Такі різні українські бібліотеки

Часто, найважливішим для користувачів є атмосфера. Лілія Шутяк, викладачка Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича розповіла, про свою улюблену бібліотеку: «Коли була студенткою, то майже щодня відвідувала бібліотеку. Зазвичай це були навіть 2-3 бібліотеки у Чернівцях та Львові, де я навчалась. Проте моєю улюбленою уже протягом тривалого часу є бібліотека імені М. Івасюка, що в центрі Чернівців.
Гадаю, основним показником успішності для бібліотек є великі фонди, їхня максимальна доступність і… привітний персонал! На жаль, більшість бібліотекарів не завжди адекватно поводяться з відвідувачами і тим самим тільки відлякують їх. А сьогодні, в часи Інтернету, цього особливо не варто робити.
У бібліотеці ім. М. Івасюка регулярно з’являються нові надходження і будь-хто може з ними працювати. Нерідко там можна знайти у вільному доступі ті книги, які просто нереально дістати в інших бібліотеках чи навіть книгарнях.»

Проте, зараз питання Інтернет чи книга не стоїть, важко собі уявити бібліотеку без сучасних технологій. Зразком такого вдалого поєднання є бібліотека імені Тетяни та Омеляна Антоновичів – наукова бібліотека національного університету «Києво-Могилянська академія». Тут і електронний каталог – швидкий та доступний спосіб замовлення літератури, подовження книжок на власному формулярі через мережу Інтернет, сучасний дизайн і жодних криків «тиша в бібліотеці».

Так, про свою улюблену бібліотеку розповідає Ірина Іванова, студентка магістратури Могилянки: «Бібліотека Антоновичів (серед могилянців називаємо її „ботановичів”) зручна не тільки для навчання, а й для спілкування чи просто відпочинку. З можливостей, якими постійно користуються студенти, – це електронний каталог, стаціонарні комп’ютери з доступом до Інтернету, вільний Wi-Fi, ксерокс, безкоштовний доступ до світових наукових ресурсів періодики, купа затишних диванчиків та лавок, автомат з напоями та їжею. Є така зручна річ як скриня біля входу, туди можна закинути книжки з будь-якої могилянської бібліотеки, якщо немає часу заходити до середини. Є полиці буккросингу, а також доброзичливий колектив бібліотекарів. Крім того, у бібліотеці регулярно проводять літературні читання, презентації книжок й відкриті лекції, а восени 2011 навіть відбулася нічна «тусня» – з вечора до ранку ми дивилися фільми, спілкувалися, спали, їли, загалом, це було неперевершено.»

Місць для читання, спілкування, відпочинку й саморозвитку в Могилянці достатньо, й бібліотеки – одні з них.

Для Кіровограду просто таки культурним центром стала Обласна універсальна наукова бібліотека імені Д.Чижевського. Це і не дивно, на відміну від Києва і Львова, аналогів їй у місті та й області немає, тому тут намагаються застосувати досвід зібраний з усіх усюд.

Виставки, майстер-класи, кінопокази, літературні зустрічі і презентації, творчі вечори, фестивалі і музичні концерти. Зараз в Wi-Fi нікого не здивуєш: є цей вид зв’язку і в кав’ярнях і в деяких громадських закладах обласного центру, проте в «Чижа», так з любов’ю називають свою бібліотеку кіровоградці, комп’ютерний клас з інтернетом, Wi-Fi з’явився ще тоді, коли для всіх це було дивом з див. Навесні представили ще одну бібліотечну новинку – електронну рухливу гру кінект у модному зараз 3D форматі.

Пишаються у бібліотеці і роботою низки інформаційно-ресурсних центрів. Так, наприклад, кілька разів на місяць в рамках проекту «ІнтерСвіт» проводять зустрічі у товаристві сліпих, читають їм книги, спілкуються, адже людям з особливими потребами важко добратись до бібліотеки. На базі бібліотеки працює і кілька культурних центрів. Так, проект «Вікно в Америку», що фінансується держдепартаментом США дозволив створити на базі закладу не лише якісні мовні курси, де викладають волонтери Корпусу Миру, а й поповнити бібліотечний фонд технічними новинками – електронними книгами і планшетом.

