Олег Чорний: «Щоб бути на передовій, я зрікся звання підполковника і став звичайним солдатом» (ФОТО)
Олег Чорний, прихильник ВО «Свобода» зі Знам’янщини пішов на фронт добровольцем. До цього все своє життя працював у органах внутрішніх справ. Зараз – рядовий 95 окремої аеромобільної бригади. У жовтні 2014 року Олег брав участь у парламентських виборах як кандидат у народні депутати по 100 виборчому округу. Після виборів пішов добровольцем на Східний фронт.
– Друже Олеже, відомо, що тобі довелося скласти погони підполковника міліції, щоб влитися до лав ЗСУ.
– Так. Для того, щоб бути на передових позиціях, я зрікся звання підполковника і став звичайним солдатом. Вважаю, що в такій якості принесу більше користі. Не можу відсиджуватися й керувати, коли йде таке жорстоке протистояння з зовнішнім ворогом.
– Зараз часто чуємо, що після війни хлопці з передової підуть на Київ витрушувати зрадників з їх зручних крісел. Чи є такі настрої у твоїх бойових побратимів?
– Щиро кажучи, серед вояків ЗСУ хлопців з такими думками дуже малий відсоток. Звісно, невдоволення є, і воно виривається назовні. Але ми всі розуміємо, що «витрушувати» слід законними методами. Знову ж таки, набагато ефективнішим було б міняти владу шляхом правильного вибору. Цього права у суспільства ніхто й ніколи не відбирав. Треба просто цікавитися передвиборчими програмами справжніх патріотів, а не голосувати «за картинку». Тоді потреба чергового болючого повалення влади відпаде сама по собі.
– Олеже, розкажи коротко про військові будні рядового солдата.
– Насправді війна позбавлена отієї романтики, що ми її бачили на телеекранах впродовж «совєцької» минувшини. Життя солдата складається з чіткого виконання поставлених завдань і короткого відпочинку. Кожна вільна хвилина є засобом набратися сил для боротьби. Кожна вільна година витрачається на сон. От і всі будні.
– Що скажеш про забезпечення війська? Чи надає держава потрібну підтримку армії?
– Слід завважити, що забезпечення продовольством та предметами першої необхідності є цілком пристойним. Маємо сухпайки, ні дня не проходить без гарячої їжі. Формою ЗСУ теж забезпечені. Нарікати на державу у цьому плані не можемо. Солдати не шикують, звісно, але ж ми воювати сюди приїхали, а не відпочивати на лоні природи.
– Як вважаєш, чи може зміна настроїв жителів східної України на проукраїнські наблизити завершення війни? Чи вірять вони й досі у міф Новоросії?
– Ні. Росія не відступить зі своїх позицій. Але й люди тут налаштовані проти нас, і то не дивно: російське телебачення й пропаганда здатні буквально стерти зі свідомості адекватні думки. Насправді тут розуміють тільки силу. Мирні перемовини проводити поки немає з ким. Рішучих військових кроків не робить жодна зі сторін.
– Тобто мир для України ще задалеко?
– Поки цьому всьому кінця не видно. Навіть після рішучого наступу і перемоги українських військ треба буде проводити якісь перемовини. Питання в тому, з ким говорити. Ватажки ДНР і ЛНР до адекватної бесіди не визріли. А поки, звісно, війна. З усім болем, смертями і димом, без романтики і прикрас.
– Ти брав участь у парламентських виборах 2014 року. Чи є бажання балотуватися на виборах місцевих?
– Такі думки є. Вважаю, що перемога над московітами неможлива без подолання ворога внутрішнього, яким є корупціонери та зрадники інтересів України. А для цього потрібно йти до влади. Можливо, навчені попередніми помилками, українці хоч зараз зроблять адекватний вибір.
– Вважаєш чинну владу неспроможною подолати кризову ситуацію в країні?
– Перш за все, слід сказати, що влада є саме такою, якої заслуговує народ. Українці, засліплені феєричними обіцянками, помилилися у виборі двічі: спочатку на президентських виборах, а тоді на парламентських. Внаслідок цього на плечах Революції Гідності до влади прийшли ще більші хабарники і мерзотники. Таким не під силу зламати корупційну систему, бо вони самі є її ланками. А прості люди, врешті, підтримують систему тим, що й далі продовжують вирішувати левову частину своїх проблем, даючи хабарі. Маємо замкнене коло, адже корупціонер – не тільки той, хто бере хабар. Не менша провина тих, хто «на лапу» дає.
– Покладаєш відповідальність за свавілля у владних кабінетах на народ?
– Більше так, ніж ні. На жаль, українське суспільство потребує ретельного лікування. Для цього шляхом просвітництва слід міняти уявлення переважної більшості людей про гідне життя у вільній країні. На жаль, багато серед нас таких, що просто кидаються на красиву картинку, яку дають заангажовані медіа. Я вже не говоритиму про тих, хто свій голос здатний продати. Боротися за волю і мир слід на всіх фронтах.
Прес-служба Кіровоградської обласної організації ВО «Свобода»
