Ганна Баранова: «Головне не те, з чого прикрасу зроблено, а ідея, яку викладено в матеріалі»
Ганна Баранова – успішний харківський дизайнер прикрас. Вона створює дивовижні, надзвичайно красиві й абсолютно унікальні речі. Це браслети й персні, сережки й намисто, навіть чоловічі запонки є…. Деякі з цих витончених прикрас мені особисто навіть хочеться спробувати на смак )). Авторські роботи Анни можна побачити на різноманітних конкурсах,фестивалях, а також замовити через Інтернет.
Розкажи трішки про себе нашим читачам. Як ти прийшла в цю професію?
Я народилася ще в іншій країні, коли дерева були височенними, а небо – синім-синім, у самому центрі України, але мені здавалося, що всього світу, – у Кіровограді.
А в професію прийшла майже випадково. «Хрещеною мамою» можна назвати мою знайому, для якої якось знадобився незвичайний подарунок. Я довго не могла второпати, що саме відповідатиме її особистості, та як побачила намистину, обв’язану гачком, зрозуміла, що їй треба прикраса. Незвичайна. Ручна. І зробила її. Тепер, звичайно, соромно дивитися на той «витвір наївного мистецтва», але… це було поштовхом вчитися, шукати відповіді на питання, експериментувати та творити. Сподіваюся не зупинятися на цьому шляху.
А чим займалася до цього? Хто ти за фахом?
Перша освіта в мене економічна, але в якийсь момент я зрозуміла, що це не моє.. Декілька років тому нарешті вирішила піти вчитися для душі й закінчила інститут та магістратуру із фаху образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. Отже, тепер це мій справжній фах. І не важливо, що я робила до того. Увесь цей час я мріяла робити саме те, що роблю тепер. І, власне, тепер задоволена своєю долею.
Ти дуже різностороння людина: вишиваєш, в’яжеш спицями, гачком. І це не враховуючи дизайнів сайтів, поліграфічної продукції. Зараз перевагу віддаєш виготовленню прикрас. Кого в тобі більше?
Приємно бути і трохи там, і трохи тут, але… Але найбільше в мені мами. Бути мамою – найголовніша моя робота, а інше – то просто для душі, для розваги та, звичайно, для відпочинку. І саме через ту «мамськість» я не маю останні роки можливості ані в’язати, ані вишивати, тому знайшла собі для душі щось маленьке та компактне – виготовлення прикрас. А сайти вже треба робити, бо якось потрібно свої прикраси показувати світові.
Що або хто вплинули на тебе, коли ти вирішила змінити рід діяльності?
Моя родина: чоловік та син, батько та брат, напевне,- мої найперші та найбільші прихильники. Я дуже вдячна їм за те, що вони є, що мають гарний смак та досвід, що можуть щось порадити або покритикувати. Я щаслива, що вони в мене є, бо вони постійно допомагають та підтримують. Звичайно, найбільше допомагає мій синочок, бо він дуже любить працювати разом зі мною, і хоча він має всього чотири з половиною рочки, йому можна довірити деякі важливі операції. Ґрунтування, розпис, ліплення аж ніяк не обходяться без нього.
Також мої друзі… Я теж дуже рада, що вони в мене є, і вони є саме такі. Є декілька осіб, котрі постійно надихають та підтримують. І якщо виходити із припущення, що людину створюють її оточуючі, то мені дуже пощастило, адже приємно дивитися на тих, хто поруч – щасливих, красивих, впевнених у собі людей, з якими легко творити. Дякую їм!
Чому саме «Кармінум»? (назва сайту – авт.)
Ця назва виникла майже випадково. Я шукала якесь красиве слово, яке знадобилося для реєстрації блога подруги. І в якомусь словнику натрапила на «Carminum», начебто фарба, кармін латиною. І так воно мені сподобалося, що я одразу собі такий блог зареєструвала. Наповнення прийшло пізніше. Спочатку намагалася робити фешн-огляди, навіть мій перший пост Weird Shoes одразу став топовим. Але з оглядами якось не склалося, а в блозі поселилися прикраси. Де живуть донині. Більше я це слово ніде не зустрічала, та й досі не певна, що воно перекладається саме так чи просто навіть існує.
Ти частенько буваєш у Кіровограді. Це приватні приїзди, чи вони якось пов’язані з твоєю творчою діяльністю?
Я дуже люблю це місто. Воно схоже на таке яскраве, іграшкове, де все маленьке, акуратне, симпатичне. Мені подобається його центр, який з кожним днем, з кожним відреставрованим будинком стає все миліший, подобаються його маленькі вулички, його дерева. Навіть небо в ньому якесь інше, яскравіше, менше.
У Кіровограді живе частина моєї родини – мій батько та брат. Тут багато моїх друзів. Як би надовго я не приїхала, завжди маю дуже напружений розклад, бо треба відвідати всіх друзів, кумів та деяких знайомих, вільний час випадає дуже рідко. Але тут я буваю і в справах. Мої прикраси представлено у крамничці подарунків «Аполлон», також намагаюся проводити майстер-класи, зустрічаюся з майстринями, ми обмінюємося досвідом, просто спілкуємося. Кіровоград дуже багатий не тільки на приємних людей ,але й на талановитих, тому кожен приїзд сюди – це справжнє свято.
Знаємо, що в тебе є синочок Дем’янчик…Як творити щось, коли маєш маленьку дитину?
Швидко. Й охайно. Це найголовніші правила творчості для будь-якої мами. Але життя від родини не можна відокремити, то я намагаюся замість відганяти дитину від моєї майстерні, залучати його до роботи. Вчу Дьому деяким простим технікам, дозволяю йому допомагати. Обов’язково розповідаю про реакцію на прикрасу, у створенні якої він брав участь. Мені приємно дивитися, як син пишається своєю роботою.
