зараз автор проживає в США.
Переклала “Школу майбітнього” Ганна Лелів. Автором передмови є Олексій Молчановський.

“Коли книга була готова до друку, а ми її готували на вересневий “Форум видавців”, вирішили звернутися до Кена Робінсона. Описали йому, якою є Україна, тут зараз війна. Виявилося, що через тиждень Робінсон написав звернення до українського читача з нагоди виходу цієї книги, у зверненні він пояснює ідеї, що лежать в основі книги”, – прокоментував Комарницький.

Далі текст відеозвернення Кена Робінсона до українського читача.

“Вітаю, мене звати Кен Робінсон. Я дуже тішуся, що мені випала нагода сказати кілька слів на початку дискусії у рамках “Форуму видавців”. Дуже радію, що моя книга доходить до українських рук. Книжка – це плід моєї тривалої роботи в галузі освіти, тут я закликаю по-іншому поглянути на те, чому ми так багато інвестуємо в нашій освітній системі, як потрібно начати наших дітей як теперішніх, так і майбутніх.
На початку хочу сказати про ключові теми, висвітлені в книжці.

Освіта – одна з найбільших інвестицій, що її будь-яка культура та країна робить у власне майбутнє. І коли я кажу інвестиції, то маю на увазі не просто гроші, а процес, впродовж якого ми прагнемо вмикати таланти, навички, ресурси, що їх потребує кожне нове покоління, щоб знайти шлях у цьому світі. Усі наші освітні системи були створені, щоб подлолати виклики минулих століть, і в цьому і є проблема. Більшість освітніх систем у світі наразі переживають реформи, і я знаю, що це відбувається й в Україні. Втім, у багатьох системах реформи зосереджені на тому, щоб поліпшити систему, тоді як вартувало б, натомість, шукати спосіб як перетворити освіту на щось інше, на ту, якою вона має бути.

В основі “Школи майбутнього” лежать три ключові теми. Одне з них полягає в тому, що ми живемо в часи колосальних та революційних змін.
Перше – темпи технологічних інновацій, що фундаментально змінили світ.
Друге – небачене досі зростання світового населення. Сьогодні ми належимо до спільноти, де живе більше 7,5 мільярдів людей. Найбільше покоління в історії людства.
Третій рушій – величезний тиск від усього цього на наші політичні системи.

Отож, ми живемо в часи бурхливих змін. На передові цих змін перебуває освіта. І в ній треба докорінно переглянути уявлення про талант.
Більшість наших систем дуже вузько трактують інтелект і талант. Я думаю, що це серйозно шкодить нашим дітям.

Третя тема у цій книжці стосується того, що ми маємо почати робити все по-іншому, бо наші старі системи не підходять до цієї мети. Книжка наводить приклади, як можна докорінно змінити систему освіти. Ми повинні чітко з’ясувати, чому і навішо взагалі потрібна освіта.

Освіта, на мою думку, повинна мати дві цілі. Перша – допомагати молодим людям зрозуміти довколишній світ, ясна річ, що це дуже впливає на шкільну програму. Освіта має допомогти людям зрозуміти їх внутрішній світ, світ, який існує лише тому, що вони існують, світ почуттів та емоцій. Багато проблем у школах виникають із нехтування внутрішнім світом.

У широкому розумінні освіта має 4 ключові ролі, перелічені в довільному порядку:

1. Економічна роль – ми сподіваємося, що наша освітня система допоможе нашим дітям розвивати власні таланти, навички, здібності і знання, потрібні для того, щоб стати економічно активними, продуктивними, незалежними.

2. Соціальна роль – ми сподіваємося, що освіта начить дітей жити іншими людьми, співпрацювати, бути добрими громадянами. Отож, які навички їм для цього потрібні і яка освітня система непросто повідомить їм про ці ролі, а допоможе випробувати та зрозуміти їх на практиці.

3. Культура – тут я маю на увазі історію, традиції, спосіб життя, погляди та цінності притаманні різним спільнотам. Освіта має дати зрозуміти дітям ту культуру, до якої вони належать. Світ невпинно розвивається, і ускладнюється. Чимало викликів, що постали перед нами є не лише економічні чи екологічні, а й культурні. Отож, освіта має допомогти зрозуміти, сприяти розумінню інших культур, а також власних культур.

4. Особиста роль освіти – найголовніша, адже освіта – це особиста справа, при працюємо з людьми, які швидко розвиваються і чиї здібності колосальні. От тільки їх розвиток залежить від наших можливостей.

Ось чому я кажу, що людські ресурси схожі до природніх. Вони часто залягають дуже глибоко, нам треба знайти їх та вдосконалити. Я вважаю, що нам треба перейти від стандартизованих освітніх процесів до персоналізованих, відповідно до індивідуальних талантів учнів та пристосованих до їх життєвих обставин”, – звернувся до читачів Кен Робінсон.

У бібліотеці Чижевського наявні кілька примірників книги.

Також у кінці року “Школу майбутнього” можна придбати в електронному варіанті.

Фото: Аліна Каплій