Марина Сулима: «Не піддавайтеся спокусі пограти в хворобу, щоб вас опікали та жаліли» (ФОТО)

– Марино, розкажіть, будь ласка, коли з’явився цей метод лікування та звідки він прийшов ло нас.

– Остеопатія – метод лікування, який зараз почав стрімко набирати оберти, хоча з’явився він ще 143 роки тому – в США. Потім метод «завоював» країни Західної Європи, прижився в Росії. До речі, в останній він у 2015 році набув статусу традиційного методу. В Україні ж остеопатія не вважається надбанням офіційної медицини. І це в той час, коли в інших країнах Західної Європи людина перебуває під опікою остеопата починаючи з того часу, коли вона народжується. І ось чому. За статистикою, 70 відсотків майбутніх дисфункцій (розладів у роботі різних органів і систем) виникають унаслідок пологових травм. Остеопат допомагає гінекологу й акушерці їх не допустити або звести до мінімуму несприятливі наслідки пологів. І потім «веде» людину протягом усього її життя.

– А що ще лікує остеопатія?

– Застосування цього методу дає чудові результати при лікуванні гриж, хвороб суглобів і хребта, різних травм, порушень у роботи органів. Остеопатія допомагає зняти стреси, емоційну напруженість, успішно розв’язує проблеми травлення грудничків і гіперактивності дітей….

– Як власне проходе лікування?

– Головний інструмент – це знання анатомії, фізіології та біомеханіки в поєднанні з надчутливими руками спеціаліста з остеопатії, які допомагають виявити защемлення, напруження у внутрішніх органах, суглобах й обережним «пророблянням» проблемних місць їх зняти.

– Схоже на масаж. У чому різниця?

– Це не масаж, бо один із принципів остеопатії – «З увагою до тіла!», і ми обходимося з ним дуже делікатно: не струшуючи, не ламаючи (тобто не докладаючи таких зусиль, коли у тілі хрускіт стоїть). Остеопатія не має нічо го спільного й із біоенергетикою, бо ми не впливаємо на біополя своїх пацієнтів.

– Часто доводиться чути (й на своєму досвіді переконуватися), що багато наших лікарів підходять до проблеми зцілення пацієнтів від недуг неправильно – прагнуть усунути симптоми хвороби замість того, щоб шукати, що дало поштовх для її виникнення. Що у зв’язку з цим думає остеопатія?

– Вона шукає причину. Повірте, це нелегко, адже все в нашому організмі взаємопов’язано. Часом наскільки завуальовано, що непосвяченим ці зв’язки здаються дивними. Ось хоча б такі приклади. Ви знаєте, що неправильний прикус може стати наслідком неблагополуччя в стопі, а біль у коліні не завжди дає коліно?

– Марино, скажіть, чи можна запозичити якісь прийоми з арсеналу остеопата, щоб мати змогу самим допомогти собі при якихсь незначних проблемах зі здоров’ям? Принаймні, в інтернеті наводиться чимало таких порад.

– Вважаю, що лікувати повинен спеціаліст. Користі від «самодільності» – мало, а шкоди може виявитися багато. Та й задумайтеся над таким числом: існує 3,5 тисячі (!) остеопатичних технік. Це говорить наскільки серйозною повинна бути підготовки спеціаліста, щоб із величезної кількості технік вибрати ту, яка підходить найбільше та може забезпечити швидший і кращий результат. Що вже говорити про якесь самостійне лікування?

– А що треба робити, щоб якомога довше не довелося звертатися за допомогою до остеопата?

– Поради – прості. Про них всі знають, але мало хто дотримується. Це – зарядка двічі на день (уранці та ввечері); якщо робота сидяча – фізичні навантаження ще й протягом дня; дотримання правильної постави. Культивуйте позитивне налаштування, не піддавайтеся спокусі пограти в хворобу, щоб вас опікали та жаліли. І успіхів усім на шляху до зміцнення свого здоров’я!

Ольга Бондаренко