Вистежував, вбивав і грабував: на Кіровоградщині винесли вирок «олександрійському маніяку» 

Деталі справи про серійного вбивцю в Олександрії

28 років за ґратами

Володимир Никитюк ще з 1991 року знайомий із судовою системою. Адже мав судимості за крадіжку, знищення чужого майна, вбивство з корисливих мотивів. За ґратами він вже відсидів загалом 28 років, і на волі між «термінами» затримувався ненадовго — 2-3 роки максимум. пробував у тюрмі всі терміни повністю — жодного разу не звільнили його за амністією чи гарну поведінку. Один раз йому «скосили» термін. Тоді присудили 14 років з конфіскацією майна за вбивство з розбоєм. та потім ухвалили так званий «закон Савченко», через який до терміну відбутого увʼязнення почали зараховувати і арешти до вироку. Тож вийшов він на два роки раніше — у лютому 2016 року.

Судили його за злочини у Київській, Волинській, Рівненській областях. Та після чергової «відсидки» Володимир Никитюк вирішив податися до міста Олександрія на Кіровоградщині. 

Два напади на жінок в Олександрії

Згідно з матеріалами слідства, у ніч з 6 на 7 липня 2016 року вбивця стояв на перехресті проспекту Будівельників та Новопразького шосе в Олександрії. Скоріш за все, він вичікував на того чи ту, на кого зможе напасти і пограбувати.

В цей час зі святкування Івана Купала, яке проходило на пляжі «Розвага», поверталася 21-річна Дарʼя. Вбивця запримітив у її руках сумочку. В руках він вже мав підготовлений важкий предмет. Він напав на дівчину, наносячи удари по голові і обличчю. Переконавшись, що дівчина вже мертва, вбивця вихопив з її руки сумочку та втік.

Наступний напад, який став відомим слідству, обвинувачений вчинив вже через три тижні. Чи протягом них він вчиняв інші злочини, чи ні — лишається невідомим.

Та вже 26 липня 2016 року він знову вишукував, на кого б напасти і пограбувати. Цього разу він вештався по парку імені Тараса Шевченка, який тоді називався парком Шахтарів. На березі Інгульця він побачив дівчину із сумочкою в руках. Озирнувшись, чи ніхто не стане на заваді його нападу, він підбіг до неї. В руках в нього був заготовлений важкий предмет для вбивства та ліхтарик. Діяв, як знав і звик: засліпив дівчину світлом ліхтарика, щоб дезорієнтувати, та вдарив по голові. Схопив сумочку, очікуючи, що дівчина зараз впаде.

І справді, дівчина похитнулась від сильного удару, — проте втримала рівновагу. Попри засліплення від ліхтарика, вона побачила, що він знову замахується, цілячись їй в голову. Дівчина кинула свою сумку додолу і чимдуж кинулася тікати. Вбивця — за нею. На щастя, дівчині вдалося добігти до вулиці Григорія Сковороди (тоді вона називалась ще Менжинського), де яскраво горіли вуличні ліхтарі.

Вибігти на світло переслідувач побоявся, тож розвернувся та пішов назад, до місця нападу. Там знайшов сумку дівчини. У ній — півтори тисячі гривень, сонцезахисні окуляри, два квитки на автобус Олександрія-Знам`янка, документи, пару пігулок та інший дрібʼязок. Нападник забрав це собі.

Вбивство 13-річного підлітка

Пізніше у матеріалах слідства вкажуть, що Володимир Никитюк нападав переважно на жінок і дітей — підшукував малолюдні погано освітлені місця. Видивлявся тих, хто за статурою набагато менший за нього, і нападав.

Так сталося і в перших числах серпня 2016 року. Як встановили слідчі, обвинувачений знову вештався по парку імені Тараса Шевченка, вишукуючи, на кого напасти. З собою він мав той самий важкий предмет, та мотузку, завʼязану петлею. Вбивця запримітив 13-річного Станіслава Бойка, який йшов по алеї з мобільним телефоном у руках. Напав вже звичним для нього способом. Хлопець чинив опір, зміг подряпати нападника. Та, на жаль, сили були нерівні. Переконавшись, що підліток вбитий, вбивця намагався приховати сліди: знищив його одяг та скинув у річку тіло. Собі ж забрав його мобільний телефон, вартіть якого складала 450 гривень.

Тіло підлітка в річці виявили рибалки 3 серпня 2016 року.

