У пам’ять про полеглого захисника Дмитра Панченка (ФОТО)

Дмитро Панченко проживав у с. Ганнинське Крупської сільради Кіровоградського району, де після закінчення медичного училища, у 1999 році, став фельдшером.
Він легко знаходив спільну мову з маленькими пацієнтами, умів бути дуже терплячим і чуйним з людьми похилого віку. Рідко помилявся в діагнозах, швидко реагував на ситуацію і приймав рішення, умів надати практичні поради і призначити лікування. Працював важко, але не скаржився, бо з дитинства звик добиватись всього в житті сам. Було багато планів на майбутнє, але не судилося.

В березні 2014 року село лишилось без лікаря, бо медики були дуже потрібні на фронті.
Дмитро Панченко був призначений на посаду санітарного інструктора розвідгрупи спеціального призначення нашого 3 ОПСпП.

І почалися інші будні, а медик знову був головною людиною, тільки вже в бойових умовах. Час летів між важкими обстрілами та коротким спочинком.

У серпні, коли бої не вщухали ні на годину, для військових санінструкторів завжди була робота- рятувати. Не зважаючи ні на що, кожну хвилину, ризикуючи власним життям надавали медичну допомогу тим, хто став більше, ніж братом.

29 серпня 2014 року Панченко Дмитро виконував бойове завдання у складі розвідгрупи в районі Іловайська Донецької області.
Під час виходу з Іловайського котла в с. Червоноліське група вступила у бій з російськими загарбниками, чисельність яких значно перевищувала сили українських військових. В ході бою Дмитро загинув, але підтвердження цьому прийшло місяці потому.
19 грудня 2014 року ДНК експертиза підтвердилась. Потім був повторний аналіз, але дива не сталося. Дружина і двоє дітей не дочекались з війни батька.
«Знайдіть час, відвідайте Алею Слави на Ровенському кладовищі, принесіть квіти медику-Герою, вшануйте пам’ять», – звертається Оксана Червоная.
Герої не вмирають!