«Уночі його вели на розстріл…» – творчий вечір у Кіровограді
Уночі його вели на розстріл.
Хтось тримав ліхтар, мов смолоскип.
На неголенім обличчі гострі
Волоски…
Віддалік, немов цілком байдуже,
Офіцер димок цигарки плів.
Тільки неба хмарний, темний кужіль
Чув нудне і коротеньке – плі!
Відбулось. Мета моя далека,
Я такої смерті не боюсь! –
Зійде кров, немов всесвітня Мекка,
Для твоїх майбутніх синіх блюз!
Є. Плужник
Трагічні долі репресованих поетів ХХ століття глибоким болем пронизали серце кожного, хто прийшов до ОУНБ імені Д.І.Чижевського 28 листопада на поетичний вечір “Розстріляне коло ”.І ось, ми в затишному приміщенні бібліотеки імені Чижевського. На уявній сцені вже стоїть «Розстріляне коло». Стукіт серця, атмосфера гнітючого суму.
Початок…
Серйозні і смутні обличчя студентів, здається, ми ще ніколи не бачили їх такими.
В динаміках чутно ритм биття серця, напружена атмосфера. Події 1937 року. В центр кімнати виводять письменників, що чекають свого вироку, винесеного особливою трійкою, – розстріляне коло. Лунає жива музика скрипки, вона посилює ті почуття, які викликали у глядачів гра акторів, прочитані ними вірші та вимовлені промови. А тим часом один за одним розстріляні письменник: Зеров, Яганцев, Плужник, Семенко, Вороний, Слісарєнко, Филипович. Їх семеро, як куль у барабані револьвера, що ж, доволі символічно. Негативне почуття неприязні зразу викликала постать НКВДіста, який і оголошував і виконував вироки над поетами.
Це не був звичайний нудний захід. В повітрі відчувалося напруження, ніби ви самі присутні на тих допитах, розстрілах, ніби наші знайомі студенти, одногрупники на якийсь час перевтілилися в тих поетів, що пережили все це. Не зіпсувало враження від заходу навіть те, що посередині вистави у бібліотеці вимкнулось світло. Хлопці вдало «викрутились» з цієї ситуації, замінивши постріл плесканням долонь, а музику відтворювали через ноутбук.
Мистецький захід в чергове довів, що молодь шанує і пам’ятає тих, хто приніс себе в жертву заради культури, майбутнього, заради нас.
Олійник Альона
