Макс Кідрук: справжній лицар і пера, і шпаги

Але, на щастя, про політику не йшлося зовсім.

Зустріч була присвячена виключно творчості, натхненню і тому дивовижному світу, який чекає нас на сторінках роману «Бот».

Що за назва дивна? Бот – це комп’ютерна програма, яка імітує дії людини. Максим, інженер за освітою, не був скупим на пояснення – не просто розповів про наукову базу, покладену в основу сюжету, а й підготував ціле слайд-шоу з описом ключових понять.

Роман не належить до жанру наукової фантастики, відразу наголосив автор. Фантастика – це те, що могло б бути або буде через скількись там років. Технотрилер же описує нашу сучасність із урахуванням усіх, вже доступних людині новітніх технологій (згадуються слова Ліни Костенко «Вже почалось, мабуть, майбутнє…»). От тільки ці технології часто мають і темний бік – невідомо, як трансформація атомної структури матерії через якийсь час позначиться на всьому живому… Саме дослідженню негативних наслідків втручання у мікросвіт і присвячено такий жанр, як технотрилер.

«Але роман про кохання!» – наголосив Макс Кідрук.

Вдячні слухачі (більшість із яких філологи) отримали нагоду стати на крок ближчими до останніх наукових досягнень. Зокрема, Макс захоплююче й не без азарту розповідав про закони світобудови, нанотехнології, фрактали (що?) і тому подібні цікаві речі. Водночас, додав він, незважаючи на складність деяких понять, роман є абсолютно доступним для розуміння.

На мою скромну думку, із поясненням принципу роботи радару автор трохи загнув, бо в цьому місці я заснула. Проте тут є і свої плюси: якщо письменника настільки захоплює якась тема, що він буквально живе в цьому, горить ідеями і готовий годинами про це розповідати, то ми можемо сподіватися на справді цікаву і глибоку працю.

Максим, за його словами, збирається і далі працювати в жанрі технотрилеру.

* * *

Зустріч змінила свій формат, коли автор почав відповідати на запитання. Одна з присутніх запитала, чому Кідрук зв’язався зі скандальною організацією «Фемен» і чому з плакатами із зображенням оголеної українки поїхав «позорити» наших жінок аж в Нову Зеландію. Хм. Тут я остаточно прокинулася.

Нехай вибачать мене ті, кого цікавить виключно література, але я хотіла б спинитися на портреті Макса Кідрука як особистості. Ну все ж таки я жінка, а тут – таке!

Виявляється, не перевелися ще лицарі на землі українській!

Минулого року в Новій Зеландії на одному з фм-радіо проводився якийсь конкурс, переможець якого вигравав ось такий приз: двотижнева поїздка в Україну нібито за дружиною, на ділі – щоночі нова українська дівчина мала надавати герою-переможцю секс-послуги. Конкурс набув широкого розголосу по всій Зеландії.

Фактично, Україну на весь світ оголосили борделем. Проти цієї наруги виступив лише посол України в Новій Зеландії, але на нього не звернули уваги.

Переможець конкурсу, Грег Морган, із задоволенням з’їздив у секс-тур по Україні, потім ділився враженнями, що «жінки в Україні дуже гарні, але тупі – з ними нема про що говорити».

МЗС України ніяк не відреагувало на приниження.

І тоді два хлопці – Сергій Притула (відомий комік і ведучий) і наш Максим Кідрук задумали зустрічну акцію. На власні кошти хлопці відправили Максима в Нову Зеландію, де той мав:

1) потрапити на ефір до вищезгаданого радіо і влаштувати там дискусію;

2) проголосити тост про дружбу між Україною та Новою Зеландією в одному з оклендських барів.

Дещо з цього йому вдалося, дещо – ні, а в останню перед вильотом додому ніч Максим, ризикуючи потрапити під арешт, по всьому Окленду розклеїв ось такі плакати з написом: «Грег! Ми чекаємо! Спробуй виграти дружину знову!». Плакати ніби натякають, що якщо ще раз Грег та йому подібні сунуться в Україну «женихатися», то «женихалку» їм відріжуть.

Ось такий він – Макс Кідрук. Ось так оживає українська література в молодих, амбітних, спраглих до знань та пригод людях. Попутного тобі вітру, Максе, в твоїх подорожах і по мікро-, і по макросвітах! Чекаємо нових романів.

Надія Непритворна