Головна Життя Курс юного мандрівника

Курс юного мандрівника

21:34, 22 Серпня, 2009

Літо – пора, коли вдома не сидиться. Хто на дачу мчить виробляти стратегію боротьби з колорадським жуком, хто в Туреччину, де все «олінклюзів», хтось пакує валізу і їде, до рідного Криму чи Карпат, а дехто пакує наплічник.

На минулому тижні спакували наплічники і «небайдужі». Об’єкт був обраний заздалегідь – урочище «Монастирище».

Поблизу села Інгульське (Устинівський район, Кіровоградська область) є наша, українська піраміда. Вчені вважають, що Інгул, що протікає тут, розрізав гранітний щит і на дні каньйону утворився кам’яний острів складений із пласких брил.

Інші ж стверджують, що піраміда – древнє язичницьке капище, місце унікальне і енергетично дуже потужне. Місцеві жителі знають про це місце різноманітні історії і легенди, але зазвичай відповіддю на – «ми йдемо до Монастирище», було – «Там гарно. Тільки гадюк дуже багато».

І так, все по порядку.
Мандрівка традиційно почалась із кіровоградського автовокзалу. Всі влізли до газельки і за 2 години – от він, офіційний початок пішої мандрівки – село Седнівка. За півтори години знайшли місце і почали розтаборування. Розчистили місце, поставили намети, приготували вечерю – просту, але дуже смачну (і як так виходить?). Тієї ночі був неймовірний місяць. І коли бувалі мандрівники пішли спати, новачки ще довго сиділи біля багаття.

Наступні три дні минули у милуваннях соняхами і кукурудзою, Інгулом і курганами (яких, на думку експертів, будо дуже багато), спілкування з природою (пейзажі неймовірні!). Не оминули і фауну (ми – свійську: телятка, овечки, коні; нас – дика: ящірки, комарі, павуки).

Епопеєю мандрівки стало святкування Дня народження Славуні (першої жінки за рідновірським звичаєм) і купання у бурхливих і енергетичних водах Інгулу на Монастирищі (шукаєте природне джакузі? Воно тут!).

Дорога додому вела нас повз Ганно-Требинівку, Сонцеве і спокійну та гарну річку Березівку, берегами якої ми топали наступні 15 кілометрів в напрямку Устинівки. І комфортабельний (як на таку місцевість) ЛАЗ стрімко домчав нас до рідного Кіровограда.

Це була моя перша мандрівка. Для мене вона стала дечим абсолютно новим. Пишаюсь собою – пройшла курс юного мандрівника! І може більшість не зрозуміють мого захвату, але за ці 3 дні: