Василь Ращупко: « Я не погодився бути шісткою в колоді Порошенка і Тягнибока…»

– Більшість кіровоградців побачило вас вперше на білбордах із символікою партії «Свобода». Де ви народились, живете, працюєте, що пов’язує вас з Кіровоградом?
– Народився і виріс я у Кіровограді, навчався у 13-ій школі. Маю дві вищі освіти: закінчив КНТУ за спеціальностями «Фінанси і кредит» та «Магістр з адміністративного менеджменту». Працював приватним підприємцем, з 2006 року був заступником голови, а з минулого року – голова ГО «Антикорупційна ініціатива» .Через громадську діяльність за часів правління Януковича провів майже 400 діб у Київському СІЗО. Тоді ж за надуманими звинуваченнями у злочинах там перебували Тимошенко, Луценко та інші політичні в’язні. Після революції Гідності мене виправдали.

– Чому, заклеївши місто білбордами, Ви несподівано вийшли з партії «Свобода»?

– В серпні до мене звернулися однопартійці з пропозицією стати кандидатом у депутати у 99-му мажоритарному виборчому окрузі у місті Кіровограді. Мою кандидатуру одноголосно підтримав міський комітет партії, підтримали також збори міської організації і обласна конференція ВО «Свобода». Першого вересня почали розміщувати борди. Того ж дня увечері мені зателефонували від Олега Тягнибока, попросили приїхати на розмову до нього. Під час бесіди з лідером партії були присутні віце-спікер парламенту Кошулинський, віце-прем’єр Сич, міністр екології Мохник та декілька нардепів від «Свободи». Олег Тягнибок пояснив мені, що ідуть перемовини з Порошенком про мажоритарні округи. Сказали, що я руйную їх домовленості з партією Президента. Також повідомили, що мене ще з’їзд не затверджував узгодженим кандидатом. Наприкінці розмови попросили зняти борди. Коли 14 вересня відбувся з’їзд і мене не затвердили кандидатом у депутати від ВО «Свобода», я зрозумів, що став пішаком, розмінною монетою у великій грі партійних босів. Не погодившись на роль шістки в гральній колоді Порошенка і Тягнибока, я вийшов з партії і вирішив балотуватися як самовисуванець.

– І раніше «Свобода» не вирізнялася демократичністю, у партії була жорстка лінія керівництва партії. Чому саме зараз Ви вирішили піти?

– Я знав, до якої партії вступав, підписував Дисциплінарний статут. Але всьому є межа. Партія – це ж не армія. Наклала свій негативний відбиток і манера кураторства обласною партійною організацією нардепом С.Ханенком та керування областю свободівцем Петіком. Область називали свободівською, насправді ж найліпше себе почували на Кіровоградщині чиновники-регіонали з колишньої «єдиної команди» Ларіна. Петік мовби знав, що на його місце прийде екс-регіонал, тому нічого в кадрах і не міняв. Зрештою, пішов з партії не лише я, а й значна частина членів міської організації «Свободи».

– Хто ті люди, які пішли разом з вами, і чи працюватимуть вони з вами як з кандидатом- самовисуванцем?

– З лав партії вийшли тепер вже колишній голова міської організації Сергій Запорожан, голова Кіровської у місті Кіровограді районної організації Дмитро Лазаревич, журналісти Юрій Лісниченко та Яна Вічірко, учасники АТО Леонід Багно та Олег Скрипник та ще декілька членів партії. Сподіваюсь, що частина з них працюватиме у моєму виборчому штабі.

– Чи є у вас реальна підтримка серед колишніх однопартійців та місцевого населення, і хто працюватиме у Вашій команді – київські піарники чи кіровоградці?

– Я вийшов з партії, але залишився за духом націоналістом, патріотом України і рідного краю, міста. Столичних піарників я не збираюся залучати, бо не піаром займатимусь під час виборчої кампанії. Допомагатимуть мені родичі, друзі, колишні свободівці та небайдужі кіровоградці.

– Минула парламентська виборча кампанія на Кіровоградщині була брудною. Чи Ви готові до цього і чи самі будете використовувати брудні технології?

– Для використання брудних технологій в мене немає ні грошей, ні можливостей, ні бажання. А те, що брудні технології будуть використовувати проти мене, не бентежить. Це означатиме, що я серйозний конкурент і чесними методами мене не перемогти.

– Кого вважаєте своїми основними конкурентами? Вже відомі прізвища багатьох кандидатів по округу. Найвагоміші, мабуть, Костянтин Яринич та Андрій Табалов?

– Основні конкуренти покажуть себе пізніше. Стосовно Табалова: вважаю, що він показав вже свою роботу в ВР і кіровоградці дуже добре відчули його роботу і «допомогу». Також вважаю, що олігархам не місце в парламенті. Стосовно Яринича: тут значно цікавіше. Яринич – це, очевидно, і є той кандидат таємних погоджень між «Свободою» і Блоком Петра Порошенка. Це пояснює, чому «Свобода» так і не насмілилася висунути свого кандидата по 99-му ТВО. Багато чуток шириться містом про корупцію і хабарництво в кіровоградському онкодиспансері. У Кіровограді один з найвищих показників смертності через онкозахворювання. І цей рейтинг навряд чи добавить підтримки Яриничу.

– Війна та її наслідки, безумовно, накладуть відбиток на майбутнє країни загалом та міста Кіровограда зокрема. Чи має держава допомагати військовослужбовцям – учасникам АТО та їх родинам?

– Обов’язково повинна допомагати! Це і безкоштовне навчання у найкращих вишах, пільги з комунальних платежів, лікування, протезування та надання безкоштовних земельних ділянок для будівництва житла. Потрібен окремий закон про підтримку і захист учасників АТО і членів їх сімей, а не часткові зміни до діючих законів, в яких проста людина легко заплутається.

– Як оцінюєте роботу партії «Свобода» в нинішньому парламенті, які досягнення та недоліки Ви можете відзначити і що плануєте змінити в разі обрання народним депутатом України?

– У «Свободи» були і є кілька позитивних моментів у роботі парламентської фракції. Це і стовідсоткова відвідуваність сесій, і змога дати навіть фізичний відпір ворогам України, яких до біса у нинішній Верховній Раді, і велика кількість поданих законопроектів, як кажуть, у розрахунку на одну депутатську душу. Але ефективність прийняття цих законопроектів надзвичайно низька, бо фракція діє не зовсім гнучко. Треба володіти вмінням та інструментарієм знаходження аргументів, щоб переконати депутатську більшість у необхідності прийняття саме зараз того чи іншого закону. Серед першочергових завдань нової Верховної Ради – прийняття цілісного антикорупційного закону, а не якихось бутафорних квазізаконів, як ми це бачимо зараз. Також варто якнайшвидше передати реальні повноваження і фінансові важелі впливу органам місцевого самоврядування. І, звичайно ж, у часи війни пріоритетом має бути підвищення обороноздатності країни, реформа армії, оснащення її новими, сучасними зразками озброєння. Над цим і працюватиму.

– Кіровоградщину очолив екс-регіонал Сергій Кузьменко, його батько балотуватиметься на Кіровоградщині від президентської партії. Чи можливе в такому разі широке використання адмінресурсу, як це було за часів губернатора Ларіна на минулих виборах?

– Мене дивує, чому на посаду голови Кіровоградського ОДА ставлять особу, яка була в партії регіонів і заплямувала себе голосуваннями за «диктаторські закони» Януковича? . Мабуть, Порошенкові потрібні методи регіоналів для здобування перемоги за будь-яку ціну. А як же тоді обіцянка – жити по-новому?

Спілкувася Олег Бойчук