Оксана Червоная про те, як виникла Армія SOS у Кіровограді

Координатором руху є Оксана Червоная – директор книгарні. Допомагати “армійцям” долучились і кіровоградські полігарфічні підприємства, місцеві ЗМІ та прості кіровоградці. “Гречці” випала нагода поспілкуватися з Оксаною. Просто в робочій обстановці, посеред купи книжок і дитячих малюнків, що назбирали для військових, підрахунків сум, що вдалося зібрати на бажаний тепловізор…

– Розкажіть, раніше займалися благодійністю?
–У рамках різних проектів допомагали, і від себе. Відкриваєш “ТСН-допомога”, знаєш, що є якісь там 200 гривень, то і перераховуєш на карту. Може комусь допоможе, врятує. Чого жаліти?

Завдяки проекту Армія SOS я познайомилась з дітьми із реабілітаційного центру. У них дитинство було не безхмарним, а в деяких навіть жахливе, але діти переповнені любов’ю до України. Вони малювали для військових, частину малюнків ми вже відправили, частина ще залишилась. Кожен їхній малюнок наповнений любов’ю, хоча багато з них взагалі не знали ніколи що це таке. Але нашу дружбу не можна назвати благодійною, це просто дружба. Благодійність для мене – це підшефство, забезпечення з великої літери і контроль за цим забезпеченням.

– Як виникла Армія SOS? У вас на Сході хтось зі знайомих чи близьких воює?

Як виявилося на Сході є наші знайомі. Ми про це дізналися вже потім, коли почали контактувати з усіма.

Армія SOS виникла від безвиході, в якій ми опинилися. Ми розуміємо, що маємо якось допомогти, але ми не можемо нічого зробити, бо ми такі маленькі і від нас начебто нічого не залежить. Я почала ходити усюди, питати до кого можна приєднатися. Як виявилося у Кіровограді такого єдиного координайціного центру немає. У Києві, Миколаєві, Дніпропетровську теж є осередки, які називаються Армія SOS. Я спочатку на їхні карти клала гроші, бачила їхні звіти, що вони бронікі тисячами купили, ліки, приціли відправили…Я така, що готова приєднатися до когось, хто цим займається, день і ніч щось пакувати, прати, відправляти. Потім набралась сміливості позвонити координатору їхнього руху, сказала, що готова бути його правою рукою у Кіровограді. Домовились, що тут візьмемось за господарське забезпечення військових 3-го полку, який мережа Армії SOS теж взяла, як-то кажуть, під крило, допомагали їм в основному технікою – рації, тепловізор, приціли.

– Чи підключились до вас інші підприємці? Скільки активістів у кіровогрдській Армії SOS?
Усього таких, у кого палають очі, сім чоловік. В основному знайомі, друзі. Підприємці вже втомилися від постійного “Дай”. Просять щось, то звісно намагаються допомогти. А бізнеса ж ніякого: оренду у цьому місяці відбили та і добре, чекаємо наступного місяця. Прибутку ні в кого немає. Тому коли ідеш до підприємців, просиш, вони дякують за інформацію, просять рахунок і все, далі цього не йде. А зі звичайними людьми простіше спілкуватися, бо багато з них ніхто ще не займався благодійністю.

Оксана розповідає, з самого початку пішли до командування військової частини. Мовляв, що найбільше потрібно? Сказали, що тепловізор. Вирішили збирати кошти на нього. Через місяць його вдалося купити. Наразі розпочали збір коштів на другий тепловізор. Решту всього, що потрібно, питають у самих військових.

– Оксано, ви контанктуєте з хлопцями. Що просять передати?
-Вони дуже скромні. Коли питаю що їм треба, то, розуміючи як тут все збирається, відповідають, що в них все є. А коли питаєш типу: “Є сигарети – відправляти?” То вони одразу: “Треба, відправляйте” (Сміється- Авт). Вони зараз курять усі, по 2 пачки в день скурюють, то це ж на одного на тиждень блок сигарет іде. Математика ж не складна. Так само з чаєм чи тушонкою, чи ще з чимось. Тобто коли вони розуміють, що воно вже все зібране, а питання лише в тому чи треба воно їм, то виявляється, що їм і те треба, і те. Вчора (розмова відбулась минулого тижня напередодні вихідних- Авт.) ми, наприклад, розмовляли з тими, хто в лісі перебуває під Донецьком. Питаєм чого немає, а вони “Та нічого немає”. Виявляється вони навіть елементарного не мають – палатки, клейонку натягнули і сплять на землі. А літо ж яке цього року?!

– А люди що переважно несуть?

-Несуть по троху і різного. Роблять мікс і несуть в пакеті: наприклад, пару рулонів туалетного паперу, пачка цукру, 2 банки тушонки і дві пари носків. Днями молодь між собою зібралась грошима, скинулись і принесли солодке – 2 ящики з печивом і цукерками. Ми коли вчора почали розкладати пакети, то виявилось, що з одного пакета рулон паперу, з іншого, з одного коробку чаю, з іншого взяли і вже по коробці і того, і того вийшло. А там ще ящик консерв, кави чи тушонки виходить. І у всіх приблизно одних і тих же фірм (Сміється – Авт.). Гроші важко збирати, а людям легше, коли вони несуть дрібниці. На карту менше кладуть. Там за весь час, за півтора місяці, лише 1260 гривень назбирали. В основному приходять у магазин і дають гроші. Ми їх у журнал записуємо, пишемо суму яку дали і даємо на підпис. Одні просять їх не записувати офіційно, ми їх тоді анонімами пишемо, інші просто ім’я кажуть…

– Є якісь складнощі при передачі речей кіровоградцям?

Ми зараз використовуємо один із способів передачі речей. Поки все виходить. Розкривати карти не будемо, бо під час війни такі речі розповідати не варто.

Зараз активно розпочали збирати гроші на другий тепловізор для військових із Кіровограда. Допомогти активістам можна перерахувавши гроші на картку Приватбанку 5168 7420 1159 3740, або залишивши їх безпосередньо у магазині. Також Армія SOS шукає волонтерів, які допоможуть поширювати інформаційні листівки щодо місця збору речей для військових, контактів коорлинаторів Армії SOS у Кіровограді.
Спілкувалась Світлана Дубина