Яким чином працюватиме страхова медицина в Україні

Яку модель страхової медицини обрала Україна, чим вона відрізняється від інших?
В кожній країні діє своя страхова модель фінансування охорони здоров’я.
В усіх цих моделях є три компоненти:
1. передплачений страховий внесок громадянина;
2. акумулювання коштів, зібраних в страховий пул;
3. оплата медичному закладу за страховий випадок за конкретного пацієнта.
Кожна країна обирає свій спосіб збору страхових внесків, їх акумулювання та здійснення страхових виплат медзакладам.

Зараз перед МОЗ стоять два практичнихзавдання — розпочати реальне розгортання страхової моделі фінансування медицини в 2017 році та забезпечити 100% покриття громадян медичною допомогою. Тому була обрана модель, яка потребує мінімальних змін в законодавстві і рекомендована ВООЗом та міжнародними партнерами.

1. Передплачений страховий внесок громадянина
Збір страхових внесків в Україні вже існує: це загальна система оподаткування. В Україні надзвичайно велика доля тіньового ринку праці. Але навіть якщо громадянин отримує зарплату в конверті чи їздить на заробітки за кордон, він сплачує непрямі податки (ПДВ, акцизи), здійснюючи будь-яку покупку в магазині.

Запровадження додаткового спеціального збору з заробітної плати чи фонду оплати праці призведе до подальшої тінізації ринку праці в умовах економічної кризи.
Обмеження доступу до медичної допомоги для громадян, які офіційно не працевлаштовані, не може обговорюватись — доступ до к медицини не може бути репресивним методом регулювання ринку праці.
Тому був обраний метод збору страхових внесків через загальне оподаткування — він вже є і працює.

2. Акумуляція зібраних коштів в страховий пул
Акумулювання коштів також вже діє:
сплачені громадянами податки акумулюються в національному бюджеті.
В деяких країнах створюється спеціальний приватний чи державний фонд, де акумулюються кошти. На практиці такі фонди ніколи не бувають достатніми і дофінансуються з бюджету. Також, створення такого фонду в українських реаліях несе серйозні корупційні ризики та гарантовано призведе до тривалих політичних торгів.
Існує й інша модель, де кошти акумулюють приватні страхові компанії. На практиці приватним страховим компаніям вигідно працювати зі здоровими пацієнтами та невигідно працювати з хворими — і країни, які запровадили таку модель, зіштовхнулись з проблемами в доступі до медичної допомоги громадян, які найбільше її потребують. Крім того, в подібній схемі від 20% бюджету охорони здоров’я йде на прибуток приватним компаніям, що Україна не може дозволити собі фінансово.
Тому була обрана схема з акумулюванням коштів в бюджеті — вона вже існує і працює.

3. Оплата за страховий випадок за конкретного пацієнта
Цього елементу в Україні на сьогодні не існує і ми його створюємо.
Для його реалізації створюється технічна Агенція “Національна служба Здоров’я” (у статусі центрального органу виконавчої влади). Зібрані кошти залишаються в бюджеті, агенція ними не володіє, а лише управляє.

У Агенції є три ключові функції:
1) укладати контракти з медичними закладами та приватними практиками
2) контролювати якість надання послуг
3) збирати та аналізувати дані.
Роль агенції — сплачувати кошти конкретним лікарям та медзакладам за надання послуг
конкретним пацієнтам. Саме агенція забезпечує функціонування принципу “гроші
йдуть за пацієнтом”
Аналогічна модель (податки-бюджет-агенція) діє у Великій Британії, Скандинавії, Італії, Іспанії, Канаді та показала свою високу ефективність.
Також ця модель рекомендується ВООЗ для запровадження у країнах, що розвиваються.

Інформація надана прес-службою МОЗ