Як проявили себе українське телебачення у революційний час?
Вітчизняні ЗМІ не могли не відіграти певну роль у поваленні Віктора Януковича та просуванні на звільнені після «донецьких» владні пости цілої плеяди кризових менеджерів. Утім, ключова роль у «держперевороті» належить все-таки «сарафанному радіо» та пересічним українцям. Котрі прагнуть якомога рідше включати «брехунця» й витріщатися в «ящик».
Найпопулярнішим з усіх каналів, що ведуть ведуть мовлення, уже багато років залишається «Інтер», заснований колишнім заввідділом ЦК ВЛКСМ Олександром Зінченком. У період правління Президента Віктора Ющенка «Інтером» заволодів олігарх Валерій Хорошковський. Інший Віктор, Янукович, ледь очоливши державу Україна, зробив Хорошковського главою найпотужнішою спецслужби і навіть присвоїв медіа-олігарху (котрій у молодості трудився звичайним шофером у київському зоопарку) звання генерала армії України. Номінально Валерій Іванович як голова СБУ телеканалом не керував. «Інтером» опікувалася його дружина.
Після того як Хорошковський перейшов з СБУ до уряду Миколи Азарова й з-за низки суперечливих моментів пішов у відставку з доволі високої посади першого віце-прем’єр-міністра, 100% акцій компанії UA Inter Media Group Limited олігархові довелося продати Дмитрові Фірташу, власнику Group DF. Компанія включає в себе телеканали «Інтер», НТН, К1, Мега, Ентер-Фільм, К2, Піксель та MTV. Фірташ, який заробив свої мільярди на перепродажу російського та туркменського газу, намагався «не світитися» на «Інтері» мало не в кожному з політичних ток-шоу (як це робив до нього Хорошковський). За підсумками минулого року «Інтер» був визнаний телеканалом номер один – його частка в аудиторії українців старше 18 років, котрі проживають у містах з населенням більше 50 тисяч чоловік, склала 14,5%. Якщо приплюсувати частки інших телеканалів, що входять до медіагрупи, придбаної Фірташем, то виходить , що бізнесмен отримав вплив на уми третини телеаудиторії України.
На другому місці за телеаудиторією – власник ICTV, СТБ і «Нового каналу» Віктор Пінчук.
Телеканал Україна, що належить Ринату Ахметову, має частку близько 12%.
«1 +1» та «2 +2», 100 % акцій яких належать новому губернатору Дніпропетровської області Ігорю Коломойському, дають йому 10% телеаудиторії України.
Власник «5 каналу» позафракційний депутат Верховної Ради Петро Порошенко задовольняється всього 1,4%.
З початком «революційних подій» всі перераховані вище ЗМІ прагнули давати українцям якомога більш об’єктивну інформацію. Що дуже спантеличувало прихильників Віктора Януковича: на їх рідному Донбасі що газети, що радіо, що ТБ ретранслювали виключно «правильні новини». Навіть журналісти «Інтера», коли «юні бандерівці» з західних регіонів намагалися було пікетувати офіс столичного телеканалу, терпляче роз’яснювали: ми, мовляв, показуємо реальну картинку, наш господар не втручається в редакційну політику…
Після того як влада остаточно перейшла до рук недавніх опозиціонерів, окремі їх представники взялися «вичищати» телеефір від «недостовірної інформації з Росії». Зокрема, депутати з фракції ВО «Свобода» вимагали від в. о. президента України Олександра Турчинова видати указ про припинення мовлення на Україну з території сусідньої держави.
Не чекаючи «адекватних заходів стосовно призвідників інформаційної війни», деякі київські провайдери поквапилися прибрати з наданих клієнтам пакетів російські НТВ, Перший канал, «Росія-1». Демонстрацій протесту проти «глушіння» цих мовників зафіксовано не було. Завдяки Інтернету всі «заборонені» джерела «брехливої кремлівської пропаганди» вільно приймаються у будь-якій місцевості України.
Журналіст «Гречки» виявив навіть появу в зоні доступу нових російських мовників. Так, у середу на хвилі російської редакції Радіо Свобода (його передачі я слухаю щоранку) заговорила одна з московських FMок. Не стану стверджувати, ніби радіостанція давала зважену та об’єктивну інформацію про Україну. Проте, появу нових мовників на нашій території варто лише вітати.
– Я не прихильник заборони російських ЗМІ в Україні, якщо вони не порушують Закон (не займаються пропагандою війни, зокрема), – сказав «Гречці» одеський медіаексперт Аркадій Ромм. – Вони – стимул розвитку українських ЗМІ, привносять у наше інформаційне середовище дух здорової конкуренції. Свобода слова – це не стільки свобода журналістики, скільки свобода суспільства. А журналістиці потрібен ринок. Наразі його немає. Провідними українськими ЗМІ володіють супербагатії. «Громадське ТБ» у цьому сенсі – прорив. Будемо багатіти – з’явиться й ринок ЗМІ. А те, що нагнітають російські ЗМІ – суціль «заказуха», брехня рівня брежнєвських часів.
Олег БАЗАК
