Грета Агафонцева про забуту традицію ведмедів Тедді у Кіровограді

«Ведмедика, якого ми будемо виготовляти, я називаю ручним, бо його можна пом’яти, його можна взяти за вухо, дати дитині. Ми виготовлятимемо іграшку із льону, який є символічним матеріалом для Україні, але разом з тим я познайомлю дітей як шиються ведмеді із спеціальних тканин, познайомимося із технікою крою, вивчимо як правильно обробляти шви» – розповідає Грета Агафонцева.

Про особливості виготовлення ведмедиків Тедді, історію їх появи та необхідні для іграшки матеріали Грета із задоволенням погодилася розповісти журналістам «Гречки».

• Розкажіть про історію Тедді. Незважаючи на те, що це досить популярна іграшка у світі, історію її появи, думаю, знає небагато.

– Започатковувачами техніки Тедді були, звичайно, американці. Був чудовий президент Теодор Рузвельт, який приїхав у штат Міссісіпі у справах, але один день вирішив присвятити мисливству. Єгері спіймали спеціально для нього маленького самотнього ведмедя, прив’язали його до дерева і запропонували Рузвельту таким чином пополювати. Теодор Рузвельт категорично від цього відмовився, після чого американці дуже цим перейнялися і подумали, що якщо він так ставиться до тварин, то наскільки доброзичливо і трепетно він ставитиметься до них.

Після цього емігрант із Росії у своїй свічковій лавці виставляє маленьку іграшку, що зшила його дружина. Це був американський чорний ведмідь, поруч кладе газету з карикатурою, яку вже надрукували папарацці, де Рузвельт з рушницею бігає за ведмедиком, і називає його Теодором. Згодом цей же емігрант напише Рузвельту листа, де попросить назвати виготовленого ведмедя зменшено-пестливим ім’ям – Тедді. Таким чином з’являються перші ведмеді-іграшки з цим іменем, які мають дуже великий попит й успіх.

У тому ж році Ріхардом Штайфом робиться ведмідь, дуже схожий на тих, яких він бачив у цирку. Вони його настільки надихнули, що він вирішив зшити іграшку. Згодом разом із своєю сестрою, яка була інвалідом, він створює майстерню, яка в результаті переросте в дуже велику фабрику, яка існує, між тим, і до сьогодні, і займає передові позиції. Вони запатентували своїх ведмедів, зробили фірмовий знак. Один із найпопулярніших у світі ведмедів, зроблених фабрикою Штайфа, була виготовлена іграшка для Миколая Романова, який подарував ведмедя Альфонсо своїй доньці Анастасії. Нині це вже антикварний ведмідь, який знаходиться у приватній колекції.

• Нещодавно була виставка печворку, лялькових ковдр, де були представлені і виготовлені вами іграшки у техніці Тедді. Якусь реакцію на свої іграшки чули, бачили?

– Більше всіх звісно сподобалися усім мої щури, які на московській виставці взяли два призових дипломи, і які там і залишилися жити. Ведмеді теж сподобалися, особливо мініатюрні. Ну в Кіровограді це взагалі трохи в новинку, тому що… ну не докотилося, мабуть, іще. А в Києві це більше розповсюджено. Київські магазини і підприємства і самі майстри, які виготовляють ведмедів Тедді, вони якось вже розуміють, що це така річ, яку можна принести додому, подарувати дитині, це тепло, зручно, енергетично позитивно; бо я ще не бачила жодного теддіста, який був би злим чи каверзним – вони всі, зазвичай, доброзичливі і чудові люди.

• Коли у вас вперше з’явився ведмедик Тедді?

-А в мене не ведмідь був. Перше, що мене попросив зшити у такій техніці мій син, був котик. Я його звісно зшила і зрозуміла, що за ним підуть й інші іграшки, і подумала: « А чому б і ні?» Коли я вперше прийшла на київську виставку в «Арсеналі», то в мене просто відпала щелепа, я дивилася на усе з квадратними очима і думала, що ніколи таке сама не зроблю. А зараз думаю, що люди дивляться на мої роботи і думають так само. Насправді нічого ж непереборного, нездоланного немає?!

• Звідки взяли інформацію про техніку Тедді? Це був інтернет, майстер-клас чи просто спритність рук?

– Від себе. Так як мій тато був військовослужбовцем, в нього як і у всіх військових був тривожний чемоданчик, де були шкарпетки, шоколадки, консерви, запасні сорочки. Мене найбільше цікавили, звісно шкарпетки, тому що в мене була лялька, яка постійно впісювалася. І їй, звичайно, постійно треба було міняти штанці. Так от, я взяла з десяти пар шкарпеток по одному, обрізала ступні і зшила десять різних повзунків. На це мій тато був звісно невимовно радий, адже коли йому треба було перевдягти шкарпетки під час чергової тривоги, він отримував величезне розчарування, бо ж усі вони були різнокольорові.

До чого я веду?! Як і всі дівчата, я потроху підшивала, я дивилася що роблять інші і мене як людину, в якої є стільки інфантилізму та негативізму дитячого, мені весь час хотілося робити те, що не робить ніхто. І от я почала робити такі незвичайні речі: першою для конкурсу я зробила міль, а не ведмедя, у техніці Тедді.

• Які етапи проходить іграшка теддіста під час її виготовлення? 

– Спочатку ти думаєш, що хочеш зробити. От подумала, і все те в тебе в голові застрягло. Не знаю як хто, а я це все переношу ще на папір, тобто я його малюю, а вже потім роблю. Потім це усе я можу наприклад зліпити із скульптурного пластиліну, потім перенести на тканину, потім зробити чорнову відшивку, а аж потім тільки зробити професійну відшивку із чистих тканин. Професійний ведмідь шиється із махеру – тканини, яка не тягнеться по дольовій чи поперечній нитці, і в яку вживлюються спеціальні ворсини різної густоти. Плюс у ньому всередині є спеціальне суглобове кріплення, яке дозволяє ручкам, ніжкам і голові рухатися.

Якщо ведмедя робити повністю вручну, без машинки, то я його можу зробити за 2-3 дні. Але все залежить від того, наскільки повністю обдумана ідея і набита рука. Викройки доступні в Інтернеті, проте чужих я зазвичай не використовую, вони є у спеціальних професійних журналах, спеціалізованих сайтах. Викройка залежить і від того, з якою ціллю виготовляти іграшку: для конкурсу використовувати існуючі лекала взагалі неприпустимо, це має бути оригінальна авторська ідея.

Після закінчення майстер-класів, Грета визначить ведмедя, над яким маленька майстриня працювала найплідніше, і подарує професійний набір для виготовлення ведмедиків Тедді. Усі виготовлені під час занять іграшки, що проходитимуть щодня з 11 до 14 години, запевняє Грета Агафонцева, будуть представлені відвідувачам бібліотеки у вигляді виставки.