«Теплі історії до шоколаду» - мед для жіночої душі

Опубліковано . в Культура

Кількість переглядів - 2042

Прочитавши «Теплі історії до кави» перша думка була «і я таке можу написати». І хай не образиться авторка, подумавши, що таким чином упосліджую її талант, чи що маю завищену самооцінку. Можу, але ж не пишу. А Надійка Гербіш взяла і написала вже другу успішну збірку новел - «Теплі історії до шоколаду».

 

 

Як винагороду отримала топ-продажі у книгарні «Є» по всій Україні і сотні задоволених читачів. Точніше, швидше за все, читачок. Адже ця книга, є унікальним для українського книжкового ринку продуктом – легкою і ніжною жіночою прозою з християнським нотками.

 Це та книга, яку приємно почитати перед сном і яка залюбки і запросто поміститься до жіночої сумки. Тут немає жодної крові, детективів чи вбивств закручених у невигадливому сюжеті (хоча, треба бути чесними, українському ринку і такого бракує. Поки що тільки чекаємо власного «месію», який зможе виштовхати з ніші, так званого, іронічно детективу Донцову, Маринину і їх послідовників), немає любовно-еротичних пристрастей у стилі Люби Клименко (і знову приходиться визнати, і такої україномовної літератури нам бракує)… Зате є кохання, дружба, мандри, ніжність, щасливі персонажі, добрі емоції… Все те, чого бракує жінці і не лише їй. Проте, будемо відверті, середньостатистичний чоловік цю книгу навіть не розгорне, подумавши «тю, так то бабське…». 

Книга пронизана часто незвичними для української дійсності іменами. Ніяких тобі звичних Ір і Маш… Тут живуть Сміяни, Карли, Франки, Кароліни, а в крайньому випадку Ярини і Марії. Це ще раз створює ілюзію казки. Тут жінки в’яжуть шарфи коханим і печуть смачні пляцки, ніколи не зморюються від роботи, бо вона їх надихає. Пенсіонери ходять не з торбами і палицями, випрошуючи у водія пільгового місця в маршрутці, а в елегантних хустках і старомодних кашкетах з гідністю чекають свій транспорт. Тут пригощають кавою безпритульних, а від агресивної юрби захищаються усмішкою, подорожують і радіють кожній дрібниці. Будь-які любовні прикрощі завжди складаються на краще, а від дому завжди віє благодатним теплом і затишком.

Чоловічі персонажі завжди варті кохання і ніжні до своїх «дам». Подружні пари не поглинуті рутиною, а повні кохання, піклування і уваги один до одного.

Християнська догма любові до ближнього, до світу, що є часточкою Бога, вихлюпується на читача з кожної сторінки, хоча жодного повчання, моралізаторства чи біблейських цитат ви тут не знайдете.

Все надто солодко і казково. Але як інколи хочеться такого "надто".

Так, це масова література, як і заявляють деякі критики-рецензенти. Проте, це масова література, яку вже давно чекала українська читачка. Будьмо відвертими, мають бути книги, для душевного відпочинку. Хочете «елітарного»? Вперед! Прочитайте «Улісса» Джеймса Джойса і "шліфоніть" Ніцше і Гейзінгою. Проте, навряд після такого вам насняться добрі і кольорові сни, як після терапевтичних новелок, які змушують вдихнути глибше і повірити, що щастя чекає на тебе от-от, за рогом.

Марта Луцька

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити