Любомир Левицький: «В країні з такою кількістю красивих людей гріх не мати своїх кінозірок»

19 вересня в український прокат виходить молодіжний містичний трилер «Тіні незабутих предків» – стовідсотково український продукт, який знімав український режисер, з українськими акторами, які розмовляють українською мовою, а дія відбувається в мальовничих місцях України – в Карпатах, в Кам’янець-Подільському замку, в Чернівцях.

Коротко про сюжет:
Декілька століть тому в українських Карпатах розгулялися злі духи та інші химери. Тому дев’ять магів – мольфарів – запечатали потойбічну нечисть у Книгу Тіней, на яку поставили клеймо – магічну Згарду.

Наші дні. Згарду знайдено і передано університетові, однак з вини 20-річного студента Вані вона зникає. Після чого на тілах його друзів проступають магічні знаки, і їх життю загрожує небезпека. Дати відповіді на всі питання зможе лише нащадок останнього мольфара…

14 травня відбулася офіційна презентація трейлеру фільму – і це був ефект бомби, що вибухнула. Динамічний, напружений, чіпляє свідомість і викликає нестримне бажання ПОБАЧИТИ.

Досі майже ніхто нічого не знав про зйомки «Тіней». Поки я дивилася трейлер, із сусідньої кімнати причалапала моя мала донька, приваблена інтригуючими звуками, з відкритим ротом подивилася його разом зі мною, і тут у нас відбувся один із найкращих у моєму житті діалогів:

– А що це за кіно?
– УКРАЇНСЬКЕ, – відповіла я в злегка шокованому стані.
– У нас в Україні є таке кіно?……….

А коли зайшла у Фейсбук, вся моя френд-стрічка майоріла цим же запитанням…

«Дивно бачити поєднання голлівудської якості й української мови», – діляться враженнями під трейлером підписники великої вконтактівської спільноти, не оминувши увагою і той факт, що оператором-постановником картини став Марк Еберлі, відомий у Голлівуді роботами над фільмами “Сутінки”, “Небесний форсаж”, “Приречений рейс” та ін.  Частина учасників звинуватила “Тіні незабутих предків” в «американщині», ще частина зауважила, що хай краще буде «як у янкі», ніж «як у русскіх», бо там багно непроглядне, а наймудріші сподіваються, що коли напрацюємо свій стиль, то буде «як в українців».

Мені ж пощастило поспілкуватися з режисером «Тіней незабутих предків» – Любомиром Левицьким (ці соцмережі – просто диво). Любомир – режисер першого українського трилеру «Штольня», гангстерської комедії «Ломбард» та української версії мультфільму «Теркель і Халепа», відомий кліпмейкер (знімав кліпи для Потапа, Віталія Козловського, ЮГО, XS та ін.), а його рекламний ролик для сухариків «Флінт», де репер Серьога каже: «Хто у вас тут головний на районі?», посів друге місце в СНД у номінації «Дебютна режисерська робота».

Коротка передісторія інтерв’ю. Глуха ніч. Виють собаки за вікном у Кіровограді. Любомир Левицький «он-лайн» десь у Києві – він саме займається монтажем фільму, а в проміжках між етапами монтажу паралельно встигає відповідати на мої питання.

– Отже,«Тіні незабутих предків». Назва невипадкова, чи не так? Одразу згадується Коцюбинський зі своїм безсмертним твором, таємничі гори, лісові духи, магія. Що саме надихнуло вас пов’язати сюжет фільму з Карпатами?
– Я народився й виріс у Карпатах, тому гори є для мене чимось набагато більшим, ніж свіже повітря та ліс. А коли шукав назву для кіно, яка б вказувала на карпатську міфологію, то натрапив на книжку Коцюбинського. Виявилося, що ми з ним народилися в один день – 17 вересня. Я подумав, що це недаремно, і вирішив пов’язати назву фільму з Коцюбинським.

Але фільм Параджанова «Тіні забутих предків» та мій фільм не мають між собою нічого спільного, хіба тільки одну із локацій, де проводились зйомки. Що за локація – побачите в кіно.

– На яку вікову категорію розрахована стрічка? З трилеру постає враження, що реально буде страшно…
– Цільова аудиторія – це молодь від 17 до 35.

– Часто голлівудські молодіжні фільми легкі й поверхневі, розраховані на поп-корн, спецефекти й захоплення зовнішньою картинкою. Чи ставили ви за мету наповнити фільм якоюсь ідеєю, яка б лишилася в глядача і після перегляду?
– Якщо чесно, стояло завдання зробити саме такий легкий «поп-корн»-фільм, який буде нести більше розваги, ніж високоінтелектуального змісту. Це пов’язано з моїм бажанням розвивати український кінобізнес та молоду аудиторію. Цей жанр існує у всьому світі, і люди звикли його таким бачити. Проте я прагнув також через молодіжну жанрову історію відкрити Карпатську легенду, та і в цілому нашу міфологію. А щодо ідеї… Вона закладена на самому дні картини, і хто захоче, той обов’язково її побачить.