«Наша бібліотека водночас і виставковий зал, хоч забирати лаври у музею ми не прагнемо. Директор завжди повторює, що перш за все, ми не заклад для занять за інтересами, ми бібліотека. Будь-який захід, що відбувається обов’язково підкріплюється книгами. Інтернет – це важлива річ, проте, як знати, чи знайдена там інформаціє є правдою? Саме для цього є книги. Я думаю, що через кілька десятиліть завданням бібліотекарів буде наповнення мережі перевіреним контентом». – розповідає Світлана Приймак, завідуюча сектором маркетингу бібліотеки.

Кажуть, щоб побачити справжню Україну треба поїхати в село. Щоб побачити бібліотеку, яких більшість, їдемо в Устинівку – районний центр за 80 кілометрів від Кіровограда.

Зараз головна районна бібліотека тимчасово «гостює» у приміщенні дитячої. Як то кажуть, хоч не пишно, та затишно. Усі стіни прикрашені чудовими малюнками, що їх зробили самі бібліотекарі – їм дуже радіють діти, та й огріхи в ремонті вони вдало прикривають, сміються бібліотекарі. Радо приймають навіть в обідній час і не скаржаться, а хваляться.

«Наше досягнення зараз – це розпочатий ремонт. Приміщення буде красивим і теплим. Взяли участь у проекті «Бібліоміст» і сподіваємось на перемогу цього разу. Велика проблема – наші комп’ютери, які дуже старі. От те, що в дитячій бібліотеці є комп’ютер – це заслуга наших бібліотекарів, які самі шукали меценатів.» – розповідає директор бібліотеки Cвытлана Прейман.

„ Бракує енциклопедій. Одна енциклопедія – видати на руки не можеш, переписувати ніхто не хоче, а зробити копію поки не можемо – поламався принтер, немає за що ремонтувати. Частину книг у бібліотеку передають батьки, прочитали придбану книгу – передали нам. Самі купуємо книжки. В нас був майстер-клас – робили кошик із газети. Людям сподобалось і тричі нам такі кошики замовляли, а взамін, замість плати, залишали фарби, книжки.
Дуже багато дає дітям періодика. Вони люблять там шукати цікавинки, ігри. В місті для дітей більше можливостей. Вони можуть піти до лялькового театру, а ми йдемо до садочка зі своїми виставами, правда ляльки вже дуже старі. Ну, але це наша бібліотека, ми її любимо такою, яка вона є.” – розповідає Тетяна Юшко, бібліотекар відділу абонементу дитячої бібліотеки.

Кілька років тому, читачка цієї бібліотеки, Сніжана Педан, перемогла у конкурсі «Кращий читач» і безкоштовно поїхала до Львова. Тепер цим прикладом надихають юних читачів Устинівки. А ще, у співпраці зі школою дітей не залишають без свят: напередодні Дня української армії відсвяткують День козака, а 13 грудня – на Андрія – частуватимуть малечу варениками, не обійдуться і без калити.

Від столиці і до сіл, Україну як і українські бібліотеки творять люди. Щирі і доброзичливі, вони роблять все, щоб вижити і працювати достойно, прагнуть, щоб усі мали рівний доступ до інформації.

Державні бібліотеки фінансуються за залишковим принципом – зробила висновок колегія Рахункової палати за результатами аудиту ефективності використання бюджетних коштів на бібліотечну справу в 2010-2011 роках. Близько 80 відсотків бібліотечних фондів держави складається із соціально-політичних видань минулого сторіччя, а кошти, які держава спрямовує на бібліотечну сферу, в основному витрачаються на зарплату її працівників (80 відсотків), видатки на поповнення бібліотечних фондів у державному бюджеті жодного разу окремим рядком не планувалися, повідомляє сайт Освіта.ua.

Бібліотекарі-ентузіасти стараються як можуть. Добре, якби і держава постаралась допомогти.

Анастасія Дзюбак

“Нова газета”

Фото автлра і з сайту НАУКМА