«Монітори думок»
16 березня в бібліотеку Бойченка учні гімназії-інтернату (знаної як школи Короткова), «вуличні» та знані поети, а також широка публіка завітали на презентацію творчості Андрія Карпенка.
Андрій Карпенко – молода людина, яка декілька місяців тому опинилася на зібранні літклубу «Ліра» – і відтоді не пропускав жодного засідання (це ж саме стосується і кіровоградського слем-турніру). Потрапивши в вир мистецького життя, Андрій встигає (а працює в Держкомземі) займатися і власною творчістю, і в театральній студії «Світлоколо», і грати в інтелектуальні ігри.
Цього дня він постав насамперед як поет і читець, адже свої твори вміє подавати емоційно, вибухово, імпровізаційно… На початку вечора автор дещо невпевнено запитав у публіки: «Можна читати вірші?» – і понеслося!…
У збірці самвидату Карпенка можна знайти: «Шлях червоного шовку», «Самотність місячного сяйва…», «Екстаз», «Нестримне прагнення», «Коли не стало світла», «Рафінад диктує диктанти», «Білі краплі зеленої крові», «Математика почуття» та інші.
На вечорі в якості експерименту читалася поезія А. Карпенка іншим автором, лунала бардівська пісня, випурхували думки про Андрія від людей, які знають його з інших творчих точок зору.
Після основної частини члени клубу «Ліра» продовжили зібрання вже за чаєм та печивом. «Монітори думок» (за образом центрального персонажа заходу) були спроектовані і на розбір конкретних поезій Андрія, і на вихід до загальномистецьких (а значить, загальнофілософських) проблем, з якими, звісно, доведеться мати справу і автору рядків «сердце поэта превращается в сердце барда», і всім присутнім на поетичному вечорі.
Василь Левицький
фото: Валерій Лебідь