– В епізодах фільму з’являються такі знаменитості, як Ольга Сумська, Костянтин Лінартович, Ольга Фреймут. А от головні ролі зіграли Дмитро Ступка (син Остапа Ступки), який ще тільки починає свій шлях у кіно, та інші молоді актори-початківці. Не було спокуси запросити на головну роль зірку більшого масштабу?
– У мене є мрія відкрити декілька українських кінозірок, на яких аудиторія реально хотіла б піти. А це можливо тільки, розкручуючи їх у подібних проектах. В країні з такою кількістю красивих людей просто гріх не мати своїх кінозірок.

– Ви самі вірите в потойбічні речі? В силу заклять?
– Так. Містика завжди мене вабила – ще змалку я вірив у потойбічні сили та енергії. І намагався осягнути всю складність Господнього творіння. А атмосфера Карпатських гір тільки допомагала розвитку. Закляття – це набори слів, які, стоячи в певному порядку, є ключами. Все залежить від того, в який час та з якою думкою промовити ці слова.

– Інколи доводиться чути, що при зйомках містичних фільмів трапляються якісь загадкові випадки й зі знімальною групою. У вас було щось подібне? Ніхто вас у тих дрімучих лісах не лякав? ))
– Був випадок під час знімання нічної погоні. Посеред 40-кілометрової лісової смуги, де ніхто не живе, на дорогу з лісу вийшла постать у білому. Спочатку ми всі подумали, що то місцевий житель. Але потім очі істоти спалахнули від світла фар, вона скочила на чотири ноги й метнулася в ліс із нелюдською швидкістю. Це бачила вся знімальна група. До ранку всі знімали без розмов…

– Ваш фільм – завершена історія чи має місце шпаринка для продовження?
– Легенда, за мотивами якої ми написали сценарій, є набагато глибшою, ніж ми можемо відкрити в даному фільмі, тому є можливість її розвивати в іншій історії. А якщо фільм отримає великі касові збори в Україні, то голлівудські студії будуть зацікавлені перезняти фільм, тобто зробити рімейк уже з великим бюджетом та голлівудськими зірками.

– Чи вистачало коштів на всі задумки? І як вдалося втиснутися в доволі скромний бюджет картини?
– Бюджет картини змінювався та доповнювався протягом виробництва, оскільки траплялися форс-мажори, які завжди все ламали. Бюджет фільму і справді є дуже маленьким, але ми старалися це не видавати, адже для глядача не важливо, скільки потрачено, головне – якість.

– Як ви вважаєте, чому в сучасній Україні так погано фінансується кінематограф? Сербія, яка в 4 рази менша, має своє кіно і свого легендарного Кустурицю, а в нас… Вам не здається, що розвиток цієї галузі гальмується штучно?
– Насправді останніх два роки держава почала фінансувати фільми як молодих, так і старших режисерів та продюсерів, і сьогодні немає проблеми в державній підтримці. Проблема – в сценаріях та хороших продюсерах. Минулого року я зняв фільм «Ломбард» – гангстерську комедію в стилістиці Гая Річі, і це сталося якраз при підтримці держави. В головних ролях Павло Піскун з театру Франка, та Денис Нікіфоров, відомий глядачу за фільмом «Бій з тінню». Фільм вийде в прокат також цієї осені, дата ще невідома, але в Інтернеті вже є тизер фільму.

– Хто з режисерів мав на вас найбільший вплив?
– З самого дитинства я захоплювався Стівеном Спілбергом, і вже коли почав знімати кіно, він не перестав бути для мене зразком для наслідування. Це просто неймовірно розумна та підприємницька людина. У нього і справді є чому повчитися. Маю ціль колись попрацювати з містером Спілбергом як із продюсером.

– Які проекти плануєте в майбутньому?
– Хочеться зануритись в якісь пригоди з містикою. І на цей раз щось має бути обов’язково пов’язане з українськими фортецями. Щось на зразок Індіани Джонса.

– Хай вам щастить у всіх ваших творчих задумах! Я щиро вірю, що прийде час, коли амбітним молодим людям, які мріють стати акторами і актрисами, не доведеться виїжджати за кордон, а вони зможуть реалізувати себе тут, в Україні.

«Перестань жалітися на свою країну. Просто роби свою роботу добре, тому що ти і є країна», – це запис на стіні Любомира Левицького.

Моя робота була переконати вас, шановні читачі, що на фільм «Тіні незабутих предків» таки варто буде піти в кінотеатр. І не тільки тому, що це український фільм, а тому, що це фільм якісний і цікавий. А ще тому, що його знімали хороші люди, без усіх цих, знаєте, зірок на лобі. Бо ж існує древнє повір’я: якщо людина, досягнувши певного успіху, не закриває своє серце для спілкування з журналістами по ночах, то вона продовжує творчо розвиватися і досягати все нових і нових висот.

Хай буде з вами сила, Любомире.

Спілкувалась Надія Паливода