Левко Лук’яненко: “Вступ до партії влади – перехід на бік ворога”. Ексклюзивне інтерв’ю(ФОТО,ВІДЕО)
Нещодавно до Кіровограда завітав відомий громадський діяч, дисидент, людина, яка протягом усього життя докладала всіх можливих зусиль для проголошення нашою державою незалежності. Письменник, політик, людина-легенда… Кіровоград відвідав Левко Лук’яненко.
Вочевидь, організатори приїзду не надто розраховували на масовість події, тож презентація двох нових книг Лук’яненка відбувалася при майже порожній залі підвального приміщення Кіровоградського краєзнавчого музею.
Левко Григорович багато говорив про політику, активну молодь і боротьбу, проте найцікавіше журналістам «Гречки» випала нагода почути пізніше, коли Левко Лук’яненко дав ексклюзивне інтерв’ю нашому виданню.
Про літературу та політику, тривалі ув’язнення та специфіку життя на зоні, стосунки між людьми та вічну боротьбу за незалежність України, про ставлення до святкування 9 травня та про найближчі плани непересічного громадянина нашої країни читайте далі:
– Пане Левко, на кого здебільшого зорієнтовані ваші книги?
– Безперечно, що це не для дітей, а для молоді. Ви знаєте, я би дуже хотів щоб молодь, студенти читали такі книжки, бо там є правдивий опис людей і обставин, у які вони потрапляли. Переважно, це воїни УПА, але там є постаті вже пізнішого часу – шістдесятників. Різні постаті, різні образи, якими представлена вся Україна, і люди, які боролися проти деспотичного режиму за незалежну Україну.
– Що має молодь зрозуміти, прочитавши цю книгу?
– Я хотів би, щоб молодь зрозуміла, що вона народилася на землі, за незалежність якої боролися українці споконвіку і добилися її в 20 столітті. Тими стражданнями, що в книзі описані, самовідданою боротьбою за незалежність вони наближали цей день. Сама по собі незалежність є надзвичайно великою цінністю. За цю ідею люди боролися, потім у концтаборах були, терпіли, помирали…
Тобто я хотів показати велич, найвищу в світі ціну національної ідеї своєї державності. Я хотів би, щоб вони взяли з цієї книжки, наскільки цінно бути незалежною державою, наскільки ця ідея дорога, що за нею багато людей йшли і не шкодували свого життя, і стрілялися, і воювали… Щоб люди цінували незалежність, яку ми зараз маємо, і розуміли, що це умова, яка може забезпечити кращий розвиток людини і краще життя.
– Вам здається, що незалежність не цінують?
– Є знача частина громадян України, які не знають історію і не цінують національну ідею, національну свободу. Бо справді, проголосили незалежність, життя погане, і вони кажуть – «Нашо нам така самостійність?» А в Радянському союзі було ніби краще жити. Ну краще чи ні – то таке діло, справді перехідне життя далеке від ідеального. Але цінність незалежності – це свобода нації. Для людини дорожче що – шматок хліба чи свобода? Свобода – бо свобода дає можливість взяти до рук лопату і зробити собі кусок хліба.
– Скільки разів Вас позбавляли волі за «антисовєцьку» діяльність?
– Мене осудили двічі, і двічі я відбував покарання. Перший раз смертну кару замінили на 15 років, і я їх відсидів. Перші чотири томи спогадів – це саме той період. Друге ув’язнення пов’язане з Гельсінською групою. Мене засудили на 10 років ув’язнення та 5 років заслання. Тюрму я відбув, а заслання скоротили.
