Левко Лук’яненко: “Окупаційну владу, яка душить народ, терпіти не можна!” Ексклюзивне інтерв’ю(ФОТО)

– Розкажіть тепер про другу книгу, ви менше уваги приділили їй під час презентації.

– Книга «Де ти, доле України» – це історико-філософські роздуми про долю української нації. Мета, яку я ставив перед собою – показати всю складність історичного процесу, пов’язаного з Україною. Ну по перше, що українська нація ні звідки не прийшла на територію, на якій розселений український етнос. Наша нація формувалася тут від найдавніших часів і є корінною, а пращури дали людству початки цивілізації: освоїли коня і віз, винайшли лук, стрілу і так далі. Тобто українська територія мала вплив на формування людського мозку. І українці багато що винайшли і багато з того поширилося у світі.

– Що в найближчих планах Лук’яненка-письменника?

– Я запланував на найближчий час видати збірку статей. Був час, коли я писав щороку статті, в яких узагальнював пройдений Україною шлях. Частину з них я вже друкував у книжці «Народження нової ери». Але багато лишилося, тож хочу підготувати збірник статей.

Я не думаю, що це буде дуже велика книжка, але той, хто цікавиться історією, буде бачити складність боротьби від 90-го року . Бо коли ходиш зайнятий сьогоднішніми справами, то минуле якось примітивізується і спрощується, а той, хто хоче зрозуміти глибше той період, який Україна пройшла, знайде в тих статтях багато цікавого.

Це не просто узагальнюючі аналітичні статті, там є відповіді на події, а події були різні. Ну наприклад, Росія бомбардує Чечню – їх просто нищать – це звичайний геноцид, бо там застосовують зброю, яка тих чеченців видушує, як попало. І от ставлення українського громадянства. Ставлення Кучми: він схвалює те, що робить Росія. А Українська республіканська партія, яка послідовно стоїть на позиціях права нації на самовизначення і визнає право Чечні на вихід із Російської імперії, створення незалежної держави – ні. Ну я написав статтю про це – «Привітання чеченцям».

От такі різні події, а вони мають важливе значення.

Тепер Верховна рада. Через то, що в ній було багато комуністів, вони провели закон про боротьбу з тероризмом. Це надумана тема – в Україні немає тероризму! А терористами Росія називає чеченців. Це не тероризм – це боротьба за незалежність з точки зору прав нації на самовизначення! Єдина критерія – міжнародне право, яке це так формулює. Тому позиція яка? Або ти підтримуєш імперію – тоді ти проти чеченців. Або підтримуєш норму міжнародного права – тоді мусиш засудити Росію і вона має відпустити Чечню.

Різні такі речі виникали, багато різної тематики в тих статтях, і я думаю, що дуже корисно буде, коли якась молода людина візьме і ті статті прочитає.

– І наостанок, що б ви побажали теперішній молоді?

– Я би побажав українській молоді такі речі: зрозуміти, що кожен і з них є по суті унікальним творінням, а з іншого боку – він узяв очі, ніс, лоб, руки, ноги і все інше у свого батька і матері. Що антропологічний склад української нації – це надзвичайно стабільна величина, яка не міняється протягом 1250 років. Отже, ти сьогоднішній несеш риси своїх попередників – батька, матері тощо. Темперамент ти взяв у свого батька і матері. Тобто ти є продовжувачем тих людей, хто тебе народив, бо знай, що наскільки ти будеш любити своїх попередників, то так будуть любити і тебе. По принципу справедливості. Якщо ти їх зневажаєш і недооцінюєш і думаєш, що вони дурні, то так будуть дивитися твої діти на тебе. Так от, зв’язок поколінь – є надзвичайно важлива річ.

І тому треба знати, що в проблемі будівництва держави кожне покоління робить маленьку часточку. Держава будується багатьма поколіннями,тому треба відчувати цей зв’язок і розуміти, що на твою долю випало зробити всього два кроки. Наступні покоління зроблять ще два. Нація і держава – така грандіозна справа, що її творять багато поколінь. Будь чесним творцем у той період, коли тобі Господь відвів бути на землі цієї нації.

Записав Валерій Лебідь

Фото автора