Варто зазначити, що приблизно в цей період в Олександрії зникло безвісти декілька людей — серед них і підлітки. Наприклад, тодішні зникнення 15-річної Софії Буц, яку згодом знайшли мертвою, та 12-річного Іллі Макарова, місце перебування якого досі невідоме, і у 2025 році залишаються нерозкритими.

Безхатько став «олександрійським маніяком»

Коли в Олександрії на безхатька, якого підозрювали у двох вбивствах і одному замаху, наділи кайданки, то виявили, що це — 46-річний Володимир Никитюк родом з Волині.

«Відшукував місця з найменшим скупченням людей, що надавало йому можливість безперешкодно вчиняти розбійні напади, вбивства. Об`єктом вчинення злочинів обрав людей, які за фізичними даними не могли чинити опір — це жінки і діти», — йшлося у матеріалах слідства. 

У покинутому і напівзруйнованому будинку, де він знайшов собі притулок в Олександрії, на стінах були незвʼязні написи російською з помилками: «сатана», «смерть», «хрест». Там же знайшли речі вбитих і пограбованих ним людей, що потім стало доказами у справі. Також знайшли календар з обведеними датами вбивств. Тоді ж пішли чутки, начебто ці вбивства мали релігійне підґрунтя і збігались з якимось язичницькими святами. Проте ці чутки, які не знайшли жодного фактичного підтвердження, швидко забулися, а ось прізвисько «олександрійський маніяк», яке підхопили й журналісти, закріпилося за Володимиром Никитюком.

Перші судові засідання у справі Никитюка розпочалися у січні 2017 року. Обвинувачений відмовлявся говорити на камеру. А без обʼєктива заявляв журналістам, начебто ні в чому не винний і що все хочуть на нього «повісити», бо він не має ні дому, ні рідних і тому ніхто не може підтвердити, де він і коли перебував.

Варто зазначити, що окрім речей вбитих людей, які знайшли в обвинуваченого, на нього вказали й інші докази. Зокрема, аналіз ДНК підтвердив, що під нігтями у вбитого 13-річного Станіслава Бойка частинки шкіри Володимира Никитюка.

10 років і понад 350 судових засідань

Психологічна експертиза визначила, що Володимир Никитюк не має психічних захворювань і є осудним. 

Та вже з перших судових засідань він постійно подавав скарги, апеляції, вимагати відводу суддів тощо.  Наприклад, підсудний вимагав у 2017 році відводу прокурора через те, що вважає його «корумпованою особою», недовіру колегії суддів через те, що вони «недостатньо ознайомлені зі справою». Найчастіше він у скаргах вдавався до необгрунтованих обвинувачень у сторону всіх учасників процесу, (окрім адвоката) — наприклад, казав про змови, і «кришування міжконтинентальної групи “чорних” трансплантологів». А у 2025 році звернувся (вже не вперше) до Верховного Суду, поскаржившись, що попередні рішення в судах начебто є незаконними. Щоправда, в чому саме полягає їхня незаконність, він так і не вказав.

Ще від арешту йому постійно продовжували один і той самий запобіжний захід — тримання під вартою. Пояснювали це тим, що він обвинувачується в особливо тяжких злочинах і несе небезпеку для суспільства. Сам же обвинувачений просив змінити йому запобіжний — наприклад, відпустити його пожити у притулку для людей без домівок. 

Це значно затягувало розгляд справи. Згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень, за ці майже десять років суди у цій справі винесли близько 350 ухвал та рішень.

Вирок «олександрійському» вбивці

Як повідомила «Гречці» речниця Кіровоградської обласної прокуратури Яна Шасс, вирок «олександрійському маніяку» оголосили 23 грудня 2025 року. 

Його визнали винним у розбої, у двох вбивствах, вчинених з корисливих мотивів і з особливою жорстокістю. 

За розбійні напади злочинцю присудили роки позбавлення волі з конфіскацією майна. За два вбивства ж — два довічних. Згідно із законами України, при вироці менш суворе покарання поглинається більш суворим. 

Тож, згідно з повідомленням прокуратури, Володимиру Никитюку присудили довічне позбавлення волі. Вирок набуде чинності через 30 днів після оголошення, якщо протягом цього періоду засуджений не подасть апеляцію. 

Варто зазначити, що протягом розгляду судової справи Володимир Никитюк залишається за ґратами.