Мені нічого не шкода для наших захисників – найстарша волонтерка Знам’янки
У свої 90-ті Євдокія Кохно, найстарша волонтерка Знам’янки, Кіровоградської області, повна енергії та завзяття.
Хоч її життя складалося з випробувань та труднощів, вона має добре та чуйне серце. Як говорить сама Євдокія Семенівна: «з мого життя можна написати книгу», повідомляє “Комора”.
– А як розпочалася Ваша волонтерська діяльність у ГО «Знам’янське об’єднання «Майдан»?
– Ще в 2014 році по телевізору почула, що потрібні волонтери для підтримки української армії. Я вирішила допомогти чим зможу. Я звернулася до Наталії Соболевої, яка є моєю сусідкою, членом ГО «Знам’янське об’єднання «Майдан» та помічником депутата міської ради Наталії Тишкевич. Потрібні були теплі ковдри – це і була моя перша допомога. Потім віддала речі покійного чоловіка і допомагала консервацією та продуктами. Також дізналася, що потрібні солдатикам подушки і пошила вісім штук. Гроші давала. Мені нічого не шкода для наших захисників!
– Ви знаєте, що таке війна зі свого власного досвіду. Як Ви пережили ці страшні воєнні часи?
– Мого батька вбили 8-го березня 1942 року в Донецькій області. Нас з мамою вивезли до Сталінградської області, де ми прожили три роки. Було дуже важко, усі харчі відправляли до фронту, а ми їли «віялку» – це відходи від збору зерна комбайном, тобто погане зерно з травою та землею. Жінки збирали його і варили у великих котлах, в яких земля осідала на дні. Тому кожен намагався насипати собі першим. Ми, молоді дівчата, робила на тракторах днями і ночами, бо не було заміни. У 1944 році повернулися до Онуфріївки, нам не було де жити, бо квартиру забрали.
– А коли переїхали до Знам’янки?
-В 1962 році з чоловіком та сином переїхали з Онуфріївки до Знам’янки. Мене запросили працювати бухгалтером до міліції. Так і працювала там 37 років. Всього маю 44 роки стажу.
Євдокія Семенівна має сина Сергія, який мешкає в м. Кропивницький. Онук Андрій зі своє сім’єю вже як рік живе у США. На питання, чи є у неї секрет довголіття, відповіла: «Мабуть це природа». У своєму поважному віці захоплюється читанням романів і часто ходить до бібліотеки. Може прочитати 4-5 книг за тиждень: «Раніше у мене не було часу читати, а зараз наздоганяю втрачене».
Наталія Хандусенко
