Школяр з Кропивницького розповів, як потрапив до «Школи успіху» братів Кличко (ФОТО)

Цьогорічний проект проходить вшосте. Організатори заходу збирають підлітків, які можуть і прагнуть змінити світ на краще. Під час безкоштовних десятиденних тренінгів «ШУ» допомагає їм розвинути лідерські якості та розкрити розумові і творчі можливості.

Хлопець розповів «Гречці», що після відвідин табору він по-іншому став дивитися на життя та почав вірити, що з мріями можна досягти вершин.

На спілкування школяр прийшов зі своєю прийомною мамою Юлією, яка й була модератором його поїздки до «ШУ». У сім’ї Холодовських п’ятеро дітей, Володимир та його менший братик вже п’ять років проживають у родині. 

– Як ви подавали заявку для конкурсу «Школа успіху»?
«Дізналися про конкурс до літнього табору на вашому сайті, буквально за п’ять днів до закінчення терміну подачі заявок, – розповідає мама Володимира Юлія, – Всього було 1043 заявки, ми увійшли до сотні. Це школа для талановитих дітей, які прагнуть чогось досягти у житті. У одному з інтерв’ю директор заходу Аліна Носенко сказала, що школа організована для тих, кому це необхідно. Почувши ці слова, ми повірили у власні сили і Вові це дійсно потрібно. До заявки на участь треба було зняти відео про себе та підготувати проект на соціальну тему».

– Володимире, розкажи про ідею створення проекту?
– Соціальний проект має назву «Моє місто для мене». Він передбачає створення сайту, де кожна людина з інвалідністю може намалювати свій власний маршрут до кіно, магазину, школи чи лікарні. Волонтери з допомогою роликів та білбордів поширили б цю карту як інформаційну кампанію, а потім допомогли зняти всі перешкоди для людей з інвалідністю. Я часто їжджу містом на велосипеді і не уявляю, як можна не бачити навколишнього світу через перешкоди. Ось так цей задум і виник.

– Як проходив відбір учасників?
– Взагалі, заявка на участь досить обширна. Спочатку з 1043 учасників відібрали триста, я себе побачив у списку і, як кажуть, стрибав від радості. Потім зі школи повідомили, що телефонуватимуть кожному з трьохсот учасників. Коли мені зателефонували, поставили три запитання – чому саме я маю бути учасником школи, щоб хотів змінити в минулому та що очікую від школи успіху, а вкінці розмови ще поцікавилися, чи знаю я про ООН. Вся сім’я чекала дня оголошення результатів. А коли я дізнався, що проходжу як учасник – чесно, емоції, зашкалювали.

– Опиши свій перший день перебування у таборі.
– 23 червня я приїхав до Києва, де учасників на автобусах відвезли до «Пущі-Водиці». Цього року склад табору поділили порівну – 50 дівчат та 50 хлопців віком від 14 до 16 років . У перший день перебування в таборі я познайомився з учасниками в досить незвичний спосіб – кожен зі свого міста мав привезти камінець і у школі розповісти легенду, пов’язану з ним. Потім ми ставали в коло і передавали м’ячик, називаючи ім’я свого сусіда.

– Що найбільше запам’яталося з літньої школи?
– Кожен з десяти днів перебування у таборі відкривався по-новому – у першій половині дня відвідували різноманітні екскурсії – адміністрацію президента, студію «Нового каналу», військову базу. А у другій половині – знайомилися з цікавими та неординарними людьми. З нами працювала досить молода команда «менторів», які й організовували навчання у школі. Найбільше мені запам’яталася екскурсія на студію звукозапису, де ми дізнавалися, як створюють український дубляж фільмів. Також те, що я самостійно пошив чохол для телефону і власноруч зробив гамбургер. Кожен раз, коли ми спілкувалися з лектором, говорили – «Борись за свою мрію».

– Що ти для себе відкрив під час перебування у таборі?
– Я зрозумів, що все починається з мрії, її потрібно розвивати. Потім ця мрія обов’язково стане реальністю. У мене є мрія вступити на факультет фізичного виховання, щоб допомагати людям фізичною реабілітацією. Тому потрібно завжди боротися за свої прагнення.

Мама школяра додає, що син почав більш впевнено говорити та будувати по-іншому речення.

“Перші вечори після приїзду він без зупину ділився враженнями. Хочеться, щоб він побільше повірив у себе та власні сили. Тому що у дітей з травмами дитинства є великі проблеми з мріями – у них відсутня мотивація”, – розповіла Юлія.

– Чи зустрічалися ви із засновниками фонду – братами Кличко?

– Так, ми зустрічалися з Володимиром Кличко. Я ходжу на тренування з боксу, тому запитав Володимира, що допомогло йому стати всесвітньовідомим боксером. Він дещо подумав і сказав – дисципліна.

Аліна Каплій

Фото з офіційної сторінки Фонду Кличко у фейсбуці.