У Кіровограді діє виставка пам’яті Георгія Топнікова
14 грудня в Кіровоградському обласному художньому музеї відкрилася експозиція пам’яті Георгія Олександровича Топнікова.
Він – аматор, художник – графік, ілюстратор, артист та сценарист самодіяльного лялькового театру, учасник бойових дій – пішов з життя 26 листопада 2012 року.
Доля тісно пов’язала Г. Топнікова з культурою та образотворчим мистецтвом, театром та ляльками, адже цей казковий світ таїть у собі невинність дитинства, його чистоту й безпосередність, дивним чином поєднаних з віковічною мудрістю буття. Працював спершу в містах Ленінграді, Києві, у 70-х роках переїхав у до Кіровограду. У нашому місті його трудова діяльність була тісно повязана з заводом «Червона зірка», займався промисловим дизайном. У 1981-1982 роках Георгій Олександрович Топніков втілював у життя свої вміння і творчі знахідки у якості завідуючого постановочною частиною обласного театру ляльок. Разом з колегами працював над прекрасною виставою «Сонячний промінчик» А.Попеску, яка стала Лауреатом фестивалю румунської драматургії у м. Москві.
З 90-років Г.О. Топніков іллюструє гумористичну сторінку розважального додатоку до газети «Кіровоградська правда» – «Забава» та активно співпрацює з публіцистом, сатириком, юмористом та кореспондентом місцевих періодичних видань Анатолієм Петровичем Юрченком, з 2000 року іллюструє збірки сатири та гумору члена обласного літературного об’єднання «Степ», літературних клубів «Євшан» та «Парус» Анатолія Порфирійовича Курганського.
Після закінчення своєї трудової діяльності Георгій Олександрович був завжди бажаним та частим гостем в стінах Кіровоградського обласного художнього музею.
В експозиції представлені роботи та матеріали із фондового зібрання Кіровоградського обласного художнього музею, які передані у 2004 році Георгієм Олександровичем Топніковим: «Автопортрет. «Репризи – це серйозно» (2004), «Портрет ветерана Трусова», «А у нас у дворі немає гуляти де дітворі» (2004), «Зруйнована фортеця. Бердянськ» (1963), ескіз-роздуми «Ноша художника», представлено медаль за оборону Ленінграда та ювілейні нагороди. Також експонуються матеріали із приватних колекцій: Анатолія Петровича Юрченка: архівні матеріали, статті із газет, дружні шаржі, комікси, ескізи іллюстрацій збірки сатири та гумору «Лекарство от…» (1998) та ін., Анатолія Порфирійовича Курганського: збірники літературно-художнього видання гумору і сатири іллюстрованого Топніковим: «Міняю, куплю, продам» (2002), «Веселі заповіти» (2003), Обоє рябоє (2004) видавництва «Степ», «Несправедливі сни» (2006), видавництва КОД, збірки любовної та пейзажної лірики «Скраю осені» (2009), «Часу криниця» (2012) видавництва «Імекс – ЛТД» та Ірини Генріхівни Белінської: сюжетна робота «Прогулянка» (2002).
Для колективу обласного художнього музею Георгій Олександрович був і залишається взірцем самовідданого та безкорисного служіння своїй справі, наставником, щирим другом, енергійною та неординарною особистістю. Доброзичливість у ставленні до людей була безмежною, любов до рідної справи була прикладом для всіх музейних співробітників та особливо для молодого покоління.
